Погреби (Броварський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Погреби
Pogreb g.png Pogreb f.png
Герб Прапор
Pohreby (Brovary) Dormition church2.JPG
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Броварський
Рада Зазимська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32060090040088774
Код КОАТУУ 3221286401
Основні дані
Засноване 1455
Населення 2087
Площа 5,3 км²
Густота населення 393,77 осіб/км²
Поштовий індекс 07416
Телефонний код +380 4594
Географічні дані
Географічні координати 50°32′57″ пн. ш. 30°38′27″ сх. д. / 50.54917° пн. ш. 30.64083° сх. д. / 50.54917; 30.64083Координати: 50°32′57″ пн. ш. 30°38′27″ сх. д. / 50.54917° пн. ш. 30.64083° сх. д. / 50.54917; 30.64083
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Місцева влада
Адреса ради 07416, Київська обл., Броварський р-н, с.Погреби, вул. Соборна, 9
Карта
Погреби. Карта розташування: Україна
Погреби
Погреби
Погреби. Карта розташування: Київська область
Погреби
Погреби
Мапа

CMNS: Погреби у Вікісховищі

Погреби́ — село, розташоване у Броварському районі Київської області. Розташоване за 2 км на північ від житлового масиву Вигурівщина-Троєщина м. Києва. Межує на північному сході з селом Зазим'я. На сході і південному сході оточене мішаним лісом, із заходу і півночі — розташовані придеснянські луки. На території села зафіксовані найнижча (близько 93 м) та найвища (149,9 м) точки Броварського району. Нині тут проживає 2060 чоловік. Загальна площа землі в адмінмежах колишньої Погребської сільської ради — 2475,8 га.

Після реформи децентралізації с.Погреби увійшло до Зазимської сільської територіальної громади.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях Погребів (на березі річки Десна) зафіксовані пам'ятки доби мезоліту (досліджено подібне поселення в урочищі Лани поблизу Погребів). Круглі або овальні, невеликі, наземні (іноді трохи заглиблені в землю) житла вкривали шкурами тварин. Із речей, знайдених в урочищі Лани є прикраси — бронзовий браслет, заколка, також два фрагменти антропоморфних жіночих фігур, кілька орнаментованих пряслець.

В період енеоліту неподалік Погребів зафіксовано 20 археологічних пам'яток, у Погребах знайдено кілька фрагментів кераміки та тюльпаноподібну посудину лужицього типу.

Багато історичних, літописних, археологічних, фольклорних свідчень вказує на те, що Погреби були ще поселенням княжої доби. При розкопках археологи знайшли тут печатку Ратибора — воєводи часів князя Володимира Мономаха.

Перша письмова згадка належить до 1545 року за люстрацією Київського замку. Здавна село належить до Київської козацької сотні Київського полку. Зі скасуванням гетьманщини село переходить у казенне відомство.

Населення Погребів[ред. | ред. код]

Рік Дворів та хат Мешканців Чоловіків Жінок
1581[1] 20
1781[2] 30
1787[3] 103
1859[4] 90 499 230 269
1868[5] 487
1877[6] 555
1897[7] 217 1117
1901[8] - 1065 525 540
1937[9] 400
1970[10] 2015
2001[11] 2087 -
  • можливо тут подається населення сільської ради, яка могла включати село Погреби.

Прихожани Зазимської церкви[ред. | ред. код]

За даними[12] щодо прихожан вірогідно включені також мешканці села Погреби, які до 1865 року не мали свого храму.

Рік Чоловіки Жінки Всього
1770 508 490 998
1790 525 218 734
1810 550 540 1090
1830 589 586 1175
1850 625 230 855
1860 641 655 1296

Легенди села[ред. | ред. код]

Місцевий переказ називає першим засновником села рибалку. За свідченнями мешканців, назва села походить не від льохів, де рибалки зберігали рибу, а селяни овочі і не від того, що у підземних сховищах зберігали зброю. Назва села походить від порубів — обов'язкове місце схову на прикордонних позиціях. Погреби розташовані у стратегічному для Києва місці — звідси вівся контроль не лише за сухопутним шляхом, а й за водним шляхом з Чернігова. Поруб — давнє слово, що означає: місце схову, ув'язнення. На прикордонній буферній смузі постійно несли варту, оберігали, у разі потреби закривали порушників у порубах. З часом первісне значення слова було втрачено, натомість з'явилася назва села. За іншим переказом тут знаходились погреби київських монастирів із запасами овочів та меду.

Освіта[ред. | ред. код]

Родовід Погребської школи почався у 1896 році, коли в селі збудували церкву Успіння Богородиці, призначили священика й дяка. Завдяки цьому з'явилася можливість навчати дітей. Стараннями сільської громади, за активної участі родини Андрія Семеновича Бруя, котрий виділив ліс та кошти, та під керівництвом Прокопа Улещенка було споруджено велику хату на дві половини (до 1907 року в цій хаті жив дяк, у другій половині була розташована класна кімната на 10-15 дітей). Сьогодні в цій будівлі живуть вчителі.

У 1907 році до села прибув на службу священик В. П. Ковалевський з дружиною. До вступу до духовної семінарії подружжя Ковалевських закінчили Ніжинський ліцей вищих наук кн. Безбородька. Марія Володимирівна навчала дітей грамоти. Школа набуває статус однокласного парафіяльного училища. Після закінчення якого частина дітей продовжували навчання у чотирикласному народному училищі Микільської слобідки, частина — у Броварському народному училищі.

У 1920-х роках для ліквідації неписьменності в села після закінчення вчительських курсів виряджали молодих фахівців. 1924 року було організовано чотирикласну початкову школу, яку у 1929 році реорганізували в семирічну. У Погребах після запровадження обов'язкового початкового навчання кількість учнів зросла до 150. Вечорами працювали групи лікнепу для дорослих. До 1932 р. в селі було ліквідовано неписьменність.

Наприкінці 1920-х років у селі толокою було збудовано приміщення на 6 класних кімнат, у яких працювало 15 учителів, навчалося понад 300 учнів. Навчання відбувалося у дві зміни. 1935 року почалося будівництво нової школи, у зв'язку з цим було розібрано церкву. У школі обладнали навчальні кабінети, лабораторію. У 1939 році Погребську семирічку перетворюють на неповну середню школу. Тоді в ній працювали 23 вчителі (з вищою освітою — 7), директором був І. Г. Репалюк (згодом отримав звання Заслуженого вчителя навчалося близько 450 учнів.

Перед німецько-радянською війною школою керував Ф. П. Клименко, у школі працювали драматичний гурток (керівник Я. В. Лаукарт) та гурток хорового співу (керівник М. П. Проскурова). Під час тимчасової окупації нацистами було спалено школу і майже все село. Після звільнення радянськими військами у 1943 році школа почала працювати під керівництвом М. П. Проскурової. Учні навчалися у п'яти сільських хатах, що уціліли, школа знов була семирічна. З 1945 р. директором школи був призначений М. В. Лобунець.

З 1967 до 1970 роки тривало будівництво нової школи на 560 місць, яке здійснювалося за допомоги радгоспу ім. Кірова, будівництво очолив Д. Г. Бруй, працювали всією громадою. Велика заслуга в будівництві Погребської школи її директора, відмінника народної освіти А. М. Пасіченка.

У 1944—1968 роках семирічку закінчили понад 700 учнів, з них 110 продовжили навчання в Зазимській середньої школи. За 33 роки функціонування школи, випущено понад тисячу школярів. Серед них 25 медалістів, близько 600 випускників здобули вищу освіту, зокрема 38 — педагогічну, 40 опанували військові професії, 48 — медичні, 10 — юридичні. З 1969 р. школа має статус середньої.

У 1974—1982 року Погребська десятирічка була базовим освітнім закладом Центрального інституту перепідготовки педагогічних кадрів. У школі діяли літературна студія «Криниця» (керівник Р. А. Середа), літературне об'єднання «Слово» (керівник Л. А. Гречана), драматичний гурток (керівник С. М. Кучерява), пошуковий загін «Данко», який працював у складі археологічної експедиції «Славутич», котру очолював професор Д. Я. Телегін. Археологічні матеріали і набутки етнографічного гуртка послугували новоствореному краєзнавчому музею.

При школі з 1967 року й понині працює філія Броварської районної вечірньої школи, яку закінчили понад 300 осіб. На базі школи створено оркестр народних інструментів (керівник Д. Ф. Биков) та духовий оркестр (керівник Д. Т. Негода). Сільський хор, основою якого був педагогічний колектив школи, під керівництвом народного артисту України В. М. Мінько здобув звання народного хору. Солістом хору був директор радгоспу О. М. Чижик.

Випускники школи:

  • Бикова Любов Дмитрівна — кандидат педагогічних наук, київська консерваторія;
  • Бруй Надія Семенівна — кандидат педагогічних наук, університет ім. Драгоманова;
  • Гринько Варвара Пилипівна — педагог, поетеса;
  • Гринько (Цуканова) Ніна Миколаївна — журналістка, поетеса;
  • Гузенко Ольга Миколаївна — срібна призерка Олімпійських ігор в Монреалі, Майстер спорту міжнародного класу[13];
  • Литвиненко Таїса Йосипівна — народна артистка України;
  • Марченко Дмитро Іванович — кандидат фізико-математичних наук;
  • Улещенко Володимир Васильович — здобув у Польщі науковий ступінь «Доктор наук фізичних» — відповідник українського кандидата фізико-математичних наук.

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі Погреби народилися:

Мешкав та похований:

11 вересня 2021 року в селі Погреби загинув суддя Печерського районного суду Віталій Писанець[15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [Гамалій Д. Броварщина: польсько-литовський період // Нове життя. — 1992. — 17 листопада]
  2. [Опись Киевского намесничества, 1781]
  3. [Книга Киевского намесничества, 1787]
  4. Список населенних мест по сведениям 1859 года. Том. XLVIII Черниговская губерния. Центральний статистический комитет МВД Санктпетербург, 1866
  5. Военно-топографическая карта. Трехверстовка 1868
  6. Черниговские епарх. известия. № 23 от 1.12.1877
  7. [Перепись Российской империи 1897]
  8. Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей, по данным за 1901 год. — Чернигов, 1902.
  9. Подробная карта РККА Киева и окрестностей. 1937
  10. Історія іст і сіл УРСР. Том Київська область. За даними перепису СРСР 1970
  11. [Перепис України 2001]
  12. «Черниговские епархиальные известия» № 13 1 июля 1863
  13. http://www.rowingukraine.org/index.php?option=com_content&view=article&id=140:11-31-07&catid=1:news&Itemid=73[недоступне посилання з липня 2019]
  14. http://knmau.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=91&Itemid=112
  15. Загибель судді Печерського суду кваліфікували як умисне вбивство. РБК-Украина (рос.). Процитовано 13 вересня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • За ред. І. Л. Лікарчука. Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528с.
  • І. Доцин. Історія поселень Броварського краю. Від стародавніх часів і до сьогодення. Книга третя. — Бровари.: Водограй, 2003. — 640с./Сер."Броварська минувшина"/

Посилання[ред. | ред. код]