Перейти до вмісту

Мєшкова Людмила Іванівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мешкова Людмила Іванівна)
Мєшкова Людмила Іванівна

Людмила Мєшкова на орендованій квартирі, після руйнування власного житла в результаті російської атаки 1 січня 2025 року (Київ, січень 2025 року)
Народження21 червня 1938(1938-06-21)[1] (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський інженерно-будівельний інститут (1962) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, керамістка Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямоккерамічний живопис, рельєф
Роки творчості1960-і — донині
ПрацівникНаціональний заповідник «Софія Київська» і Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден княгині Ольги II ступеня орден княгині Ольги III ступеня
CMNS: Мєшкова Людмила Іванівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Людми́ла Іва́нівна Мєшко́ва (також: Мешкова[2]; 21 червня 1938(19380621), Великі Сорочинці, Полтавська область) — українська художниця, керамістка, архітекторка за фахом. Народна художниця УРСР (1987). Членкиня НСХУ (1979)[3]. Засновниця нової мистецької течії — керамічного живопису[4].

Біографія

[ред. | ред. код]
Людмила Мешкова в «Українському домі» з Михайлом Бадікою і Ольгою Вієру (17 січня 2025)

Народилась у Великих Сорочинцях Полтавської області. 1962 року закінчила Київський інженерно-будівельний інститут[3], здобувши першу освіту як архітекторка, наслідуючи старших сестер Валю та Лялю[5].

Працювала в Зональному науково-дослідному інституті протягом 40 років[4]. Під час роботи навчилася працювати з керамікою та її різновидами під керівництвом очільниці відділу Ніни Федорової[4]. З 1964 року була у колективі керамістів Київ ЗНДІЕП[6] у майстерні «Софійська гончарня» на території заповідника «Софія Київська», яка підпорядковувалася НДІ з 1962 року[7]. 1978 року — перша персональна виставка у Москві[8], де вона познайомилася із актором Роланом Биковим[9].

2016 року її виселили з майстерні[10]. Пізніше дозволили використовувати приміщення для майстерні на Липках, але через невідповідні умови довелося зберігати роботи у власній квартирі[8].

1 січня 2025 року її квартира у житловому будинку по Інститутській, 10/1 потрапила під обстріл російськими ракетами і була частково зруйнована вибуховою хвилею[8][11]. Більшість робіт уціліли[12].

  • Людмила Мешкова оглядає квартиру після руйнування
    Людмила Мешкова оглядає квартиру після руйнування
  • Ольга Вієру оглядає квартиру
    Ольга Вієру оглядає квартиру
  • Руйнації у квартирі
    Руйнації у квартирі
  • Людмила Мешкова біля свого дому
    Людмила Мешкова біля свого дому

Творчість

[ред. | ред. код]

Авторка понад 350 робіт[13]. Серед творів — декоративні панно, ікони, портрети, картини, графічні цикли[3]. Працює з різними матеріалами: емаль, каміння, скло, солі металів, глазур тощо[4]. Специфіка техніки — керамічний твір зазвичай проходить чотири випалення[4].

Могила Володимира Щербицького

Серед вибраних творів:

  • настінне керамічне панно у готелі «Київ» (1973, Київ)[3];
  • оформлення НДІ гігієни праці та профзахворювань (1973, Київ)[7];
  • настінне керамічне панно у Будинку кіно (1974, спів­авторстві, Київ)[3];
  • настінне керамічне панно у готелі «Русь» (1978—1980, Київ)[3];
  • оформлення кафе будинку архітекторів (1982—1983)[7];
  • панно вестибюлю другого поверху головного корпусу Київ ЗНДІ-ЕП (1983)[7];
  • панно для великої зали санаторію «Пуща-Водиця» (1984)[7];
  • могила Володимира Щербицького (1990, Київ, Байкове кладовище)[5];
  • панно для холу Головпоштамту у Києві (1993)[7][а];
  • панно «Хіросіма — Чорнобиль» (площа 25 кв. м; 1996)[7][b];
  • зовнішнє оздоблення майоліковими іконами (техніка — керамічний живопис) каплиці святого Андрія (2000, Київ, площа Андрія Первозванного)[14];
  • ікона-панно «Різдво Христове» на західному фасаді собору Різдва Христового на Оболоні в Києві (площа 38 кв. м; 2006, Київ)[7];
  • керамічне панно у Спасо-Преображенській церкві (2012, Гусинці) та інші.

Працювала над оздобленням майоліковими іконами храму Миколи Чудотворця у селі Рудня Чернігівської області[4][15].

Портрети пише з фотографій[8]. Серед портретів відомі зображення патріархів Вазгена Вірменського, Димитріоса Константинопольського, Ілії ІІ Грузинського[3], а також таких митців і діячів, як Пабло Пікассо, Ле Корбюзьє, Миколи Реріха, Жерара Філіпа[3] та інших.

Виставки

[ред. | ред. код]

Персональні виставки проходили у різних містах світу, серед яких — Вільнюс, Лейпціг, Брюссель, Париж (1983, штаб-квартира ЮНЕСКО[7]), Тбілісі, Москва (1978)[4]. Перша виставка в Києві пройшла 2008 року[4].

Вибрані виставки:

  • «Світе мій, мереживо казкове, світе мій, ні краю, ні кінця…» в «Українському домі» (2008, Київ)[16];
  • «Натхнення під покровом Святої Софії — Премудрості Божої» у «Софії Київській» (2013, Київ)[17].

Роботи перебувають у приватних колекціях Франсуа Міттерана та Рональда Рейгана[c][18].

  • Розрізані багатометрові панно
    Розрізані багатометрові панно
  • Уцілів портрет «Отара Іоселіані»
    Уцілів портрет «Отара Іоселіані»
  • Уцілілі роботи
    Уцілілі роботи
  • Уціліли ікони біля ліжка
    Уціліли ікони біля ліжка

Панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…»

[ред. | ред. код]
(…) Я в цю роботу вклала все, що могла. Якщо бачила, що якісь шматки композиції статичні, то все переробляла. Адже це — кераміка, це — на віки. І я задоволена: вийшла не стіна, а стан — стан природи, стан душі Землі. За різного освітлення вона видається різною: вранці — рожева, увечері — блакитна, а вдень — золота. Людям панно дає позитивну енергію, вони йдуть від нього щасливі. Воно й справді живе: відвідувачі підходять і намагаються встромити туди руку —думають, що це об'ємне зображення

Людмила Меншова про панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…»[7]

1987 року створила керамічне панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…» розміщене у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі[3]. Замовлення на цю роботу отримала 1985 року[19], перемігши у міжнародному конкурсі[5]. Розміри панно — 55 кв. м, 4000 фрагментів[20]. Монтаж здійснили за три місяці[19]. Підпис: «Автор Мєшкова Людмила Іванівна. Дарунок українського народу»[15].

У листопаді 2017 року представники ВГО «Ліга Культури» виявили, що у ліву частину панно «на всю висоту зображення руйнівним способом вмонтовано металевий каркас скляних дверей бару»[20]. 2020 були повідомлення, що панно заливає водою[20], про незадовільну ситуацію для твору мистецтва «через відсутність необхідних ремонтних робіт тієї частини будівлі де воно розташоване» до ЮНЕСКО писав Постійний представник України при ЮНЕСКО[21]. Проблеми усунули до візиту Людмили Мешкової до штаб-квартири ЮНЕСКО[8], який відбувся 15—23 червня 2022 року[22].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Також отримала подяку Полтавського міського голови з врученням нагрудного знаку[16].

Членкиня Національної спілки кінематографістів України, медаль «За творчі досягнення»[8]. Почесна членкиня Ротарі-клубу «Київ-Центр» (Україна)[13]. Почесна учасниця Всеукраїнської громадської організації «Ліга Культури»[26].

2008 року Людмилу Мєшкову представляли на здобуття звання «Герой України»[7], але звання не присвоїли. Творчий доробок за 2007—2012 роки подавався Міністерством культури України на Шевченківську премію 2013 року у номінації «Образотворче мистецтво»[27], але переможців у цій номінації не присуджували. 2014 року на Шевченківську премію Міністерством культури України подавало її доробок за 2008—2013 роки[28].

У фільмах

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
а. ^ Верхню частину панно над входом до операційної зали демонтували[32]
б. ^ 2005 року мало бути подарунком місту Хіросіма до 10 років трагедії на Чорнобилі та 50 років трагедії Хіросіми, але не було доставлено[7]
в. ^ Ролан Биков подарував Рейганові[8]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. ↑ Результати пошуку за „su:{МЄШКОВА Л. І.}“. opac.library.pl.ua. Процитовано 14 лютого 2025.
  3. ↑ а б в г д е ж и к В. М. Ханко (2018). Мєшкова Людмила Іванівна. Процитовано 7 лютого 2025.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Матусова, Юліана; Шминдрук, Лариса (4 липня 2008). Як на сповіді. Виставка Людмили Мєшкової в «Українському домі». DT.ua. Процитовано 7 лютого 2025.
  5. ↑ а б в Народный художник Украины Людмила МЕШКОВА: «В течение 10 минут Жан Поль Бельмондо снял мне боль своими большими горячими руками. Он был особенным в своей теплоте, Бельмондо — это полная расслабуха!». Бульвар Гордона (рос.). 3 червня 2008. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  6. ↑ Софійська гончарня. Мєшкова Людмила Іванівна. www.mundm.kiev.ua. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н Ключковська, Галина (20 жовтня 2008). Кераміка і Космос Людмили Мєшкової. Интересный Киев (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  8. ↑ а б в г д е ж Ольга Мусафирова (20 лютого 2214). «Деточки, не надо бояться». Список «побед» российской армии не вырос. Народная художница Украины, 86-летняя Людмила Мешкова уцелела в поврежденной квартире в центре Киева. Новая газета Европа. Процитовано 2 лютого 2025.
  9. ↑ Народный художник украины людмила мешкова: «в морге кремлевки я четыре часа приводила в порядок лицо ролана быкова» (рос.) . 16 березня 2001. Процитовано 15 лютого 2025.
  10. ↑ В Киеве известную украинскую художницу выгнали из мастерской. 22 лютого 2016. Процитовано 7 лютого 2025.
  11. ↑ Наталія Магдик (4 лютого 2025). Ракетний удар по Києву: видатна українська художниця залишилася без житла та потребує допомоги. Процитовано 14 лютого 2025.
  12. ↑ Каріна Пасічник (3 лютого 2025). «Їй немає де жити». Українці збирають кошти на житло 86-річній художниці Людмилі Мєшковій, яка втратила квартиру на Банковій. Процитовано 14 лютого 2025.
  13. ↑ а б Виставка Почесного члена клубу Людмили Мешкової. 19 січня 2009. Процитовано 7 лютого 2025.
  14. ↑ Храм Св. Андрія Первозванного. Процитовано 7 лютого 2025.
  15. ↑ а б Коскін, Володимир (1 липня 2008). Людмила Мєшкова: «Мене живить почуття подяки Богові й хорошим людям». vox.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  16. ↑ а б Славний ювілей нашої землячки. 25.06.2008. Процитовано 14 лютого 2025.
  17. ↑ Шедеври прикрашають дійсність. 9 липня 2013. Процитовано 14 лютого 2025.
  18. ↑ Оксана Денякова (27 червня 2008). Застывшая Вечность. Процитовано 7 лютого 2025.
  19. ↑ а б Мирослава Макаревич (18 жовтня 2002). Людмила Мешкова: «Часто думаю над тем, почему уехал Гоголь?!» (рос.) . Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 7 лютого 2025.
  20. ↑ а б в Очевидне - неймовірне. 1 липня 2000. Процитовано 7 лютого 2025.
  21. ↑ Звернення Постійного представника України при ЮНЕСКО О.В.Шамшура щодо збереження панно української майстрині Л.Мєшкової в штаб-квартирі Організації. 28 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2025.
  22. ↑ Візит Людмили Мєшкової в ЮНЕСКО. 28 червня 2022. Процитовано 7 лютого 2025.
  23. ↑ Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  24. ↑ Указ Президента України від 18.06.2008 року № 572/2008 «Про нагородження Л. Мєшкової орденом княгині Ольги»
  25. ↑ а б Творчий вечір Людмили Мєшкової. 23 вересня 2023. Процитовано 14 лютого 2025.
  26. ↑ Сьогодні святкує свій ювілей народна художниця України Людмила Мєшкова. ridna.ua. Рідна країна. 21 червня 2012. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  27. ↑ Мистецькі твори (створені 2007-2012 роках). Процитовано 14 лютого 2025.
  28. ↑ Мистецькі твори, створені у 2008-2013 роках. Процитовано 14 лютого 2025.
  29. ↑ Лариса Брюховецька (2020). Творці національної культури в кіногалереї Жанни Бебешко (#3). Процитовано 14 лютого 2025. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  30. ↑ Показ фільму Жанни Бебешко «Під покровом Софії Київської. Людмила Мешкова» (Україна, 2014). 15 листопада 2023. Процитовано 15 лютого 2025.
  31. ↑ Провісники Перемоги: Людмила Мєшкова. 23 січня 2024. Процитовано 15 лютого 2025.
  32. ↑ Катерина Мельник (21 серпня 2024). Частину керамічного панно Мешкової в Головпоштамті прибрали. Поки невідомо куди. Процитовано 14 лютого 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мєшкова_Людмила_Іванівна&oldid=47722494