Перейти до вмісту

Мартін Келлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Мартін Келлі
Особисті дані
Повне ім'я Мартін Рональд Келлі
англ. Martin Ronald Kelly
Народження 27 квітня 1990(1990-04-27) (36 років)
  Вінстон[d], Ноусліd, Мерсісайд, Англія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 191 см
Вага 79 кг
Громадянство  Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Номер 16 Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2007–2014
2008–2009
2014–2022
2022–2024
2023
Англія «Ліверпуль»
  Англія «Гаддерсфілд Таун»
Англія «Крістал Пелес»
Англія «Вест-Бромвіч»
Англія «Вест-Бромвіч»
33 (0)
7 (1)
121 (0)
5 (0)
1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2009
2009
2010–2012
2012
Англія Англія U-19
Англія Англія U-20
Англія Англія U-21
Англія Англія
5 (0)
4 (0)
8 (3)
1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ма́ртін Ро́нальд Ке́ллі (англ. Martin Ronald Kelly; нар. 27 квітня 1990 року, Вістон, Мерсісайд, Англія) — англійський футболіст, захисник. Виступав зокрема за «Ліверпуль» та «Вест-Бромвіч», а також збірну Англії, з якою брав участь у Євро-2012.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

До академії клубу Мартін потрапив улітку 2007 року. В інтерв'ю офіційному сайту клубу розповів, що дуже радий зробити крок вгору, після того як 2 роки промучився з травмою спини[1]. Під керівництвом Гарі Аблета виграв чемпіонат Прем'єр-ліги серед резервних команд, а потім кубок Даласа, забивши гол у фіналі.

У сезоні 2008/2009 потрапив до заявки першої команди. Дебютував в основний команд 9 грудня 2008 року в матчі групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА сезону 2008/2009 проти «ПСВ», замінивши в кінці матчу капітана Каррагера[2].

У кінці березня 2009 року Келлі був відданий в оренду «Гаддерсфілд Таун», де він отримав схвальні відгуки й забив свій перший гол у професійному футболі. У кінці травня — початку червня зіграв усі матчі за збірну Англії U-19 у відборі до Чемпіонату Європи серед ровесників і отримав з командою путівку у фінальний етап в Україну. Рафаель Бенітес заявив, що після відходу з клубу Самі Гююпя, у Келлі з'явився шанс пробитися в першу команду[3].

«Ліверпуль»

[ред. | ред. код]

Келлі вперше вийшов у стартовому складі «Ліверпуля» в офіційному матчі на позиції правого захисника 20 жовтня 2009 року проти «Ліона» у Лізі чемпіонів УЄФА, однак на 74-й хвилині був змушений залишити поле через травму[4]. Офіційний сайт «Ліверпуля» визнав його найкращим гравцем матчу[5]. 25 лютого 2010 року Келлі повернувся після травми паху, вийшовши на заміну в матчі проти «Унірі» у Лізі Європи УЄФА[6]. Згодом він дебютував у Прем'єр-лізі, замінивши Глена Джонсона у переможному матчі проти «Портсмута» з рахунком 4:1 на «Енфілді».

Келлі у складі «Ліверпуля». 2010 рік.

7 листопада 2010 року Келлі вперше того сезону вийшов у стартовому складі «Ліверпуля» в Прем'єр-лізі, замінивши Сотіріоса Кіріякоса в матчі проти «Челсі», який «Ліверпуль» виграв з рахунком 2:0[7]. 16 січня 2011 року він вийшов у стартовому складі в мерсісайдському дербі проти «Евертона», через що Глен Джонсон був змушений зіграти на позиції лівого захисника[8]. За свою гру Келлі отримав нагороду найкращому гравцеві матчу від журналістів Liverpoolfc.tv[9].

20 серпня 2011 року Келлі провів повний матч проти «Арсеналу» на виїзді та допоміг «Ліверпулю» зберегти свої ворота недоторканними у переможному матчі з рахунком 2:0. У другому таймі він ледь не забив гол, коли його удар з приблизно 15 ярдів влучив у зовнішній бік стійки. Головний тренер збірної Англії Фабіо Капелло був присутній на матчі та позитивно оцінив його виступ[10]. 29 листопада 2011 року Келлі забив головою у ворота «Челсі» в матчі, який «Ліверпуль» виграв з рахунком 2:0 на Стемфорд Бридж, вийшовши до півфіналу Кубка Футбольної ліги[11].

23 вересня 2012 року Келлі зазнав розриву передньої хрестоподібної зв'язки у матчі проти «Манчестер Юнайтед» та вибув приблизно на шість місяців[12]. Через рік і три дні він провів свій перший офіційний матч після травми, знову проти «Манчестер Юнайтед», вийшовши на заміну Лукасу Лейві у другому таймі матчу третього раунду Кубка Футбольної ліги, який «Ліверпуль» виграв з рахунком 1:0. Брендан Роджерс заявив, що Келлі отримає можливість закріпитися в складі, оскільки основний правий захисник Глен Джонсон вибув приблизно на місяць[13].

«Крістал Пелес»

[ред. | ред. код]

14 серпня 2014 року Келлі перейшов до «Крістал Пелес», підписавши трирічний контракт[14][15]. Сума трансферу, за повідомленнями, становила 2 мільйони фунтів стерлінгів. У своєму першому сезоні на «Селгерст Парк» він провів 34 матчі, з яких 31 у чемпіонаті, а «Крістал Пелес» завершив сезон 2014/15 на 10-му місці.

21 лютого 2016 року Келлі забив свій перший гол за «Крістал Пелес» та перший гол у професійній кар'єрі з листопада 2011 року. Його гол став єдиним у матчі п'ятого раунду Кубка Англії проти «Тоттенгем Готспур» на «Вайт Гарт Лейн»[16]. 21 травня він залишився невикористаним запасним у фіналі Кубка Англії, де «Крістал Пелес» поступився «Манчестер Юнайтед» з рахунком 1:2[17].

У лютому 2019 року Келлі підписав новий контракт із клубом до 2021 року[18]. 21 серпня 2020 року він був одним із чотирьох футболістів «Крістал Пелес», які уклали з клубом нові угоди[19].

У травні 2022 року «Крістал Пелес» оголосив, що Келлі залишить клуб після завершення терміну дії контракту наприкінці червня[20].

Подальша кар'єра та завершення виступів

[ред. | ред. код]

1 вересня 2022 року Келлі підписав дворічний контракт із клубом «Вест-Бромвіч Альбіон», який виступав у Чемпіоншипі[21]. 5 жовтня він дебютував за «дроздів» у матчі проти «Престон Норт-Енда», який завершився поразкою з рахунком 0:1[22]. Не закріпившись у команді, у січні 2023 року Келлі перейшов на правах оренди до іншого клубу Чемпіоншипу, «Віган Атлетік», де залишався до завершення сезону 2022/23[23], але і там зіграв лише один матч.

22 травня 2024 року «Вест-Бромвіч Альбіон» оголосив, що Келлі залишить клуб влітку після завершення терміну дії його контракту[24]. 10 жовтня 2025 року Келлі оголосив про завершення професійної футбольної кар'єри у віці 35 років, на той момент залишаючись без клубу понад рік[25].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

На початку 2009 року Келлі отримав виклик до збірної Англії до 19 років на матч проти Іспанії до 19 років, який відбувся 10 лютого[26][27]. Загалом він провів п'ять матчів за команду до 19 років. Останній із них відбувся 1 червня 2009 року, коли Англія перемогла Шотландію з рахунком 2:1.

У серпні 2009 року Келлі отримав виклик до молодіжної збірної Англії на матч проти Сербії та дебютував у переможній грі з рахунком 5:0. Згодом він зіграв у всіх трьох матчах команди на молодіжному чемпіонаті світу 2009 року в Єгипті, де Англія посіла останнє місце у групі D. Загалом Келлі провів чотири матчі за цю команду.

5 серпня 2010 року Келлі вперше отримав виклик до збірної Англії до 21 року, разом із Марком Олбрайтоном з «Астон Вілли» та своїм майбутнім одноклубником Джорданом Гендерсоном. 10 серпня 2010 року Келлі дебютував у складі команди, вийшовши на заміну та забивши другий гол Англії у переможному матчі проти Узбекистану на «Ештон Гейт». 11 листопада 2011 року він забив ще один гол у матчі проти Ісландії, який Англія виграла з рахунком 5:0. Свій третій гол за молодіжну збірну Келлі забив усього у своєму п'ятому матчі 14 листопада у виїзній грі проти Бельгії[28].

22 травня 2012 року Келлі вперше отримав виклик до національної збірної Англії на товариський матч проти Норвегії, який мав відбутися через чотири дні. Головний тренер Рой Годжсон включив його до складу, хоча Келлі не потрапив до заявки Англії на Євро-2012[29].

У матчі проти Норвегії Келлі дебютував за національну збірну, вийшовши на заміну на 87-й хвилині замість Філа Джонса на позиції правого захисника. Він провів на полі дві хвилини та 39 секунд, що стало найкоротшою міжнародною кар'єрою в історії збірної Англії[30]. Водночас Натаніель Чалоба під час дебюту за збірну у 2018 році вийшов на поле у компенсований час і офіційно отримав нуль зіграних хвилин, хоча з урахуванням компенсованого часу провів на полі на одну секунду більше, ніж Келлі[31].

3 червня Келлі був включений до складу Англії на Євро-2012, замінивши Гері Кегілла, який отримав перелом щелепи під час товариського матчу проти Бельгії[32]. Під час турніру, який проходив в Україні та Польщі, Келлі переніс вірусне захворювання[33]. На поле він не виходив, а Англія завершила виступи у чвертьфіналі[34].

Статистика

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок ліги Єврокубки Всього
ЛігаІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолівІгорГолів
Ліверпуль 2008–09[35] Прем'єр-ліга 0000001[a]010
2009–10[36] 1000002[b]030
2010–11[37] 110101010[c]0230
2011–12[38] 1203051201
2012–13[39] 4000003[c]070
2013–14[40] 50201080
Всього 3306071160621
Гаддерсфілд Таун 2008–09[35] Перша ліга 7171
Крістал Пелес 2014–15[41] Прем'єр-ліга 3103000340
2015–16[42] 1301130171
2016–17[43] 2903020340
2017–18[44] 1501030190
2018–19[45] 1304030200
2019–20[46] 1901010210
2020–21[47] 10001020
2021–22[48] 00100010
Всього 12101411301481
Вест-Бромвіч Альбіон 2022–23[49] Чемпіоншип 50200070
Віган Атлетік 2022–23[49] 1010
Загалом 16712212011602253

Особисте життя

[ред. | ред. код]

13 листопада 2015 року Келлі перебував у Парижі в ніч, коли місто зазнало серії терористичних атак. Після того як він опублікував в Instagram фотографію ресторану, який, як вважалося, був атакований, громадськість почала висловлювати занепокоєння щодо його безпеки. «Крістал Пелес» через X (соціальна мережа) повідомив, що футболіст перебуває у безпеці та повернувся до свого готелю ще до початку атак[50].

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Ліверпуль»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Інтерв'ю для клубного сайту [Архівовано 18 лютого 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ПСВ — Ліверпуль — 1:3 [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Бенітес про шанси Келлі [Архівовано 11 вересня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Liverpool 1-2 Lyon. bbc.co.uk. 20 жовтня 2009. Процитовано 14 серпня 2026.
  5. "Kelly hoping for Europa action" [Архівовано 16 May 2010 у Wayback Machine.]. Liverpool F.C. Retrieved 23 May 2012.
  6. Khokhar, Nabeel. Liverpool FC Win in Bucharest but Must Be Better Against Blackburn. Bleacher Report (англ.). Процитовано 10 грудня 2020.
  7. Liverpool youngster Kelly thrilled beating Chelsea - Tribal Football. www.tribalfootball.com. Процитовано 3 липня 2021.
  8. Martin Kelly | Crystal Palace Player Profile. www.sportskeeda.com (амер.). Процитовано 3 липня 2021.
  9. Starlet will get even better. Liverpool F.C. 19 лютого 2011. Процитовано 16 березня 2015.
  10. "Capello impressed by Kelly" [Архівовано 9 September 2012 у Wayback Machine.]. Liverpool F.C. 21 August 2011. Retrieved 8 January 2012.
  11. "Chelsea 0–2 Liverpool". BBC Sport. 29 November 2011. Retrieved 29 January 2012.
  12. "Martin Kelly: Liverpool defender ruptures cruciate knee ligament". BBC Sport. 24 September 2012. Retrieved 1 October 2012.
  13. Reds suffer cup exit on Suarez's return. Liverpool F.C. 26 вересня 2013. Процитовано 14 серпня 2014.
  14. Crystal Palace sign Liverpool defender. BBC Sport. 14 серпня 2014. Процитовано 12 квітня 2017.
  15. Official: Martin Kelly Completes Crystal Palace Move. SB Nation. 14 серпня 2014. Процитовано 7 липня 2015.
  16. Burnton, Simon (21 лютого 2016). Crystal Palace and Martin Kelly ride luck to sink Tottenham Hotspur. The Guardian. London. Процитовано 12 квітня 2017.
  17. McNulty, Phil (21 травня 2016). Crystal Palace 1–2 Manchester United. Процитовано 20 лютого 2021.
  18. Martin Kelly signs new Crystal Palace deal until 2021. BBC Sport. 22 лютого 2019.
  19. Crystal Palace: Jeffrey Schlupp, James McArthur, Martin Kelly, Stephen Henderson sign new deals. Sky Sports. 21 серпня 2020. Процитовано 9 лютого 2022.
  20. Martin Kelly to depart Crystal Palace after eight years - News. Crystal Palace F.C. (брит.). 23 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  21. Martin Kelly joins Albion. West Bromwich Albion F.C. 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
  22. Preston 1-0 Albion | West Bromwich Albion.
  23. Wigan sign West Brom defender Kelly on loan. BBC Sport (брит.). Процитовано 2 лютого 2023.
  24. West Bromwich Albion: Matt Phillips among seven to leave Baggies. BBC Sport (брит.). 22 травня 2024. Процитовано 23 травня 2024.
  25. Williams, Sam (10 жовтня 2025). Martin Kelly announces retirement from football. Liverpool FC. Архів оригіналу за 10 жовтня 2025. Процитовано 10 жовтня 2025.
  26. Kelly relishing Reds challenge. Liverpool F.C. 21 лютого 2009. Процитовано 28 жовтня 2011.
  27. Martin sets his sights. The Football Association. 25 березня 2009.
  28. Belgium U21 2–1 U21 England. BBC Sport. 14 листопада 2011. Процитовано 29 січня 2012.
  29. Liverpool defender Martin Kelly called in to Roy Hodgson's squad for Euro 2012 warm-up against Norway. The Daily Telegraph. 23 травня 2012. Процитовано 12 травня 2019.
  30. Peck, Tom (31 серпня 2015). Jonjo Shelvey hopes his new outlook can earn a second England cap. The Independent. Процитовано 12 травня 2019. Twenty-four minutes is not even enough to make it into the top 20 for shortest England careers, a list still topped by Crystal Palace's Martin Kelly (two minutes 39 seconds against Norway when a Liverpool player in 2012).
  31. Ouzia, Malik (14 листопада 2019). England football quiz: The answers explained. Evening Standard. Процитовано 28 листопада 2019. [Chalobah] won his only cap to date as a stoppage time substitute in the 3-2 win over Spain in 2018, and so officially has zero minutes to his name. His actual playing time, however, was 6 minutes and 54 seconds, one second longer than Kelly managed in his sole England appearance, in 2012.
  32. "Euro 2012: Gary Cahill ruled out but Rio Ferdinand overlooked". BBC Sport. 3 June 2012. Retrieved 3 June 2012.
  33. Euro 2012: England's Martin Kelly misses training again due to virus. The Guardian. Press Association. 13 червня 2012. Процитовано 12 травня 2019.
  34. Liew, Jonathan (27 лютого 2014). Roy Hodgson must eschew too many defenders and load England's World Cup squad with attacking options. The Daily Telegraph. Процитовано 12 травня 2019. Too many defenders and you guarantee yourself passengers, as England did at Euro 2012, when Martin Kelly, Leighton Baines, Phil Jones and Phil Jagielka all failed to appear.
  35. 1 2 Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2008/2009. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  36. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2009/2010. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  37. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2010/2011. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  38. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2011/2012. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  39. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2012/2013. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  40. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2013/2014. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  41. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2014/2015. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2016.
  42. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2015/2016. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 18 вересня 2016.
  43. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2016/2017. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 20 липня 2017.
  44. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2017/2018. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 5 вересня 2018.
  45. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2018/2019. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 квітня 2019.
  46. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2019/2020. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 10 серпня 2019.
  47. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2020/2021. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 15 вересня 2020.
  48. Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2021/2022. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 16 січня 2022.
  49. 1 2 Матчі, які зіграв Мартін Келлі у сезоні 2022/2023. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 жовтня 2022.
  50. Crystal Palace's Martin Kelly safe and well after Paris concerns. Sky Sports. 15 листопада 2015. Процитовано 23 грудня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]