Мартинов Мойсей Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей Микитович Мартинов
Мартинов Мойсей Микитович.JPG
Народження 15 вересня 1909(1909-09-15)
Київ
Смерть 1 квітня 1991(1991-04-01) (81 рік)
Темрюк
Поховання Краснодарський край
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1941—1945
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank mladshyj lejtnant infobox.svg Молодший лейтенант
Формування 17-а стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Мойсей Микитович Мартинов (нар. 1909 — пом. 1991) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир кулеметного взводу 1314-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії 48-ї армії, старшина. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1909 року в місті Києві в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. Працював шофером у радгоспах Комарицького району Брянській області і Мічурінського району Тамбовської області Росії. Член ВКП(б) з 1941 року.

До лав РСЧА призваний Мічурінським РВК у липні 1941 року. Закінчив полкову школу молодших командирів. Учасник німецько-радянської війни з вересня 1941 року. Воював на Західному, Центральному, 1-у і 3-у Білоруських фронтах. Чотири рази був поранений і двічі — контужений. Був шофером продтранспортного ескадрону у 3-й гвардійській кавалерійській дивізії 2-го гвардійського кавалерійського корпусу, а з жовтня 1943 року — у складі 1314-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії.

Особливо командир кулеметного взводу старшина М. М. Мартинов відзначився під час операції «Багратіон». 22-24 червня 1944 року, готуючись до прориву ворожої оборони, для проходження важкопрохідних болотистих ділянок виготовив рогатки і лотки для стрільби станкових кулеметів. 25 червня під час прориву ворожої оборони в районі села Замен-Риня Парицького району Поліської області (Білорусь) взвод під командуванням М. М. Мартинова, здолав болото, провалюючись по груди і ведучи кулеметний вогонь. Попри відчайдушний спротив ворога, взвод захопив перші три лінії траншей і відбив 7 контратак супротивника. Утримував зайнятий рубіж до підходу основних сил. Під час бою старшина М. М. Мартинов отримав поранення в руку, проте поле бою не полишив і продовжував командувати взводом. 29 червня, перебуваючи у розвідці в районі села Ольховатка того ж району, несподівано наштовхнувся на ворожу групу в кількості до 30 осіб, яка намагалась оточити штаб стрілецького батальйону. Ведучи вогонь, знищив до 10 солдатів супротивника, а решту розсіяв.[1]

Після демобілізації працював механіком у МТС. З 1947 року — на пенсії. Мешкав у місті Темрюці Краснодарського краю, де й помер 1 квітня 1991 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року, «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», старшині Мартинову Мойсею Микитовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу[2] з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6106).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (04.10.1944,) і медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]