Перейти до вмісту

Вільхівці (Бещадський повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільхівці
пол. Olchowiec
Координати 49°17′58″ пн. ш. 22°31′25″ сх. д.H G O
Країна Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
ВоєводствоПідкарпатське воєводство
ПовітБещадський повіт
Ґмінаґміна Чорна
Дата заснування1589
Часовий поясUTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код(+48) 13
Поштовий індекс38-710
Автомобільний кодRBI
Код SIMC0347985
GeoNames763309
OSM 1748182 ·R (Ґміна Чорна)
Вільхівці. Карта розташування: Польща
Вільхівці
Вільхівці
Вільхівці (Польща)
Вільхівці. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Вільхівці
Вільхівці
Вільхівці (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Ві́льхівці (також Вільховець, пол. Olchowiec) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено, зокрема до колгоспу Жовтневого району (Миколаївської області)[1].

Історія села

[ред. | ред. код]

Село засноване на волоському праві до 1589 року у володіннях Кмітів. Під кінець ХІХ століття тут існували два фільварки) — в горішньому і долішньому кінцях села, корчма і млин[2].

З 1939 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

Після примусового переселення в селі ніхто не оселився. В 1960-х роках, після прокладання шосе № 894 (воєводської дороги) з Гошова до Чорної, у селі організували держгосп і звели робітничий готель[2].

Населення

[ред. | ред. код]

У 1921 році у Вільхівцях було 55 будинків і проживало 232 мешканці (187 греко-католиків, 32 римо-католики, 12 юдеїв)[2].

Примусове переселення 1951 року

[ред. | ред. код]
Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

У 1951 році, після обміну територіями, з села насильно переселено 86 сімей, зокрема 85 сімей до колгоспу «Ґвардія Ілліча» Жовтневого району Миколаївської області[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 192. ISBN 966-7151-67-0.
  2. а б в Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 166. ISBN 966-7151-67-0.

Посилання

[ред. | ред. код]