Митропольський Олексій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Митропольський Олексій Юрійович
Народився 7 квітня 1942(1942-04-07) (76 років)
Алма-Ата
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність науковець
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузь геологія
Заклад Інститут геологічних наук НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук
Відомі учні Половка Сергій Григорович
Член НАН України
Батько Юрій Митропольський
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Олексі́й Ю́рійович Митропольський (* 7 квітня 1942, Алма-Ата) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент НАН України. Син академіка НАН України Ю. Митропольського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походить з родини службовця; закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка — «геологічне знімання та пошуки родовищ корисних копалин», 1965 року працює техніком-геологом на Приполярному Уралі.

З 1968 — в Інституті геологічних наук АН УРСР, 1971 року захистив кандидатську, 1989 — докторську дисертації.

Був ініціатором — разом з Яковом Бєлєвцевим і Євгеном Шнюковим проведеної в 1978—1979 роках Першої спеціалізованої геолого-геофізичної (металогенічної) експедиції до Індійського океану на науковому судні «Академік Вернадський».

1987 року — завідувач відділу сучасного морського седиментогенезу Інституту геологічних наук АН УРСР, з 1991 року — професор, з 1992 — заступник директора з наукової роботи, голова відділення геології океанів і морів Інституту геологічних наук НАН України, 2003 рік — член-кореспондент Національної академії наук України.

Починаючи 1984 роком бере участь в чотирьох спеціалізованих геолого-геофізичних експедиціях до шельфу і континентального схилу Гвінеї, по їх вислідках для регіону Західної Африки вперше створено геолого-геофізичний атлас економічної зони Гвінейської Республіки.

Його праці стосуються широкого кола наукових проблем у галузях геохімії та гідрохімії донних відкладів, морської геології, седиментології, геоекології, ландшафтознавства, досліджує визначення стану забруднення морських акваторій.

Разом з А.Бабинцем і В. Ємельяновим започаткував напрями — морську гідрогеологію, морську інженерну геологію, морську геоекологію.

В 1989—1994 — професор кафедри морської геології — філії кафедри загальної геології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

У 1986 році як лектор ЮНЕСКО читав курс лекцій для слухачів 8 країн Західної Африки.

1996 року обраний членом Московської Академії педагогічних та соціальних наук. 1998 — дійсний член Петербурзької Міжнародної академії наук екології, безпеки людини і природи.

У 2000-10 роках викладав курси «Геологія океанів і морів» та «Основи екології» на кафедрі загальної та історичної геології геологічного факультету КНУ.

Автор близько 400 друкованих праць, з них 13 монографій.

Підготував 4 докторів і 18 кандидатів наук.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений кількома медалями, 1985 — лауреат премії імені В. І. Вернадського АН УРСР, 1986 та 2002 років нагороджений почесними грамотами Президії НАН України, 1987 — грамотою Секретаріату з науки та досліджень Гвінейської Республіки, 2000 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, 2002 — премією імені М. І. Іванюти.

Джерела[ред. | ред. код]