Перейти до вмісту

Тео Волкотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Тео Волкотт
Особисті дані
Повне ім'я англ. Theo James Walcott

Тео Джеймс Волкотт

Народження 16 березня 1989(1989-03-16) (36 років)
  Лондон, Англія Англія
Зріст 176 см
Вага 70 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція правий півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005–2006 Англія «Саутгемптон» 21 (4)
2006–2018 Англія «Арсенал» 270 (65)
2018–2021 Англія «Евертон» 77 (10)
2020–2021 →  Англія «Саутгемптон» 21 (3)
2021–2023 Англія «Саутгемптон» 29 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004–2005 Англія Англія U-16 4 (0)
2005–2006 Англія Англія U-17 14 (5)
2006 Англія Англія U-19 1 (0)
2006–2010 Англія Англія U-21 21 (6)
2006 Англія Англія Б 1 (0)
2006–2016 Англія Англія 47 (8)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Тео Джеймс Волкотт (англ. Theo James Walcott; нар. 16 березня 1989, Лондон, Англія) — англійський футболіст, який виступав на позиції вінгера.

Професіональну кар'єру розпочав у складі клубу «Саутгемптон», вихованцем академії якого і є. Протягом 2006—2018 років виступав за лондонський «Арсенал». За цей час провів майже 400 матчів за «канонірів» у всіх змаганнях, а також двічі завоював кубок Англії (2014–15[1], 2016–17[2]) та двічі — Суперкубок Англії (2015[3], 2017[4]). 2017 року Волкотт перейшов у «Евертон», де провів два роки, а завершив ігрову кар'єру у рідному «Саутгемптоні». Також виступав за збірну Англії, з якою брав участь у чемпіонаті Європи і світу.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

«Саутгемптон»

[ред. | ред. код]

Волкотт прийшов до табору «святих» у сезоні 2004—2005 у віці 15 років і досяг зі своїм клубом фіналу Молодіжного Кубку Англії. До того ж він став наймолодшим гравцем «Сотона» в резервній команді, в якій він дебютував у 15 років і 175 днів.[5] Перед стартом сезону 2005—2006 Волкотт був узятий в передсезонне турне до Шотландії разом з першою командою. У віці 16 років і 143 дні він дебютував в головній команді Саутгемптона, ставши наймолодшим гравцем «святих» який коли-небудь виходив у першій команді. Повноцінний дебют Тео провів 18 жовтня 2005 року в матчі проти «Лідс Юнайтед», забивши в цій же грі й гол. 4 дні по тому він також забив гол вже у ворота «Міллволла». Яскравий старт у футбольній кар'єрі дозволив Волкотту отримати нагороду «Наймолодша спортивна персона року за версією BBC».

Його яскраві виступи за «святих» не могли не звернути уваги топклубів Англії та 20 січня 2006 року він був проданий в лондонський «Арсенал» за 5 млн фунтів стерлінгів, але вона могла зрости до 12 млн, в залежності від успішності виступу у складі «канонірів».[6][7][8]

«Арсенал»

[ред. | ред. код]
Тео Волкотт під час виступів за «Арсенал». 2015 рік.

Волкотт підписав з Арсеналом передконтрактну угоду, а сам контракт підписав 16 березня 2006 року в день свого 17-річчя.[9] У Прем'єр-Лізі Тео дебютував 19 серпня 2006 в перший день нового англійського сезону 2006—2007.[10][11]

У Лізі Чемпіонів Волкотт дебютував у матчі 3-го кваліфікаційного раунду проти «Динамо Загреб»,[12] де він став наймолодшим гравцем Арсеналу, що дебютував в європейських змаганнях. Пізніше цей рекорд був побитий його одноклубником Джеком Вїлширом.[13] Перший гол за «гармашів» Волкотт забив у фіналі Кубка Ліги у ворота лондонського «Челсі», проте це не допомогло його команді виграти (2-1 на користь «Челсі»)[14].

Сезон 2007—2008 він закінчив з 7 голами в активі у всіх змаганнях. У тому сезоні в матчі Ліги Чемпіонів проти «Ліверпуля» він здійснив дивовижний ривок зі своєї половини поля до воріт «червоних»[15].

У 2008 році замість свого 32 номеру Волкотт отримав номер 14, коли покинув команду Тьєррі Анрі.[16] Протягом всього сезону 2008—2009 Волкотт виходив у стартовому складі, граючи на позиції правого вінгера. У травні 2009 року підписав новий контракт з «Арсеналом» на чотири роки.[17]. Сезон 2009—2010 вийшов для Волкотта не таким вдалим як попередній. Виною тому були травми, що переслідували гравця в першій половині сезону, але у другому колі чемпіонату травми припинили давати про себе знати й він забив кілька важливих голів для «канонірів».

«Евертон»

[ред. | ред. код]

17 січня 2018 року Тео Волкотт підписав контракт з «Евертоном» строком на 3,5 роки[18]. Як повідомляють ЗМІ, сума трансферу становила 20 млн фунтів, а також бонуси[19]. Волкотт дебютував за «ірисок» через три дні, віддавши результативну передачу Баю Умару Ніассе у грі проти «Вест-Бромвіч Альбіона» (1:1)[20]. Наступного тижня він забив дубль у ворота «Лестер Сіті»[21] і завершив сезон у клубі, зігравши 14 матчів та забивши 3 голи в Прем'єр-лізі.

Він розпочав сезон 2018/19 років, відкривши рахунок у матчі проти «Саутгемптона» (2:1)[22] і знову відзначився у наступному матчі, який завершився внічию 2:2 з «Борнмутом»[23]. Протягом сезону Волкотт був лідером команди, пропустивши лише один матч чемпіонату та забивши 5 голів. Загалом, за два з половиною сезони в клубі він зіграв 85 матчів та забив 11 голів у всіх турнірах.

Повернення у «Саутгемптон»

[ред. | ред. код]

5 жовтня 2020 року Волкотт повернувся до «Саутгемптона» на правах оренди[24]. 17 жовтня він зіграв за «Саутгемптон» вперше з 2006 року та зробив результативну передачу на Янніка Вестергора на 92-й хвилині, яка принесла його команді нічию 3:3 у матчі Прем'єр-ліги проти «Челсі»[25]. Волкотт забив свій перший гол після повернення до клубу в грі проти «Вулвергемптона» (1:1) 23 листопада[26]. Загалом він забив три голи у двадцяти трьох матчах за «святих» протягом сезону 2020/21 років.

18 травня 2021 року Волкотт підписав повноцінний дворічний контракт із «Саутгемптоном», який був активований після закінчення терміну дії його контракту з «Евертоном» наприкінці червня[27]. Однак, гравець пережив сезон, сповнений травм, і провів лише 12 матчів, не забивши жодного голу. Наступного року став частіше грати і забив 2 голи у 24 іграх за клуб, але наприкінці сезону 2022/23 років, за підсумками якого команда вилетіла до Чемпіоншипу, Волкотт відмовився поновлювати свій контракт із «Саутгемптоном» і став вільним агентом, але висловив бажання продовжувати грати у футбол[28]. Не знайшовши нової команди, 18 серпня 2023 року, у віці 34 років, нападник оголосив про завершення футбольної кар'єри[29].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

8 травня 2006 року 17-річного Волкотта було включено Свеном-Йораном Ерікссоном до складу збірної Англії на чемпіонат світу 2006 року. 30 травня 2006 року Тео зіграв у товариському матчі проти Угорщини на «Олд Траффорд» у віці 17 років і 75 днів, ставши наймолодшим гравцем збірної Англії в історії[30]. Незважаючи на те, що Волкотт так і не зіграв на чемпіонаті світу, Ерікссон захищав своє рішення, стверджуючи, що цей досвід добре послужить Волкотту в майбутніх турнірах[31].

Тео Волкотт під час матчу за збірну Англії проти України. 2013 рік.

Після чемпіонату світу Ерікссон пішов з посади головного тренера збірної Англії, а його наступник Стів Макларен відправив Волкотта до молодіжної збірної Англії до 21 року[32]. Волкотт, зокрема, брав участь у складі цієї збірної на молодіжному чемпіонаті Європи у 2009 році. Під час цього турніру, організованого у Швеції, він зіграв п'ять матчів, а його команда дійшла до фіналу, де програла Німеччині 0:4[33].

10 вересня Волкотт забив перший гол за національну збірну Англії, забивши три 3 голи у ворота збірної Хорватії у відборі на чемпіонат світу, завдяки їм Англія перемогла на виїзді 4:1, а Волкотт став наймолодшим гравцем в історії збірної, який оформив хет-трик за Англію[34]. В наступні роки Волкотт став основним гравцем збірної, однак 1 червня 2010 року було оголошено, що Фабіо Капелло не включив гравця до складу збірної на чемпіонат світу[35]. На тому турнірі англійці виступили невдало, вилетівши вже у 1/8 фіналі після розгрому 1:4 від німців, через що у січні 2011 року Капелло визнав, що помилився, не викликавши Волкотта на чемпіонат світу[36].

Після цього чемпіонату світу Тео Волкотт повернувся до національної збірної та 16 травня 2012 року став одним із двадцяти трьох гравців, викликаних новим тренером Роєм Годжсоном для участі у Євро-2012. На турнірі в Україні і Польщі Волкотт зіграв усі чотири матчі та відзначився важливим голом у ворота Швеції, зрівнявши рахунок на 64-й хвилині, а через 14 хвилин він зробив результативну передачу на Денні Велбека, яка принесла перемогу Англії з рахунком 3:2[37].

Через розрив передньої хрестоподібної зв'язки у січні 2014 року Тео пропустив Чемпіонат світу 2014 року в Бразилії і лише 19 березня 2015 року повернувся до збірної Англії на матчі проти Литви та Італії. Втім, надалі футболіст грав за збірну досить нерегулярно і через це не був обраний Годжсоном до попереднього складу з 26 гравців на Євро-2016. За словами тренера «Тео, на жаль, не грав регулярно протягом останніх кількох місяців і мав кілька проблем із травмами. Це важке рішення, але його потрібно прийняти»[38]. В кінці того ж року у грі проти Іспанії Волкотт провів свою останню гру за Англію. Загалом нападник зіграв 47 матчів і забив вісім голів за «трьох левів».

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Кубок ліги Єврокубки Інші Усього
Дивізіон Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
«Саутгемптон» 2005–06 Чемпіоншип 21 4 1 1 1 0 — — 23 5
«Арсенал» 2005–06 Прем'єр-ліга 0 0 — — 0 0 — 0 0
2006–07 16 0 4 0 6 1 6[a] 0 — 32 1
2007–08 25 4 1 0 4 1 9[a] 2 — 39 7
2008–09 22 2 3 1 0 0 10[a] 3 — 35 6
2009–10 23 3 1 0 0 0 6[a] 1 — 30 4
2010–11 28 9 1 0 4 2 5[a] 2 — 38 13
2011–12 35 8 3 1 0 0 8[a] 2 — 46 11
2012–13 32 14 4 1 2 5 5[a] 1 — 43 21
2013–14 13 5 1 0 0 0 4[a] 1 — 18 6
2014–15 14 5 5 2 0 0 2[a] 0 0 0 21 7
2015–16 28 5 5 2 2 0 6[a] 2 1[b] 0 42 9
2016–17 28 10 3 5 0 0 6[a] 4 — 37 19
2017–18 6 0 1 0 3 1 5[c] 3 1[b] 0 16 4
Усього 270 65 32 12 21 10 72 21 2 0 397 108
«Евертон» 2017–18[39] Прем'єр-ліга 14 3 — — — — 14 3
2018–19[40] 37 5 1 0 2 1 — — 40 6
2019–20[41] 25 2 1 0 3 0 — — 29 2
2020–21[42] 1 0 0 0 1 0 — — 2 0
Усього 77 10 2 0 6 1 — — 85 11
«Саутгемптон» 2020–21[42] Прем'єр-ліга 21 3 2 0 — — — 23 3
2021–22[43] 9 0 1 0 2 0 — — 12 0
2022–23[44] 20 2 2 0 2 0 — — 24 2
Усього 50 5 5 0 4 0 — — 59 5
Усього за кар'єру 418 84 40 13 32 11 72 21 2 0 564 129
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м У Лізі чемпіонів
  2. ↑ а б У Суперкубку Англії
  3. ↑ У Лізі Європи

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Арсенал»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ McNulty, Phil (30 травня 2015). Arsenal 4–0 Aston Villa. BBC Sport. Процитовано 8 грудня 2017.
  2. ↑ McNulty, Phil (27 травня 2017). Arsenal 2–1 Chelsea. BBC Sport. Процитовано 8 грудня 2017.
  3. ↑ Cryer, Andy (2 серпня 2015). Arsenal 1–0 Chelsea. BBC Sport. Процитовано 8 грудня 2017.
  4. ↑ Rostance, Tom (6 серпня 2017). Arsenal 1–1 Chelsea. BBC Sport. Процитовано 8 грудня 2017.
  5. ↑ Record Breaker!. saintsfc.co.uk. 8 грудня 2006. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 8 грудня 2006.
  6. ↑ Walcott set for Arsenal despite huge Chelsea bid
  7. ↑ Arsenal pays $10M for teen. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 24 листопада 2010. [Архівовано 2013-05-31 у Wayback Machine.]
  8. ↑ I'll fight takeover plot, insists Saints chief Lowe. Архів оригіналу за 6 лютого 2006. Процитовано 24 листопада 2010. [Архівовано 2006-02-06 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Arsenal sign Southampton teenager Walcott. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 24 листопада 2010. [Архівовано 2012-07-15 у Archive.is]
  10. ↑ Arsenal 1 Aston Villa 1: Walcott the wonderkid the new home hero
  11. ↑ Gilberto aims to get over jitters
  12. ↑ Dynamo tried to destroy Walcott, says angry Wenger
  13. ↑ Wilshere is youngest European Gunner, arsenal.com, accessed 30 June 2009.
  14. ↑ Chelsea 2–1 Arsenal. BBC Sport. 25 лютого 2007. Процитовано 26 лютого 2007.
  15. ↑ Reds edge Arsenal in six-goal thriller
  16. ↑ Walcott to wear No 14 from 2008–09 Season. Arsenal Official Website. 27 червня 2008. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 27 червня 2008.
  17. ↑ Статистика игрока на arsenal.com
  18. ↑ Официально: Тео Уолкотт перешел в «Эвертон». ReadFootball. Процитовано 18 січня 2018.
  19. ↑ Theo Walcott: Everton sign forward from Arsenal. BBC Sport. 17 січня 2018. Процитовано 12 жовтня 2025.
  20. ↑ Ames, Nick (20 січня 2018). Oumar Niasse’s volley earns draw for listless Everton against West Brom. The Guardian. Процитовано 12 жовтня 2025.
  21. ↑ Hunter, Andy (31 січня 2018). Theo Walcott ends Everton’s winless run with double against Leicester. The Guardian. Процитовано 12 жовтня 2025.
  22. ↑ Everton 2-1 Southampton: Theo Walcott and Richarlison give Toffees victory over Saints. BBC Sport. 17 серпня 2018. Процитовано 12 жовтня 2025.
  23. ↑ Bournemouth 2-2 Everton: Cherries fight back to draw. BBC Sport. 24 серпня 2018. Процитовано 12 жовтня 2025.
  24. ↑ Theo Walcott returns home | Southampton FC. Southampton FC. Процитовано 12 жовтня 2025.
  25. ↑ Chelsea 3-3 Southampton: Blues must cut out individual errors - Lampard. BBC Sport. 16 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2025.
  26. ↑ Wolves 1-1 Southampton: Theo Walcott's first goal since rejoining Saints earns draw. BBC Sport. 22 листопада 2020. Процитовано 12 жовтня 2025.
  27. ↑ Transferts : Theo Walcott reste à Southampton. L'Équipe (фр.). Процитовано 12 жовтня 2025.
  28. ↑ Walcott confirms Saints exit and plans to find another club in new message issued. Daily Echo (англ.). 28 травня 2023. Процитовано 12 жовтня 2025.
  29. ↑ Humayun, Ali (1 вересня 2023). Theo Walcott: Former Arsenal and England forward retires from football aged 34. The New York Times. Процитовано 12 жовтня 2025.
  30. ↑ England national football team statistics and records: youngest players. www.11v11.com. Процитовано 12 жовтня 2025.
  31. ↑ Eriksson defends Walcott choice. bbc.co.uk. 2 липня 2006. Процитовано 12 жовтня 2025.
  32. ↑ Thursday's gossip column. bbc.co.uk. 10 серпня 2006. Процитовано 12 жовтня 2025.
  33. ↑ Winter, Henry (29 червня 2009). England U21 0 Germany U21 4: Match report. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 23 грудня 2017.
  34. ↑ Croatia 1-4 England. bbc.co.uk. 10 вересня 2008. Процитовано 12 жовтня 2025.
  35. ↑ Walcott left out of England squad. bbc.co.uk. 1 червня 2010. Процитовано 12 жовтня 2025.
  36. ↑ Kay, Oliver (28 січня 2011). I should have taken Theo Walcott to the World Cup, admits Fabio Capello. www.thetimes.com (англ.). Процитовано 12 жовтня 2025.
  37. ↑ Euro 2012 day eight analysis: How Walcott saved England. BBC Sport. 15 червня 2012. Процитовано 12 жовтня 2025.
  38. ↑ Nakrani, Sachin (16 травня 2016). Marcus Rashford and Andros Townsend in provisional England Euro 2016 squad. The Guardian. Процитовано 12 жовтня 2025.
  39. ↑ Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2017/2018. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 15 травня 2018.
  40. ↑ Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2018/2019. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 5 травня 2019.
  41. ↑ Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2019/2020. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 21 вересня 2020.
  42. ↑ а б Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2020/2021. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 17 грудня 2020.
  43. ↑ Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2021/2022. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 24 серпня 2021.
  44. ↑ Матчі, які зіграв Тео Волкотт у сезоні 2022/2023. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 23 жовтня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тео_Волкотт&oldid=46501402