Михайлівська церква (Ніжин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайлівська церква
Церква в м. Ніжин Чернігівська область
Церква в м. Ніжин Чернігівська область
51°02′58″ пн. ш. 31°53′12″ сх. д. / 51.0495000° пн. ш. 31.8868333° сх. д. / 51.0495000; 31.8868333Координати: 51°02′58″ пн. ш. 31°53′12″ сх. д. / 51.0495000° пн. ш. 31.8868333° сх. д. / 51.0495000; 31.8868333
Країна Україна Україна
Місто Чернігівська область
Тип будівлі церква
Автор проекту достеменно невідомий
Будівельник священик Микола Босняк
Будівництво 17191729 роки
Михайлівська церква у Вікісховищі?

Михайлівська церква — пам'ятка архітектури, яка розташована у м. Ніжин, Чернігівської області, один з варіантів древнього типу однокупольних церков з апсидами-кліросами, стародавний за типологією приклад кам'яної архітектури.

Історія[ред. | ред. код]

Михайлівська церква в Ніжині була побудована в 1719–1729 рр.,[1] грецькою громадою м. Ніжина. Церква розташована поруч із колишньою торговою площею в межах історичної забудови сучасного Ніжина.[2]

Постійне зростання грецької громади в Ніжині та збір достатніх коштів дозволили грекам розпочати у 1714 році перебудову дерев'яної Михайлівської церкви. За дозволом гетьмана Івана Скоропадського вони, на місці попереднього дерев'яного храму, заклали кам'яний фундамент. Будівництво тривало понад 10 років, його завершив у 1729 році священик Микола Босняк. Останній і був ктитором храму протягом 1719–1739 років.

28 травня 1731 року храм освятив митрополит Київський Рафаїл Заборовський. Ця урочиста подія в житті ніжинських греків увічнена написом на мармуровій дошці, яка і досі зберігається в інтер'єрі храму. «Приходський літопис» грецької Михайлівської церкви початку XIX ст. так подає зміст цього меморіального напису: «Воздвигнут сей храм архистратигов Михайла й Гавриила при ктиторстви господина Миколая Михайловича Босняка, коему храму заложено основание из согласия всех братьев 1714-го году, й оставалась без производства работ до 1725 года. Затем, продолжая работу, окончен в 1729 году, й по приезде из Киева архиерея господина Рафаила, освящен в 1731-м году расходами братьев».[3]

У 30-х роках XIX століття прискорюється занепад Грецького Братства в Ніжині. Це пов'язане було з тим, що внаслідок імперських реформ російського самодержавства Ніжин з великого полкового міста та важливого центру торгівлі поступово перетворився на глуху провінцію, після перемоги в Греції національно-визвольної революції та проголошення у 1830 році державної незалежності ніжинські греки поступово починають повертатися на історичну батьківщину або переселятися до великих портових міст на півдні України та Росії. В Ніжині залишилися тільки ті, хто не мав коштів на переїзд та породичався з місцевими жителями. Якщо у 1746 році в Ніжині нараховувалось 1800 греків, у 1782 році — близько 765, то у 1869 році їх вже було не більше 365 чоловік.[3]

У зв'язку із поступовим зменшенням кількості греків змінювався й статус грецьких храмів. 1785 року, під час адміністративної реформи Катерини II, Ніжин з усіма церквами і монастирями, який раніше входив до складу Київської Митрополії, був підпорядкований архієпископу Чернігівському. Але грецькі храми були залишені в колишньому їхньому стані, тобто — під захистом самого Київського митрополита. Але згодом, втративши зверхність Константинопольських патріархів та Київських митрополитів, у 1839 році грецька церковна громада Ніжина була передана у відання архієпископу Чернігівському, а з 1855 року — приписана до Ніжинського Благовіщенського монастиря. У 1872 році самоврядування грецької громади остаточно було скасоване офіційним наказом Правительствующего Сенату, а все майно та капітали її передані міській громаді Ніжина.[3]

У загальне користування мешканців Ніжина перейшли й грецькі Всіхсвятська, Михайлівська та Костянтино-Оленинська церкви, але за давньою традицією їх продовжували відвідувати нащадки ніжинських греків.[3]

Сучасність[ред. | ред. код]

За часів комуністичного режиму, Михайлівську церкву з грецьких церков закрили першою і облаштували в ній склад. У 1930-х роках знищили верхні поверхи стрункої дзвіниці, що була колись найвищою спорудою старого міста. А після війни бульдозери довершили чорну справу, розтягнувши її залишки разом з цегляною огорожею.[3]

В ході історії храм не піддавався перебудовам.

В часи незалежності приміщення було передане УПЦ КП, але для для відвідувань церква зачинена і на сьогодні використовується як склад.

В 2017 році навколо церкви поставили металеву огорожу.

Церква в масовій культурі[ред. | ред. код]

Біля Михайлівської церкви відбувається перша сцена фільма "Припутні" (2017)

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква відноситься за своєю архітектурою до ранньо-християнської доби на Балканах.[2] Пам'ятник є одним з варіантів древнього типа однокупольних церков з апсидами-кліросами, древнім по типології прикладам кам'яної архітектури. Храм споруджений з цеглини, оштукатурений і побілений, в плані представляє форму хреста з невеликим винесенням бічних гранованих південної і північної гілок, з напівкруглою апсидою і подовженою західною гілкою.[1] Розміри храму 29,7 м на 14,7 м, висота до карнізу 10,5 метрів.[4] Товщина стін досягає 2-х метрів.[2]

Зовнішній декор храму простий: карниз, прямокутні ніші над позбавленими декору арочними віконними отворами.[1]

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Інтерес представляє інтер'єр церкви, який має незвичайне вирішення зведення, рівень п'ят якого збігається з рівнем п'ят попружних арок. Це додало йому легкості і вишуканості.[1] Просторове рішення інтер'єру церкви трактує нам самобутню і незвичайну для Лівобережної України споруду. Історія будівництва церкви маловивчена.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грецька Михайлівська церква 1714–1731 рр. (пров. Грецький) [Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 106].
  • Грецька Михайлівська церква 1714–1731 рр. [Постанова Ради міністрів УРСР «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» № 970 від 24.08.1963 р.].
  • Грецька Михайлівська церква 1714–1731 рр. (вул. Гребінки, 19) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3].
  • Самойленко Г. В., Самойленко О. Г. Ніжин — європейське місто/Сіверський інститут регіональних досліджень; Ред.: В. М. Бойко, Л. А. Чабак. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., — 2010. — 72с.