Заньки (Ніжинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Заньки
Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької
Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ніжинський район Ніжинський район
Рада/громада Заньківська сільська рада
Код КОАТУУ 7423384401
Облікова картка на сайті ВР України 
Основні дані
Засноване в сер. XIV ст.
Населення 272 (на 2015 рік)
Площа 4,284 км²
Густота населення 94,54 осіб/км²
Поштовий індекс 16623
Телефонний код +380 04631
Географічні дані
Географічні координати 51°11′49″ пн. ш. 31°59′02″ сх. д. / 51.19694° пн. ш. 31.98389° сх. д. / 51.19694; 31.98389Координати: 51°11′49″ пн. ш. 31°59′02″ сх. д. / 51.19694° пн. ш. 31.98389° сх. д. / 51.19694; 31.98389
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Відстань до
районного центру
18 км
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 16623, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Заньки, вул. Леніна, 1 , тел. 6-75-08
Карта
Заньки is located in Україна
Заньки
Заньки
Заньки is located in Чернігівська область
Заньки
Заньки

За́ньки (у родовому відмінку — За́ньок) — село Ніжинського району Чернігівської області, Україна.

Орган місцевого самоврядування — Заньківська́ сільська рада[1].

Населення становить 272 особи (станом на липень 2015).

Історія[ред.ред. код]

За даними наукових розвідок село засноване у середині XIV століття.

На час II пол. XVII–I пол. XVIII століть належало до рангових маєтностей Ніжинського полку. Так відомо, що на початку XVIII століття ніжинський полковник Л. Я. Жураківський віддав Заньки вертіївському сотнику, проте вже наступник Жураківського — І. С. Хрущов — знову повернув село у власність полку в кінці 20-х років того ж століття.

З 1758 по 1782 рік Заньки входили до числа сотенних містечок Ніжинського полку. У селі існувала дерев'яна церква Миколи Чудотворця з дзвіницею (зведена 1777 року; на початку ХХ століття церкву будо розібрано і перебудовано в камені, під час перебудови додано другий престол на честь Різдва Пресвятої Богородиці; освячена 1901 року). Існувала також земська школа[2].

4 серпня (23 липня ст. ст.) 1854 року в родині місцевих збіднілих дворян Адасо́вських народилась майбутня видатна актриса українського професійного театру, перша Народна артистка України Заньковецька Марія Костянтинівна (18541934).

Село постраждало внаслідок голодомору 1932–1933 років та геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР. У рамках злочинних дій в селі, зокрема, зруйновано церкву Миколи Чудотворця, сплюндровано цвинтар (у числі інших й поховання генерал-майора артилерії Євтихія Костянтиновича Адасовського — брата М. К. Заньковецької), також відчутно скоротилась кількість населення, у тому числі не лише через високу смертність, а й з огляду на переїзди до інших районів УРСР та СРСР, як результат політики розкуркулення та програми вербування населення на переїзд до степових районів СРСР.

У роки Германсько-радянської війни 195 заньківчан було мобілізовано до лав Червоної армії, з них на фронтах загинув 151 житель села. 15 вересня 1943 року гвардійським стрілецьким корпусом 13-ї армії село звільнене від германської окупації. У післявоєнний час поновлено діяльність колгоспу (носив ім'я більшовицького діяча С. М. Кірова), зведено фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, філію райпобуткомбінату, будівлю сільради (1970), нову тваринницьку ферму, магазини[3]. Неподалік села існувала цегельня.

Персоналії[ред.ред. код]

Топоніміка[ред.ред. код]

Село має специфічний поділ, виражений у мікротопонімах: Брі́д, Бурячко́ва (Бурачко́ва) [ко́панка], Гру́д, Загре́бля, Зарі́чка (обидві назви пов'язані з протіканням територією села річки Смо́лянки), Ко́ворот, Куба́нь, Люті́вка, Місто́к, Му́хівка, Потора́чина, Ху́тір, Со́тникова гре́бля. Усі ці назви мають оригінальне етнографічне походження і слугують виразником місцевого топонімічного творення. Крім того, місцева говірка вирізняється наявністю характерних слів, як то: ґерела́ (ватага, зборисько), ку́бах (яма під посадку картоплі), меґда́н (бузок), транда́хель (кущова троянда), хо́пта (окрошка, холодник) тощо.

Народонаселення[ред.ред. код]

Станом на 1866 рік село мало 148 дворів (1117 жителів), за матеріалами першого всеросійського перепису населення 1897 року нараховувалось 305 дворів (1618 жителів), за всесоюзним переписом 1989 року — 498 жителів[2]. Останній всеукраїнський перепис населення 2001 року зафіксував 405 жителів[1].

За інформацією Заньківської сільської ради, станом на липень 2015 року у селі зареєстровано 272 особи.

Інфраструктура та сучасний стан[ред.ред. код]

У 1964 році в будинку, що належав родині актриси, відкрито Заньківський меморіальний музей Марії Заньковецької. Гостями музею та села були відомі співаки, літератори, артисти театру та кіно (І. С. Козловський, Н. М. Ужвій, Д. М. Гнатюк, Ю. М. Мушкетик, Б. М. Бенюк, Л. М. Кадирова, дует Штепсель і Тарапунька та ін.) Поряд з музеєм 1984 року встановлено пам'ятник Марії Заньковецькій (скульптор Ю. А. Станéцький)[2].

У 2010 році в селі Заньки була закрита середня школа (навчальний процес та устаткування перенесено до школи сусіднього села Велика Кошелівка). Того ж року у будівлі колишньої школи (зведена у 1930-х) сформовано етнографічну експозицію, яка переросла у етнографічний музей (3 серпня 2014 року відбулось офіційне відкриття).

На цей час в селі, окрім музеїв, діє місцевий клуб, бібліотека, магазин. Нещодавно у приміщенні етнографічного музею створено церковну кімнату, освячену на честь Миколи Чудотворця (УПЦ МП).

У центрі села існують обеліск Слави (вст. 1962 р.), пам'ятна стела односельцям — жертвам Германсько-радянської війни та надгробок на братській могилі воїнів, полеглих при визволенні села у 1943 році (вст. 1958 р.)[4]. На околиці Заньок, на території так званого „Великого“ кладовища, теж міститься братська могила[3]. Там же поховання померлих від голоду у 19321933 роках селян.

Заньки сполучені з трасою Київ — Москва шестикілометровою асфальтованою дорогою (у поганому стані). Населений пункт обслуговує рейсовий автобус, що курсує за маршрутом Ніжин — Дуболугівка, через село Мала Кошелівка.

Наразі у селі діють ТОВ «Заньківське» та ФГ «Заньківське» (спеціалізація — вирощування с/г та технічних культур рослин). Деякий час діяла приватна сироварня.

Неподалік села знаходиться озеро Щу́че.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]