Мартинова Ольга Ісаківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинова Ольга Ісаківна
Народилася 24 січня 1916(1916-01-24)
Україна
Померла 24 вересня 2002(2002-09-24) (86 років)
Москва, Росія
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність науковиця
Alma mater Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Галузь хімія
Заклад Московський енергетичний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Державна премія СРСР

Ольга Ісаківна Мартинова (рос. Мартынова, Ольга Исаковна) (24 січня 1916 року, Хортиця — 24 вересня 2002 року, Москва) — фахівець в галузі хімії, доктор технічних наук, професор, завідувачка кафедри хімії (1960-1965), завідувач кафедри технології води та палива Московського енергетичного інституту (1966-1989). Почесний доктор Дрезденського технічного університету, Почесний доктор Будапештського технічного університету.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в 1916 році в українському селі Хортиця. Батько, Ісак Іванович Тіссен, мати — Катерина Андріївна Тіссен. У 1933 році Ольга Ісаківна закінчила хіміко-технологічний технікум у місті Запоріжжі. Працювала лаборантом на заводі «Електросталь», потім хіміком-лаборантом в лабораторії Дніпробуду. У 1937 році, переїхавши до Москви, вступила на роботу техніком у Всесоюзний науково-дослідний інститут «Водгео». У 1939 році поступила вчитися в Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. І. Менделєєва і продовжувала до 1942 року працювати в організації «Водгео».

По закінченні в 1944 році інституту працювала в Московському енергетичному інституті (МЕІ). З 1944 по 1946 рік була науковим співробітником кафедри хімії, одночасно викладала, потім перейшла працювати на кафедру технології води та палива (ТВТ). У 1952 році захистила кандидатську дисертацію за технологією води на електростанціях.

До 1960 року вела наукову та викладацьку роботу на кафедрі ТВТ, з 1960 по 1965 роки завідувала кафедрою хімії. У 1963 році захистила докторську дисертацію на тему: «Водяна пара високих параметрів як розчинник малолетучих неорганічних сполук». З 1966 року і до виходу на пенсію в 1989 році завідувала кафедрою ТВТ, де створила науково-педагогічну школу в галузі водного режиму на ТЕС і АЕС.

Співавтор чотирьох підручників і навчальних посібників для студентів, які навчаються за спеціальністю «технологія води і палива на теплових та атомних електричних станціях», автор понад трьохсот наукових статей і ряду монографій. Під її керівництвом захищено понад 60 кандидатських і докторських дисертацій. Автор понад 300 наукових і науково-методичних робіт.

У різний час була членом президії науково-методичної ради з вищої теплоенергетичної освіти, брала участь у роботі наукових рад при Державному комітеті з науки і техніки та Міненерго СРСР. Була також почесним професором Дрезденського і Будапештського технічних університетів, членом Асоціації німецьких інженерів, брала участь у роботі Міжнародної асоціації з властивостей води і водяної пари (CODATA).

Померла 24 вересня 2002 року.

Родина[ред. | ред. код]

Двічі заміжня (Мартинов Володимир Костянтинович, Михайло Адольфович Стирикович). Двоє дочок.

Праці[ред. | ред. код]

  • Водяна пара високих параметрів як розчинник малолетучих неорганічних сполук : Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук / Моск. вищ. і середовищ. спец. освіти РРФСР. Моск. ордена Леніна енергетичний інститут. Москва, 1963.
  • Водні режими теплових і атомних електростанцій : [підручник для вузів за спеціальністю «Технологія води і палива на теплових і атомних електростанціях»] / Т. Х. Маргулова, О. В. Мартинова. — 2-е вид., випр. і доп. — Москва : Вища школа, 1987.
  • Процеси при генерації пари, водопідготовці та горінні : міжвідомчий тематичний збірник / Моск. ен. ін-т; ред. О. В. Мартинова. — Москва : МЕІ, 1983. — 117 с.: іл. ; 20 див. — (Наукові праці / Моск. ен. ін-т ; № 20). Бібліогр. в кінці ст. У вип. дан. рік вид. 1984.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • МЕІ : історія, люди, роки : збірник спогадів. У 3 томах, 2010, Москва. «Видавничий будинок МЕІ» т. 2 с. 323.

Посилання[ред. | ред. код]