Талалаївка (Ніжинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Талалаївка
Talalaivka nizh gerb.png Talalaivka nizh prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ніжинський район
Рада Талалаївська сільська рада
Код КАТОТТГ UA74040330010026881
Основні дані
Засноване 1627
Населення 2267
Площа 4,794 км²
Густота населення 472,88 осіб/км²
Поштовий індекс 16651
Телефонний код +380 4631
Географічні дані
Географічні координати 50°57′31″ пн. ш. 31°55′30″ сх. д. / 50.95861° пн. ш. 31.92500° сх. д. / 50.95861; 31.92500Координати: 50°57′31″ пн. ш. 31°55′30″ сх. д. / 50.95861° пн. ш. 31.92500° сх. д. / 50.95861; 31.92500
Середня висота
над рівнем моря
126 м
Водойми річка В'юниця
Місцева влада
Адреса ради 16651, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с.Талалаївка, вул. Незалежності, 8
Карта
Талалаївка. Карта розташування: Україна
Талалаївка
Талалаївка
Талалаївка. Карта розташування: Чернігівська область
Талалаївка
Талалаївка
Мапа

CMNS: Талалаївка у Вікісховищі

Талала́ївка — село в Україні, в Ніжинському районі Чернігівської області. Населення становить 2267 осіб. Орган місцевого самоврядування — Талалаївська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка В'юниця, ліва притока Остра.

Історія[ред. | ред. код]

За народними переказами та легендами це поселення існувало до 13 століття, коли було спалене монголо-татарами. В исемних джерелах село Талалаївка вперше згадується у 1627 році, в грамоті польського короля Сигізмунда III, наданій місту Ніжину. За цією грамотою перераховуються села, які прилягали до міста, у тому числі було названо і село Талалаївка.

Про існування поселення в Талалаївці в часи Київської Русі опосередковано свідчить переказ про Биківську могилу - курган, описаний 1854 р. в "Чернігівських відомостях": "Местное предание говорит, что Талалаевка-поселение до татарское. Старики твердо говорят об огромном быковском кургане, повторяя принятое от  дедов, что он насыпан был при первом известии о приближении татар и при нем тогда же вырыт глубокий колодезь; в последнем скрыты были имущества церкви и поселян; татары, говорят они, истребили поселение, а жители частью были перебиты, частью же убежали в северную русь и литву, откуда более не возвращались".

Курган "Биківська могила" був розкопаний і досліджений М.І. Лілеєвим (18491911), викладачем Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька, членом Київського історичного товариства, Товариства історії і старожитностей російських, а також Історичного товариства Нестора-літописця, одним з фундаторів Ніжинського історико-філологічного товариства, і його секретарем. І хоча курган датували 2-1 тис. до н.е., в ньому було виявлено натільні ікони та складні, що підтверджують переказ про церковний скарб часів монголо-татарської навали.

Населений пункт Tałaiowka позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[1][2]

В період Гетьманщини талалаївські козаки входили до 1-ї полкової сотні Ніжинського козацького полку. Посполиті віддавали повинність Ніжинському Ветхоріздвяному монастирю. Нерідко село слугувало збірним пунктом для Ніжинських козацьких сотень, як наприклад 1660-го року, коли Ніжинський полковник Василь Золотаренко "нынѣ вышедъ изъ Нѣжина, стоитъ въ 5 верстахъ, сбираетца въ мѣстечкѣ Талалаевкѣ. Вышедъ изъ Талалаевки, пошлетъ подъѣздъ для Татарскихъ и Ляцкнхъ языковъ, чтобъ о всемъ довѣдатца подлинно".

Після утворення губерній Талалаївска стала центром волості Ніжинського повіту.

Герб села[ред. | ред. код]

Щит перетятий срібною хвилястою балкою на лазурове і зелене поля. У центрі стоїть Св. Великомучениця Параскева П'ятниця у червоній сукні з золотою обшивкою внизу, золотому плащі з пурпуровою підкладкою, у срібній накидці на голові та золотим німбом, у правій руці тримає золотий православний хрест, а в лівій — срібний сувій. Внизу золотий лапчастий хрест, а обабіч — по золотій 8-променевій зірці. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Лазуровий колір символізує духовність і вірність, зелений — достаток і надію, родючість землі й прадавні землеробські традиції. Срібна хвиляста балка уособлює р. В'юницю. Дві зірки в нижній частині щита є символами сусідніх сіл, підпорядкованих сільраді — Хвилівки та Лустівки, а хрест — пам'ять про село Мединщину, яке перестало існувати.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 10 вересня 2015. 
  2. Мапа Боплана 1670. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 10 вересня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]