Координати: 50°36′30″ пн. ш. 33°54′59″ сх. д. / 50.60833° пн. ш. 33.91639° сх. д. / 50.60833; 33.91639
Очікує на перевірку

Мирне (Роменський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мирне
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Роменський район
Тер. громада Липоводолинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59060070240083506
Облікова картка Московське 
Основні дані
Населення 824
Поштовий індекс 42525
Телефонний код +380 5452
Географічні дані
Географічні координати 50°36′30″ пн. ш. 33°54′59″ сх. д. / 50.60833° пн. ш. 33.91639° сх. д. / 50.60833; 33.91639
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Місцева влада
Адреса ради 42500, Сумська обл., Роменський район, селище Липова Долина, вул. Полтавська, буд. 32
Карта
Мирне. Карта розташування: Україна
Мирне
Мирне
Мирне. Карта розташування: Сумська область
Мирне
Мирне
Мапа
Мапа

Ми́рне (до 2024 року — Московське) — село в Україні, у Роменському районі Сумської області. Населення становить 824 осіб. Входить до складу Липоводолинської селищної громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Мирне розташоване за 5 км від правого берегу річки Хорол. На відстані до 2 км розташовані села Перемога (село ліквідовано у 2008 р.), Весела Долина та селище Суха Грунь.

По селу тече струмок, що пересихає із загатою.

Поруч із селом прокладено газопровід Газопровід Уренгой — Помари — Ужгород та південна лінія нафтопроводу «Дружба».

Історія

[ред. | ред. код]
  • Село Московське засноване наприкінці XIX ст.
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках, кількість встановлених жертв — 86 людей[1].
  • В роки Німецько-радянської Війни на території села відбувались бої Радянської армії з нацистами. Тривалий час село було захоплене Німецькою армією.
  • До 2019 року орган місцевого самоврядування — Московська сільська рада.
  • Після ліквідації Липоводолинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Роменського району[2].
  • 19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Московське на Мирне. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,39%
російська 0,61%

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Птахо-товарна ферма. (Вже кілька років не працює).
  • ТОВ «Надія».
  • Молочно-товарні ферми, свиноферма, автопарк, олійниця та токове господарство, що знаходяться на території села та прилеглих населених пунктів не працюють і частково або повністю зруйновані.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
  • У 1960—1965 рр. було збудовано Мирненську загальноосвітню школу I—III ступенів.
  • Будинок культури.
  • Кілька магазинів.
  • На території села знаходиться непрацюючий та напів зруйнований банно-пральний комплекс.
  • У 2012 році було зруйновано кафе (колишня їдальня) та один з магазинів в центрі села.

Уродженці села

[ред. | ред. код]
  • Гриценко В’ячеслав Валерійович — український військовик, учасник російсько-української війни[5].
  • Синько Михайло Семенович — учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.
  • Володимир Сергійович Лісовий. Народився в селі Мирне, на той час Московське. Дитячі та юнацькі роки провів у Московському, Калінінському, Липовій Долині. Звідси й розпочав майбутній поет свій творчий шлях — у 60-х роках минулого століття шпальтами районного часопису «Ленінський Прапор» друкувалися його статті і кореспонденції, інформації на різні теми. Згодом творча стежка привела В. Лісового в Москву, де він живе і працює вже близько 40 років. Цей період насичений щоденними зустрічами, працею над новими творами. У 1987 р. виходять друком багатотисячними тиражами в Москві одразу дві книги молодого літератора «Ночной прыжок» та «Серебряные струны». 1989 р. — з'являються художньо-документальні нариси про монгольських письменників «Поющая стрела», чарівна повість про дітей «Лесино лето»(2000). У 2002 р. вийшли три поетичні збірки «Цвет матиолы», «Улыбнулась Сонечка», «Летел Ангел» і інші. В. Лісовий — член Спілки письменників Росії, Спілки Літераторів Росії, Ради благодійників Московського фонду культури. Він — лауреат літературної премії ім.. Ф. Швіндіна, Дипломант та володар Гран-прі Московського фестивалю мистецтв «Вдохновение».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Національна книга пам'яті жертв голодомору. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 червня 2015.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Гриценко В’ячеслав Валерійович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 28 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]