Меліоранський Платон Михайлович
| Меліоранський Платон Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 (30) листопада 1868 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер |
16 травня 1906 (37 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | орієнталіст, тюрколог |
| Alma mater | Східний факультет СПбДУd |
| Галузь | тюркологія[2] і сходознавство[2] |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Вчителі | Радлов Василь Васильович |
| Аспіранти, докторанти | Самойлович Олександр Миколайович |
| Брати, сестри |
Boris Melioranskyd Vladimir Melioranskyd |
 Меліоранський Платон Михайлович у Вікісховищі | |
Платон Меліоранський (30 листопада 1868, Санкт-Петербург — 29 травня 1906, там само) — тюркознавець Російської імперії. Брат Б. Меліоранського та В. Меліоранського.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 30 листопада 1868 року у Санкт-Петербурзі. Середню освіту здобув у школі при лютеранській школі св. Катерини.
У 1891 році закінчив факультет східних мов (арабсько-персько-турецько-татарський розряд) Петербурзького університету. Додатково вивчав тюркські мови під керівництвом В. В. Радлова. Після закінчення навчання лишився в університеті і в 1894 році, як приват-доцент почав читати лекції на факультеті східних мов університету. В 1899 отримав ступінь магістра за дисертацію «Пам'ятник на честь Кюль Тегіна», темою для якої дало йому відкриття в 1893 датчанином В. Томсеном ключа до орхонсько-єнісейських написів. У 1901 році отримав ступінь доктора і тоді ж був призначений екстраординарним професором. В 1902 був призначений секретарем східного факультету, в грудні 1905 став ординарним професором.
Під час навчання в університеті, 1890 року, їздив до Оренбурзької губернії де вивчав киргизький прислівник. Зібравши солідний матеріал з фольклору видав свою першу друковану працю: «Киргизькі прислів'я та загадки». — Т. VII. — 1893)). У 1893 році від університету був відряджений досліджувати рукописи у європейських бібліотеках (особливо в Лондоні та Оксфорді) — результатом стала стаття «Сказання про пророка Саліха» (в ювілейній збірці професора барона В. Р. Розена, 1897) та докторська дисертація «Араб- філолог про турецьку мову» (1900) та її продовження: «Араб-філолог про монгольську мову».
Досліджував історію тюркських мов, пам'ятники давньотюркської писемності («Про Орхонські та Єнісейські надгробні пам'ятки з написами», 1898; "Пам'ятник на честь Кюль-Тегіна ", 1899; «Про Кудатка Біліка Чингіз хана», 1999).
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Коротка граматика козак-киргизької мови. Ч. 1-2. — СПб., 1894—1897; Ч. 1: фонетика та етимологія; Ч. 2: синтаксис;
- Араб — філолог про турецьку мову. — СПб., 1900;
- Турецькі елементи в мові " Слова про похід Ігорів " // ІОРЯС . — 1902. — Т. 7. — Кн. 2. — С. 273—302;
- Друга стаття про турецькі елементи в мові «Слова про похід Ігорів» // ІОРЯС. — 1905. — Т. 10. — Кн. 2. — С. 66-92.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Мелиоранский Платон Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Czech National Authority Database
Література[ред. | ред. код]
- Мелиоранский, Платон Михайлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Отчет о состоянии и деятельности Императорского С.-Петербургского университета за 1906 год / Сост. проф. И. И. Кауфманом. — Санкт-Петербург : Г. Шахт, 1907. — С. 8-12.
- Мелиоранский, Платон Михайлович // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
- Самойлович А. Памяти П. М. Мелиоранского // Записки Восточного отделения Имп. русского археологического общества. — 1907. — Т. 18. — Вып. 1 (есть список работ Мелиоранского).
- Список трудов П. М. Мелиоранского и литературы о нём // Тюркологический сборник: 1972. — М., 1973. — С. 396—400;
- Кононов А. Н. П. М. Мелиоранский и отечественная тюркология // Там же. — С. 7—17;
- Попов А. И. П. М. Мелиоранский и изучение тюркизмов в русском языке // Там же. — С. 36—50.
|
