Мельник Михайло Спиридонович
| Михайло Спиридонович Мельник | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився | 14 березня 1944 с. Ординці | |
| Помер | 10 березня 1979 (34 роки) с. Погреби ·самогубство | |
| Поховання | с. Погреби | |
| Громадянство |  СРСР | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | історик, поет, громадський діяч, правозахисник | |
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |
| Нагороди |
| |
Миха́йло Спиридо́нович Ме́льник (14 березня 1944, с. Ординці, Погребищенський район, Вінницька область — 10 березня 1979, с. Погреби, Броварський район, Київська область) — історик, поет, дисидент, член і кореспондент Української Гельсінської групи. Автор великої книги з історії України, вилученої Комітетом державної безпеки СРСР.
Михайло Мельник народився в селянській родині.
Закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення працював учителем.
У 1970-х навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР.[1]
1972 року за читання своїх віршів біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві в річницю його перепоховання в Україні, за 20 днів до захисту дисертації, виключений з аспірантури Інституту історії АН УРСР.
У 1973 році Михайла Мельника звільнили з учительської роботи та виключили з партії. Проживаючи з родиною у Погребах, працював сторожем і брав активну участь в акціях протесту проти переслідувань українських письменників, правозахисників, неодноразово звертався до преси з протестами проти порушень прав людини.
14 липня 1978 року, під час відвідання Києва, на вулиці в Дарниці Михайла Мельника затримали й обшукали.
24 жовтня 1978 року влада спробувала звинуватити його в намірі обікрасти крамницю. Співробітники Комітету державної безпеки СРСР обіцяють посприяти влаштуватися на роботу за фахом, якщо не буде спілкуватися з Оксаною Мешко.
З листопада 1978 року Михайло Мельник став членом Української Гельсінської групи та її кореспондентом.
16 лютого 1979 року Михайло Мельник відіслав до редакції газет «Радянська Україна» та «Молодь України» листа з проханням втрутитися у справу Василя Овсієнка, де писав: «Адже не може не турбувати той факт, що на Україні практично кожна людина, яка відбула покарання за ст. 62, ч.1 КК УРСР, через короткий термін (1-3 роки) вимушена або еміґрувати, або знову опинитися в тюрмі.»
6—7 березня 1979 року відбулися обшуки в багатьох місцях у справі Олеся Бердника, у тому числі в Михайла Мельника. В нього вилучили весь творчий і науковий архів — 15 тек. Зникли результати всієї його літературної та наукової діяльності. 23 березня 1979 року, після самогубства Михайла Мельника, в Г. Міняйла, затриманого і обшуканого на вулиці, вилучили єдиний уцілілий від обшуку екземпляр збірки віршів Михайла Мельника «Календар пам'ятних дат».
Після обшуків Михайло Мельник написав прощального листа дружині і, щоб захистити її та двох своїх доньок від переслідувань, уночі з 9 на 10 березня 1979 року наклав на себе руки.
Михайла Мельника поховали 11 березня 1979 року в Погребах. Похорон відбувався під наглядом агентів Комітету державної безпеки СРСР. Друзів небіжчика — Павла Стокотельного та Оксану Мешко — затримали по дорозі на похорон. Стокотельного відвезли до КДБ і допитали у справі Олеся Бердника, а Оксану Мешко протримали в КДБ до кінця похорону без будь-якої причини.
У квітні 1981 року з дружиною Михайла Мельника декілька разів бесідували співробітники Київського УКДБ, застерігаючи її від «неблагонадійних» знайомств.
Мав дружину та двох доньок:
- Оксана, 1969 р. н.;
- Богдана, 1973 р. н.
8 листопада 2006 року указом Президента України «за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод» Михайла Мельника посмертно нагородили орденом «За мужність» I ступеня.[2]
25 грудня 2015 року на честь діяча назвали вулицю Михайла Мельника у Броварах.[3][4]
- ↑ Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури. Звід пам'яток історії культури
- ↑ Указ Президента України № 937/2006 [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 08.11.2006
- ↑ Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари [1] [Архівовано 2016-01-25 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015
- ↑ У Броварах з'явились вулиці на честь Степана Бандери, Небесної Сотні та героїв АТО [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 25.12.2015
- С. Карасик, В. Овсієнко: Мельник Михайло Спиридонович [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]. Дисидентський рух в Україні. 19.04.2005
- Дмитро Карпій: Марія Овдієнко, листівка з біографією Михайла Мельника, червень 2016 року
- Народились 14 березня
- Народились 1944
- Померли 10 березня
- Померли 1979
- Випускники історичного факультету Київського університету
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Уродженці Погребищенського району
- Українські історики
- Українські радянські дисиденти
- Діячі Української Гельсінської Групи
- Померли в Броварському районі
- Поховані в Броварському районі
- Поети-самогубці