Мирослав Вотава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мирослав Вотава
Особові дані
Народження 25 квітня 1956(1956-04-25) (63 роки)
  Прага, Чехословаччина
Зріст 180 см
Громадянство Німеччина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1962–1968
1968–1973
1973–1974
Чехословаччина «Дукла» Пр
Німеччина «Віттен-07»
Німеччина «Боруссія» Д
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1974–1982 Німеччина «Боруссія» Д 257 (28)
1982–1985 Іспанія «Атлетіко» 96 (9)
1985–1997 Німеччина «Вердер» 357 (18)
1996–1998 Німеччина «Ольденбург» 28 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1979–1981 Німеччина ФРН 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Мирослав Вотава (нім. Miroslav Votava; нар. 25 квітня 1956, Прага, Чехословаччина) — німецький футболіст, півзахисник. Чемпіон Європи 1980 року.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

З дванадцяти років займався у футбольній секції столичної «Дукли». У 1968 році, війська країн Варшавського договору придушили процес лібералізації у Чехословаччини і це стало поштовхом еміграції до Австралії, потім родина Мирослава Вотави переїхала до Німеччини. Футбольне навчання продовжував у командах «Віттен-07» і «Боруссія» (Дортмунд).

На професіональному рівні виступав німецькі клуби «Боруссія» (Дортмунд), «Вердер» (Бремен), «Ольденбург» і іспанський «Атлетіко» (Мадрид). Дванадцять сезонів грав у командах, які очолював Отто Рехагель. Найбільш вдалими були роки виступів за бременський клуб: на той час припадають перемога у Кубку володарів кубків, двох чемпіонатах, двох кубках і трьох суперкубках Німеччини. Входить до першої десятки гравців, які провели найбільшу кількість матчів у бундеслізі — 546[1].

Статистика клубних виступів:

У складі національної збірної дебютував 21 листопада 1979 року, у товариському матчі проти команди СРСР (наприкінці другого тайму замінив Манфреда Кальца). На чемпіонаті Європи 1980 року німці стали переможцями, а Мирослав Вотава відіграв один тайм проти збірної Греції (0:0). Того ж року провів ще дві гри — товариську з французами і відбіркову на чемпіонат світу проти Болгарії. Востаннє, у складі збірної Німеччини, зіграв 7 січня 1981 року. У Монтевідео його команда поступилася бразильцам на турнірі під назвою «Золотий кубок чемпіонів світу».

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіон Європи (1): 1980
  • Володар Кубка володарів кубків (1): 1992
  • Чемпіон Німеччини (2): 1988, 1993
  • Віце-чемпіон Німеччини (2): 1986, 1995
  • Володар Кубка Іспанії (1): 1985
  • Володар Кубка Німеччини (2): 1991, 1994
  • Фіналіст Кубка Німеччини (2): 1989, 1990
  • Володар Суперкубка Німеччини (3): 1988, 1993, 1994

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Найбільше матчів у бундеслізі провели (після завершення сезону 2015/16):
    1. Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602
    2. Манфред Кальц («Гамбург») — 581
    3. Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557
    4. Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552
    5. Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546
    6. Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535
    7. Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534
    8. Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520
    9. Міхаель Ламек[en] («Бохум») — 518
    10. Улі Штайн[en] («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512

Посилання[ред. | ред. код]