Мартинов Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинов Олександр Миколайович
Мартинов Олександр Миколайович.jpg
Народився 16 січня 1908(1908-01-16)
Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 10 червня 1964(1964-06-10) (56 років)
Запоріжжя, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність державний діяч
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання полковник державної безпеки
Партія ВКП(б)
Автограф Мартинов Олександр Миколайович автограф 1945.png
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1942Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1944Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки  — 1948Орден Трудового Червоного Прапора — 1948
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Олекса́ндр Микола́йович Марти́нов (16 січня 1908(1908-01-16), Юзівка, Російська імперія — 10 червня 1964(1964-06-10), Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — радянський діяч органів державної безпеки. Депутат Верховної Ради УРСР 1–3-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 січня 1908(19080116) року в родині машиніста паровоза в селищі Юзівка, тепер місто Донецьк, Донецька область, Україна. Закінчив семирічну школу. Трудову діяльність розпочав у 1922 році робітником жерстяної майстерні в Юзівці.

У лютому 1924 — липні 1931 року — учень котельника, котельник металургійного заводу в місті Сталіно. Член комсомолу з 1925 року. Навчався у фабрично-заводській школі.

У липні 1931 — січні 1934 року — заступник начальника котельно-ковальського цеху, начальник цеху заводу «Стальміст» у місті Сталіно.

Член ВКП(б) з листопада 1931 року.

У січні 1934 — вересні 1935 року — начальник відділу технічного контролю заводу «Стальміст» у місті Сталіно.

У вересні — жовтні 1935 року — студент Московської Промислової академії імені Сталіна.

У жовтні 1935 — вересні 1938 року — співробітник УНКВС Донецької, Сталінської області. У вересні 1938 — липні 1939 року — заступник начальника відділу Особливого відділу НКВС Київського військового округу.

У липні 1939 — серпні 1940 року — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Житомирській області.

У серпні 1940 — березні 1941 року — начальник Управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР по Чернівецькій області.

У березні — серпні 1941 року — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Житомирській області.

У серпні 1941 — травні 1942 року — заступник начальника, начальник армійського польового оборонного будівництва, начальник партизанського відділу НКВС СРСР. У травні 1942 — січні 1944 року — начальник оперативного відділу, начальник розвідувального відділу Українського штабу партизанського руху (УШПР); начальник оперативної групи по партизанській роботі при військовій раді Воронезького фронту. У січні — лютому 1943 року — у німецькому тилу в Сумській області, у партизанських загонах Якова Мельника та Михайла Наумова; у квітні — червні 1943 року — у партизанському з'єднанні Сидора Ковпака, брав участь у рейді по німецьких тилах в Житомирську область. У червні 1943 — січні 1944 року — начальник начальник розвідувального відділу УШПР.

У січні — жовтні 1944 року — начальник Управління Народного комісаріату державної безпеки УРСР по Волинській області.

У лютому 1945 — квітні 1951 року — начальник Управління Народного комісаріату-Міністерства державної безпеки УРСР по Миколаївській області.

У квітні 1951 — березні 1953 року — начальник Управління Міністерства державної безпеки УРСР по Одеській області.

У квітні — червні 1953 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Дніпропетровській області.

У вересні 1953 — квітні 1954 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Запорізькій області.

У квітні 1954 — квітні 1961 року — начальник Управління Комітету державної безпеки УРСР по Запорізькій області.

З квітня 1961 по 1964 рік — начальник Запорізького обласного управління будівництва і експлуатації шосейних шляхів.

Помер 10 червня 1964 року в місті Запоріжжя, тепер Запорізька область, Україна.

Звання[ред. | ред. код]

  • лейтенант державної безпеки
  • старший лейтенант державної безпеки (28.08.1939)
  • капітан державної безпеки (29.05.1940)
  • підполковник державної безпеки (11.02.1943)
  • полковник державної безпеки (15.12.1944)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мартынов Александр Николаевич // Кто руководил НКВД, 1934–1941 : справочник / Н. В. Петров, К. В. Скоркин. — Москва, 1999. (рос.)
  • Мартинов Олександр Миколайович: облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 158–168.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 61.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Комуніст : газета. — Київ, 1941. — № 12 (6492). — 15 січня. — С. 1.