Марага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Марага
вірм. Մարագա


Координати 40°19′18″ пн. ш. 46°54′20″ сх. д.H G O

Країна Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Район Мартакертський
Висота центру 315 м
Населення -  
Національний склад вірмени
Конфесійний склад Вірменська апостольська церква
Часовий пояс UTC+4
GeoNames 585576
Марага. Карта розташування: Азербайджан
Марага
Марага
Марага (Азербайджан)
* вірменська мова

Марага (вірм. Մարագա) / Шихарх (азерб. Şıxarx) — село у Мартакертському районі Нагірно-Карабаської Республіки. До 30 червня 1954 р. село мало назву Маргушеван (Марагашен), з 30 червня 1954 р. до 29 грудня 1992 р. село називалося Ленінаван. Село розташоване на схід від міста Мартакерта.

До карабаського конфлікту село було розташоване в Мартакертському районі НКАО на кордоні з Мір-баширським (Тертерським) районом АзРСР. За переписом 1989 року в СРСР у Ленінавані (Маразі) жило 4660 осіб, переважно вірмени.

10 березня 1992 Марага була атакована азербайджанськими збройними формуваннями, в результаті чого за твердженням колишнього віце-спікера британської Палати лордів, правозахисника, прихильниці карабаських вірмен[1] Кароліни Кокс загинуло 45 жителів села, близько 100 жінок і дітей були взяті в заручники[2].

У результаті конфлікту Марага залишилася під контролем Азербайджану, зараз перебуває за 2-3 кілометри на схід від лінії зіткнення збройних сил НКР та Азербайджану. Частина біженців з Мараги влаштувалися в селі Нор Марага (Нова Марага), населення якої становить 349 осіб (2005 рік).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В селі розташована церква 19 ст., цвинтар 19-20 ст.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Thomas De Waal. Black garden: Armenia and Azerbaijan through peace and war. NYU Press, 2003. ISBN 0-8147-1945-7, 9780814719459

    ..headed by the the British peer and passionate supporter of the Karabagh Armenians Caroline Cox...

  2. Baroness Caroline Cox of Queensbury. Survivors of the Maraghar massacre: It was truly like a contemporary Golgotha many times over. Christianity Today, April 1998. Vol. 42, No. 5:

    «Azeri soldiers sawed off the heads of 45 villagers, burnt others, took 100 women and children away as hostages, looted and set fire to all the homes, and left with all the pickings from the looting.»