Маркелов Станіслав Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Маркелов
Stanislav Markelov.1974-2009.20071113.jpg
Народився 20 травня 1974(1974-05-20)[1]
Москва, РСФСР, СРСР
Помер 19 січня 2009(2009-01-19)[2][1] (34 роки)
Москва, Росія
Поховання Останкінський цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Національність росіяни
Діяльність журналіст, правозахисник, адвокат
Alma mater Московський державний юридичний університетd
Знання мов російська
Партія Social Democratic Party of Russiad
Нагороди

Станіслав Юрійович Марке́лов (рос. Станисла́в Ю́рьевич Марке́лов; 20 травня 1974, Москва — 19 січня 2009, Москва) — російський адвокат, правозахисник, президент Інституту верховенства права, співробітник інституту «Колективна дія», лівий активіст і антифашист. Був адвокатом родини Ельзи Кунгаєвої в рамках резонансної справи Буданова. Став жертвою гучного вбивства в центрі Москви разом із журналісткою Анастасією Бабуровою.

Біографія[ред. | ред. код]

C. Маркелов під час Сибірського соціального форуму в 2008 році

Рідний брат депутата Держдуми Михайла Маркелова. Під час подій жовтня 1993 року Москві Станіслав Маркелов брав участь в роботі санітарної дружини імені Максиміліана Волошина, яка допомагала постраждалим. У 1994 році співпрацював з незалежною профспілкою «Робітничий спротив»[3]. Брав участь в роботі анархістської вільної артілі. Маркелов був членом Соціал-демократичної партії Росії (фракція лівих соціал-демократів), членом Виконкому профспілки «Студентський захист», одним з організаторів найбільшої студентської демонстрації 12 квітня 1995 в Москві. У 1996 році закінчив Московську державну юридичну академію. З 1997 року — член Міжреспубліканської колегії адвокатів, член Міжнародного союзу адвокатів і Міжнародного клубу адвокатів. З 2006 року — президент Інституту верховенства права. Брав участь в роботі і організації соціальних форумів. У 2007 році брав участь в роботі конференції «Прямухінські читання», присвяченої сучасному російському анархізму. У 2008 році — один з організаторів російської делегації на Європейському соціальному форумі в Мальме (Швеція). Похований 23 січня 2009 року на Останкінському цвинтарі в Москві при посиленій охороні співробітників органів МВС.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Станіслав Маркелов був відомий тим, що займався справами, пов'язаними з військовими злочинами у Чечні, правозахисною, екологічною та військовою тематикою.

У 1997—1999 роках Маркелов захищав активіста РКСМ Андрія Соколова, якого звинувачували в тероризмі: у здійсненні вибуху меморіальної плити сім'ї Романових на Ваганьковському кладовищі, а також в участі у вибуху пам'ятника Миколі II в селищі Тайнинское Московської області і в мінування пам'ятника Петру I (останні два випадки були пізніше виділені в окреме провадження — «справа РВС» — без залучення Соколова). Маркелов домігся зняття грифа секретності, після чого звинувачення було перекваліфіковано на нанесення шкоди чужому майну, а Соколов засуджений до штрафу.

Також Маркелов захищав Ігоря Губкіна в «справі РВС» на початку процесу, але потім відмовився з ним співпрацювати через явно кримінальний характер діяльності Губкіна.

У 1999 році Станіслав Маркелов виступив адвокатом директора уфімської радіостанції «Титан» А.Галеева.

У 1999 році був адвокатом Лариси Щипцевої в «Краснодарській справі» (вона звинувачувалася в підготовці теракту проти губернатора Краснодарського краю Миколи Кондратенка); висловлювалися думки, що в ході процесу були допущені грубі порушення кримінально-процесуального законодавства і чинився безпрецедентний тиск на адвоката. Після цього Маркелов збирався захищати її ж в «справі НРА», але був притягнутий до справи в якості свідка і таким чином був позбавлений можливості виступати як адвокат.

Був одним з адвокатів родини Ельзи Кунгаєвої в рамках справи Буданова.

У 2004 році захищав главу володимирського комітету солдатських матерів Людмилу Яріліну, яка звинувачувалася в пособництві в ухилянні від військової служби.

З 2004 року захищав колишнього чеченського бойовика Заура Мусіханова, який склав зброю, але після відмови приєднатися до служби безпеки Рамзана Кадирова був арештований і потім засуджений за незаконне позбавлення волі, бандитизм і незаконне носіння зброї та боєприпасів. Маркелов довів цю справу до Верховного суду, програв і подав позов до Європейського суду з прав людини.

Представляв інтереси потерпілих у справі про масове побиття в Благовєщенську башкирським ОМОНом в грудні 2004 року.

У 2005 році на процесі, що проходив в Грозному, представляв інтереси потерпілого А.Мурдалова, чий син Зелімхан Мурдалов в 2001 році був схоплений і після чого імовірно убитий. Домігся виключення зі справи доказів, отриманих з порушенням закону, в результаті обвинувальний вирок у відношенні омонівців Сергія Лапіна («Кадета») був заснований не на його зізнанні, а на об'єктивних фактах, що не дозволило його оскаржити. У зв'язку з цією справою захищав і Анну Політковську.

Представляв інтереси ряду потерпілих в рамках справи про захоплення заручників в театральному центрі на Дубровці, а саме Я.Несерхоєвої, яка підозрювалася у співпраці з терористами, а потім була визнана потерпілою, і Лукашевої, чию доньку слідство відмовлялося ідентифікувати.

У 2004—2006 роках Маркелов захищав пенсіонерку Ірину Батурину, яку звинували у вирощуванні рослин, що містять наркотичні речовини, а саме опійного маку.

Був захисником Магомедсалаха Масаєва в позові проти чеченської влади з приводу тривалого утримання в незаконній в'язниці аж до зникнення Масаєва у серпні 2008 року. У цій справі Маркелов готував позов до Європейського суду з прав людини.

Був адвокатом головного редактора газети «Химкинская правда» Михайла Бекетова.

Також Маркелов представляв інтереси Єгора Томського — другого потерпілого в справі про загибель антифашиста Олександра Рюхіна, брав участь у справах про напад на табір екологів в Ангарську і вбивстві Іллі Бородаєнка, про вбивство Стаса Корепанова, був захисником антифашиста Олексія Олесінова, який звинувачується в хуліганстві.

Головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов заявляв, що Маркелов вів всі юридичні справи видання.

Вбивство[ред. | ред. код]

Убитий пострілом в голову 19 січня 2009 року в центрі Москви, біля будинку № 1 по вулиці Пречистенка. Поруч з Маркеловим була студентка 5 курсу факультету журналістики МГУ, позаштатна журналістка «Нової газети», активістка анархо-екологістського руху Анастасія Бабурова. Бабурова була смертельно поранена в голову і померла в лікарні ввечері того ж дня. 27 жовтня 2009 його брат Михайло Маркелов, керівник тверського відділення партії «Справедлива Росія», повідомив, що вбивці Станіслава знайдені.

4 листопада 2009 року ЗМІ, зі слів «джерела в правоохоронних органах» повідомили, що 3 листопада були затримані двоє підозрюваних у вбивстві, яке імовірно було скоєно колишніми членами націоналістичної організації «Російська національна єдність» (РНЕ). Мотивом вбивства стала помста адвокату за його професійну діяльність в судових процесах за участю членів РНЕ.

5 листопада 2009 року Басманний суд Москви видав санкцію на арешт Микити Тихонова і його подруги Євгенії Хасіс, яким пред'явлено обвинувачення за частиною 2-ї статті 105-ї Кримінального кодексу — «вбивство двох і більше осіб».

28 квітня 2011 року Тихонов і Хасіс були визнані судом присяжних винними у вбивстві Маркелова і Бабурової.

6 травня 2011 року Тихонов був засуджений до довічного позбавлення волі, Хасіс була засуджена до 18 років позбавлення волі.

29 січня 2015 року Верховний суд РФ залишив у силі і вирок Микити Тихонова на довічне ув'язнення.

Реакція суспільства[ред. | ред. код]

Чеченські правозахисники в день вбивства заявили, що вбачають зв'язок вбивства Маркелова зі справою Буданова. В кінці того ж дня заступник керівника Росприроднагляду Олег Мітволь не виключив, що вбивство Маркелова може бути пов'язано з нападом на головного редактора і журналіста газети «Химкинская правда» Михайла Бекетова (Маркелов був адвокатом Бекетова).

У той же день оглядач «Нової газети» В'ячеслав Ізмайлов сказав, що шукати можливі причини вбивства Станіслава Маркелова слід у справі Магомедсаліха Масаева, який, за його словами, кілька місяців провів у полоні у президента Чечні Рамзана Кадирова і пропав 2 серпня 2008 року в Чечні.

20 січня 2009 року президент Чечні Рамзан Кадиров заявив, що керівництво республіки готове посприяти в розкритті злочину: «Станіслав Маркелов зарекомендував себе як чесна людина і патріот з принциповою громадянською позицією. Ця людина викривав фашизм і ксенофобію. Він прожив гідне життя і загинув за праве діло».

У той же день Кадиров посмертно нагородив Маркелова медаллю «За заслуги перед Чеченською Республікою».

20 січня в полудень близько 150 чоловік — правозахисники, діячі опозиції, ліві активісти, антифашисти, друзі і знайомі загиблих — прийшли на місце загибелі Маркелова і Бабурової, щоб покласти квіти і вшанувати їх пам'ять. У наступні тижні в різних містах Росії й інших країн пройшли акції пам'яті вбитих.

З вимогою провести незалежне розслідування виступили організації «Репортери без кордонів», Human Rights Watch і Amnesty International.

Політолог Сергій Караганов написав в «Российской газете», що вбивство «може мати набагато глибші наслідки, ніж попередні вбивства, які мають політичний характер. Якщо люди і організації, відповідальні за цей крок, що не будуть знайдені і покарані негайно, це може поставити під сумнів саму владу».

У першу річницю смерті 19 січня 2010 року були проведені пам'ятні акції, на місці трагедії біля будинку № 1 по вулиці Пречистенка були покладені десятки квітів. Ініціаторами дня пам'яті виступили антифашисти, об'єднані в «Комітет 19 січня».

Статті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]