Мещерський Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мещерський Олександр Васильович
Народився 14 (26) квітня 1822
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 22 грудня 1900 (4 січня 1901) (78 років)
Москва, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець, Придворні чини
Військове звання генерал-майор
Рід Мещерськіd
Батько Vasily Meshcherskyd[1]
Мати Charlotte von Vietinghoffd[1]
У шлюбі з Yelizaveta Meshcherskayad
Діти Yekaterina Meshcherskayad і Nataliya Meshcherskayad[1]

Князь Олександр Васильович Мещерський (14 (26) квітня 1822, Санкт-Петербург — 22 грудня 1900 (4 січня 1901), Москва) — таємний радник, шталмейстер, почесний опікун Московської присутності Опікунської ради установ імператриці Марії. Верейський повітовий предводитель дворянства (1863—1869), московський губернський предводитель дворянства (1869—1875), полтавський губернський предводитель дворянства (1883—1889).

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник княжого роду Мещерських, онуковий племінник обер-прокурора князя Петра Мещерського.

Народився у Санкт-Петербурзі 14 (26) квітня 1822 року [2], син князя Василя Мещерського (1791—1871) і Шарлотти, уродженої баронеси Фітінгоф (1796—1841), дочки ботаніка Бориса Фітінгофа. Хрещений 30 квітня у церкві Вознесіння при Адміралтейських слободах при сприйнятті князя Сергія Мещерського[3]. Здобув домашнє виховання; дитинство пройшло в маєтку Ошейкіно, куди численна родина переїхала після відставки батька.

16 травня 1838 зарахований юнкером в Оренбурзький уланський полк, навесні 1839 призначений портупей-юнкером, а 28 серпня 1839 отримав перший офіцерський чин — корнета[4]. 29 липня 1843 року був призначений поручником[5]. З осені 1842 перебував у відрядженні до лейб-гвардії Гусарського полку, в який переведений наказом 25 жовтня 1843 з чином корнета гвардії[6].

В 1845 добровольцем зголосився для участі в Кавказькій війні, взяв участь у Даргінській експедиції, в ході якої отримав поранення[7]. Призначений поручником та за бойові відзнаки нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з бантом.

Після повернення з Кавказу 22 січня 1846 року призначений ад'ютантом до московського військового генерал-губернатора, генерала від інфантерії князя Щербатова[8], а після його смерті — до генерал-ад'ютанта графа Закревського (10 серпня 1848)[9]. Незабаром призначений штабс-ротмістром, а 23 квітня 1850 — ротмістром[10]. У тому ж році, 3 жовтня, станом здоров'я вийшов у відставку[11].

Три роки провів за кордоном[7]. З початком Кримської війни повернувся до Росії. 23 червня 1855 року визначений з відставки на службу з зарахуванням по кавалерії з чином підполковника і призначенням для особливих доручень при новоросійському та бессарабському генерал-губернаторі графі Строганові[12]. Займався питаннями посібників пораненим на війні воїнам та розміном полонених, за заслуги в цій діяльності був відзначений діамантовим перснем від імператриці Марії Олександрівни[7], а 14 листопада 1857 призначений полковником[13]. Також був відзначений орденами від французького, сардинського та турецького урядів[11][14].

В 1850-ті роки придбав підмосковну садибу Петровське-Алабіно.

12 січня 1860 року звільнений з посади при новоросійському і бессарабському генерал-губернаторі і призначений до роботи при Міністерстві внутрішніх справ[15], а в липні звільнений у відпустку за кордон для лікування хвороби[16][17].

Повернувшись до Росії, в 1863 році був обраний верейським повітовим предводителем дворянства, а в 1865 також і почесним світовим суддею Верейського повіту[18][19]. 30 квітня 1867 року призначений генерал-майором зі звільненням з військової служби. В 1869 обраний московським губернським предводителем дворянства, за посадою був членом комісії для побудови в Москві Храму в ім'я Христа Спасителя і Опікунської ради закладів громадського піклування в Москві[20]. 14 липня 1873 отримав чин таємного радника[11]. У січні 1875 року залишив посаду предводителя[18], і того ж року був відзначений придворного чину шталмейстера[11].

З 1883 по 1889 рік складався полтавським губернським предводителем дворянства та членом Ради піклування Полтавської Маріїнської жіночої гімназії[21][22].

У 1890 році призначений почесним опікуном Московської присутності Опікунської ради установ імператриці Марії, з 18 грудня 1890 по грудень 1896 рік був членом Ради з навчальної частини московських училищ ордена Святої Катерини і Олександрівського[21][23].

Помер 22 грудня 1900 (4 січня 1901) року в Москві[21]. Похований у селі Лотошино Старицького повіту Тверської губернії (нині Лотошинський район Московської області).

Залишив «Спогади» («З моєї старовини»)[24], частково опубліковані в «Російському архіві» в 1900—1901 роках.

Нагороди[ред. | ред. код]

Погруддя князя Мещерського.
Робота П. Трубецького

За роки служби князь О. Мещерський був відзначений нагородами[11][23][25]:

Родина[ред. | ред. код]

Є. Мещерська. Портрет невідомого художника

30 квітня 1848 року князь О. Мещерський одружився з дочкою опікуна Московського навчального округу Сергія Строганова, Єлизаветою (1826—1895). Їхня дочка Наталія (1849—1910) від шлюбу з італійським герцогом Фабриціо Сассо-Руффо мала доньок Марусю та Лізу — дружин барона П. Врангеля та князя імператорської крові Андрія Олександровича, а також Ольгу — дружину Бориса Йофана.

Овдовівши в 73 роки, О. Мещерський одружився вдруге — з Катериною Підбірською (1870—1945), і мав від цього шлюбу сина В'ячеслава (1897—1952) і невідому дочку. Мемуаристка Катерина Мещерська (пом. 1995) стверджувала, що є дочкою, яка народилася після смерті батька Олександра Мещерського, але ці відомості сумнівні[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Мещерский, 1901, титульный лист.
  3. ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.202. с 206. Метрические книги церкви Вознесения при Адмиралтейских слободах.
  4. ↑ Высочайший приказ от 28 августа 1839 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1839 года. — СПб., [1840].
  5. ↑ Высочайший приказ от 29 июля 1843 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1843 года. — СПб., [1844].
  6. ↑ Высочайший приказ от 25 октября 1843 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1843 года. — СПб., [1844].
  7. ↑ а б в Мещерский, 1901, с. 200.
  8. ↑ Высочайший приказ от 22 января 1846 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1846 года. — СПб., [1847].
  9. ↑ Высочайший приказ от 10 августа 1848 года // Сборник высочайших приказов за май — октябрь 1848 года. — СПб., [1848].
  10. ↑ Высочайший приказ от 23 апреля 1850 года // Сборник высочайших приказов за январь — июнь 1850 года. — СПб., [1850].
  11. ↑ а б в г д Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1-е октября 1894 года. — СПб., 1894. — С. 155—156.
  12. ↑ Высочайший приказ от 23 июня 1855 года // Сборник высочайших приказов за апрель — июнь 1855 года. — СПб., [1855].
  13. ↑ Высочайший приказ от 14 ноября 1857 года // Сборник высочайших приказов за июль — декабрь 1858 года. — СПб., [1859].
  14. ↑ Список полковникам по старшинству. Исправлено по 1-е января. — СПб., 1863. — С. 324.
  15. ↑ Высочайший приказ от 12 января 1860 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1860 года. — СПб., [1861].
  16. ↑ Высочайший приказ от 9 июля 1860 года // Сборник высочайших приказов за январь — декабрь 1860 года. — СПб., [1861].
  17. ↑ Высочайший приказ от 19 января 1861 года // Сборник высочайших приказов за январь — июнь 1861 года. — СПб., [1861].
  18. ↑ а б Мещерский, 1901, с. 201.
  19. ↑ Список полковникам по старшинству. Исправлено по 1-е апреля. — СПб., 1867. — С. 121.
  20. ↑ Список высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. — СПб., 1873. — С. 126, 141, 221.
  21. ↑ а б в Мещерский, 1901, с. 202.
  22. ↑ Список высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. — СПб., 1888. — С. 124.
  23. ↑ а б Придворный календарь на 1897 год. — СПб., [1897]. — С. 76.
  24. ↑ Мещерский, 1901, титульный лист, с. 1.
  25. ↑ Список подполковникам по старшинству. Исправлено по 17-е февраля. — СПб., 1856. — С. 317.
  26. ↑ Купцов И. В. Род Строгановых. — Челябинск : Каменный пояс, 2005. — С. 139.

Література[ред. | ред. код]

  • Воспоминания князя Александра Васильевича Мещерского. — М. : Унив. тип, 1901. — 202 с.
  • Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава, 1914.
  • Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий: В 2 томах. — СПб.: Издание А. С. Суворина, 1886—1887.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мещерський_Олександр_Васильович&oldid=40634037