Михновець
| Село | |
|---|---|
| Михновець пол. Michniowiec | |
 | |
| Координати 49°18′05″ пн. ш. 22°43′53″ сх. д. / 49.30139° пн. ш. 22.73139° сх. д. | |
| Країна | Польща |
| Воєводство | Підкарпатське воєводство |
| Повіт | Бещадський повіт |
| Гміна | Чорна |
| Перша згадка | 1527 |
| Населення | 148 осіб (2011[1]) |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 13 |
| Поштовий індекс | 38-710 |
| Автомобільний код | RBI |
| SIMC | 0348022 |
| GeoNames | 764930 |
| OSM | ↑1748182 ·R (Ґміна Чорна) |
  Михновець Михновець (Польща)  Михновець Михновець (Підкарпатське воєводство) | |
 | |
 Михновець у Вікісховищі  | |
Михнове́ць (пол. Michniowiec) — бойківське село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща, гміна Чорна. Населення — 148 осіб (2011[1]).
Церква в селі була уже в 1557 р.
У 1880 році у селі налічувалось 806 мешканців (усі — греко-католики).
Село є одним із перших осередків нафтовидобутку, який провадився тут ще до 1884 р.
У міжвоєнний період входило до ґміни Ломна Турківського повіту Львівського воєводства.
У 1939 році в селі проживало 1200 мешканців, з них 1180 українців-грекокатоликів і 20 євреїв[2].
З 1944 по 1951 рік місцевість належала до Стрілківського району Дрогобицької області УРСР. У 1951 році після обміну територіями 217 родин (906 жителів) були виселені до колгоспів ім. Будьонного (140 родин) та ім. Горького (62 родини) Врадіївського району Одеської області,[3] натомість завезені поляки.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 78 | 15 | 58 | 5 |
| Жінки | 70 | 13 | 44 | 13 |
| Разом | 148 | 28 | 102 | 18 |
- Михайленко Ганна Василівна (1929—2015) — українська перекладачка, правозахисниця, неоголошений член Української Гельсінкської Групи, громадська діячка.
- Колишня греко-католицька церква Різдва Богородиці 1863 р., дерев'яна, з 1971 р. — костел.
- Дзвіниця, дерев'яна, 1904 р.
- Цвинтар.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Михновець
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 96.
- ↑ Кляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] — с. 192.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Michnowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 315. (пол.) (пол.)
- Bystre i Michniowiec. Kamieniem i ciszą. PolskieKrajobrazy.pl.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher=
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |