Армія Оборони Нагірно-Карабаської Республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Армія Оборони Нагірно-Карабаської Республіки
Լեռնային Ղարաբաղի Հանրապետության Պաշտպանության Բանակ
Емблема Армії Оборони НКР
На службі 9 травня 1992 р. – 20 вересня 2023 р.
Країна Нагірно-Карабаська Республіка
Вид Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Сили проти-повітряної оборони
Чисельність 18,500-20,000
Гарнізон/Штаб Ханкенді
Війни/битви Карабаська війна
Вебсайт nkrmil.am
Командування
Міністр Оборони Генерал-майор
Мовсес Акобян

Медіафайли на Вікісховищі

А́рмія оборо́ни Нагі́рно-Караба́ської Респу́бліки (вірм. Լեռնային Ղարաբաղի Հանրապետության Պաշտպանության Բանակ) була створена 9 травня 1992 року у складі збройних сил так званої Нагірно-Карабаської Республіки, що об'єднали загони самооборони, і регулярні війська,[1] створені на початку 1990-х років з метою захисту вірменського населення регіону від Радянської Армії та Національної армії Азербайджану.

В АОНКР перебувало близько 20 тисяч підготовлених та озброєних офіцерів і солдатів, що знаходилися у постійній бойовій готовності. Мобілізаційний резерв становив 20-30 тисяч осіб. До складу організації входили мотопіхотні, танкові, артилерійські частини і сили ППО.

Створення[ред. | ред. код]

Засновниками Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки були Роберт Кочарян (колишній президент Вірменії, він був першим головнокомандувачем армії), Серж Саркісян (третій президент Вірменії), Вазген Саркісян (міністр оборони Вірменії 1992-93 рр., міністр національної безпеки 1993-95 рр., прем'єр Вірменії, прем'єр-міністр 1998-99 рр.), Монте Мелконян (відповідальний за Мартунинський район), Самвел Бабаян (Міністр оборони Нагірно-Карабаської Республіки з 1994 по 2000) та інші. Багато осіб, які служили в її лавах і в офіцерському корпусі в ході нагірно-карабаської війни були досвідченими ветеранами Радянської Армії, хто боровся з відзнакою в радянської війни в Афганістані.

Також над створенням організації працювали:

Озброєння[ред. | ред. код]

На озброєнні організації перебуває від 177 до 316 танків, від 256 до 324 БМП і БТР, від 291 до 324 артилерійських гармат і мінометів (у тому числі до 26 РСЗВ БМ-21 «Град»), 2 літаки Су-25, 4 Мі-24 і 5 інших вертольотів.

АОНКР тісно пов'язана з Армією Вірменії, які забезпечують підготовку її військових кадрів, постачання озброєння і військового спорядження. За наявними оцінками, більше половини особового складу АОНКР — жителі Вірменії, хоча, як заявляє керівництво Вірменії, на території НКР немає жодного її підрозділу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nagorno-Karabakh Explained. everything.explained.today. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 30 квітня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]