Мельничин Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ім'я при народженні Микола Мельничин
Прізвисько «Кірам»
Народився 19 серпня 1910(1910-08-19)
с. Надітичі, Миколаївський район, Львівська область
Помер 12 грудня 1950(1950-12-12) (40 років)
біля с. Сукіль, Болехівська міська рада, Івано-Франківська область
Країна Україна Україна
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Звання УПА погон 07 - Хорунжий.svg Хорунжий
Командування заступник командира сотні в ТВ-14 «Асфальт»,
кур'єр ЗЧ ОУН
Нагороди Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 26.8.1949

Микола Григорович Мельничин (псевдо: «Кірам») (19 серпня 1910, с. Надітичі, Миколаївський район, Львівська область — 12 грудня 1950 біля с. біля с. Сукіль, Болехівська міська рада, Івано-Франківська область)  — хорунжий УПА, заступник командира сотні в ТВ-14 «Асфальт», кур'єр ЗЧ ОУН.

Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл..[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Член ОУН з 1930-х. У 1941 був стрільцем у батальйоні «Нахтігаль», а у 1946 виконував обов’язки заступника командира сотні в тактичному відтинку «Асфальт». У 1946-1948 був комендантом боївки охорони керівника Львівського крайового проводу ОУН 3иновія Тершаковця-«Федора».

Згідно рішенняя наради Проводу ОУН в Україні у травні 1948 Микола Мельничин - «Кірам», Іван Паньків-«Явір», Василь Сколоздра-«Грабенко» , М. Горчин - «Грузин», X. Ґонтар - «Степовий» та М. Воскрес - «Мирон» були відряджені до Західної Німеччини, де у Мюнхені зустрілися із представниками Закордонних частин ОУН та Закордонного представництва УГВР, мали зустріч зі Степаном Бандерою та іншими керівниками національно-визвольної боротьби.

Восени 1949 Микола Мельничин та Іван Паньків були десантовані з літака у районі села Крупське. Вони зустрілися з головними командирами УПА Р. Шухевичем та іншими керівниками підпілля в Україні і передали пошту від ЗЧ ОУН.

Влітку 1950 перебував у околицях села Сукіль на Болехівщині, де зустрівся з кур’єрами ЗЧ ОУН «Ромком» та «Богданом» і включив їх до складу своєї боївки. Постійно підтримував зв’язки з керівником Головного осередку пропаганди Проводу ОУН, заступником Голови Генерального Секретаріату УГВР Петром Федуном -«Полтавою».

12 грудня 1950 загинув у безнадійній ситуації, оточений у криївці.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Малярчин-Шпиталь Д. Спогади друкарки Головного осередку пропаганди ОУН і УПА. — Львів: ПАІС, 2012. — 164 с. ISBN 978-966-1585-88-0

Посилання[ред.ред. код]