Млинівська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Млинівська гідроелектростанція
50°30′39″ пн. ш. 25°35′40″ сх. д. / 50.51109000002777805° пн. ш. 25.59457000002777960° сх. д. / 50.51109000002777805; 25.59457000002777960Координати: 50°30′39″ пн. ш. 25°35′40″ сх. д. / 50.51109000002777805° пн. ш. 25.59457000002777960° сх. д. / 50.51109000002777805; 25.59457000002777960
Країна Україна Україна
Адмінодиниця Рівненська область
Статус діє
Річка Іква[1]
Початок будівництва до 1940[1]
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1953[2][1][3][4]
Встановлена потужність 0,362[5][6][1][7] МВт
Середнє річне виробництво 2[3][8] млн кВт·год
Характеристики обладнання
Кількість та марка турбін 1[4]×Фойт[7][1]
Основні споруди
Довжина греблі 225[1] м
Власник ПП «Агропром–енерго»[5][3][4]
Млинівська гідроелектростанція. Карта розташування: Україна
Млинівська гідроелектростанція
Млинівська гідроелектростанція
Мапа

Млинівська гідроелектростанція — гідроелектростанція в смт Млинів Млинівського району Рівненської області України, над річкою Іква[1]. Належить приватному підприємству «Агропром–енерго»[5][3][4].

Історія[ред. | ред. код]

Спорудження гідроелектростанції було почате польською владою перед Другою світовою війною, проте була споруджена лише частина дамби, через початок війни будівництво припинили[1]. ГЕС завершена та введена в експлуатацію в травні 1953 року[1][7][2][3]. Оскільки до її будівництва активно долучалися навколишні колективні господарства, вона називалася міжколгоспною. Для безперебійної роботи електростанції була зведена гребля завдовжки 225 метрів і створено водосховище площею понад 440 гектарів[1][7].

Опис[ред. | ред. код]

Потужність ГЕС становить 362 кВт[5][6][1][7], об'єм заміщеного органічного палива — 0,73 тис. тон[6]. Діаметр робочого колеса — 1,6 метра[1]. Необхідний перепад висоти для ефективної роботи — 4 м[7][1]. ГЕС обладнана турбіною «Фойт», виробленою в 1951 році в Австрії[7][1], швидкість руху валу турбіни — 173 оберти на хвилину. Для уникнення потрапляння риби в турбіну встановлено спеціальні захисні решітки[1]. У літню пору, коли падає рівень води в річці Ікві, електростанція може працювати лише на 20 відсотків від своєї потужності[4][1].

Для роботи за зеленим тарифом і подачі струму в єдину енергосистему України на ГЕС запроваджено автоматичний облік та контроль[7][1]. Всього станом на 2018 рік на підприємстві працює 20 осіб, з них 5 постійно чергує на станції[1] (у 2004 році — 30 осіб на підприємстві та 12 на станції[4]). Гідроелектростанція є важливим стратегічним об'єктом, оскільки очищує річку від сміття та підстраховує Рівненську АЕС у забезпеченні водою для охолодження реакторів[8].

Потужність та дохід[ред. | ред. код]

Виробництво електроенергії становить 2 млн кВт⋅год на рік[3][8]. У 2002 році було згенеровано найбільше електроенергії — 2 млн. 700 кВт/год. За перші три місяці 2004 року ГЕС виробила 490 тис. кВт/год. У березні 2004 року згенеровано електроенергії на 34 тисячі гривень, з яких 9 тисяч гривень були сплачені за транспортування та 7 тисяч гривень перераховані за втрати[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф У Млинові отримують електроенергію прямо з води. https://www.volyn.com.ua/. Волинь. 27.07.2018. Архів оригіналу за 21.01.2019. Процитовано 21 січня 2019. 
  2. а б Андрощук О.В. Млинів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  3. а б в г д е Про 500-літній Млинів. http://www.rv.gov.ua/. Рівненська обласна державна адміністрація. 03.02.2010. Архів оригіналу за 22.01.2019. Процитовано 21 січня 2019. 
  4. а б в г д е ж Микола Мороз (15.04.2004). Гроші на воді. http://ogo.ua/. ОГО. Архів оригіналу за 21.01.2019. Процитовано 21 січня 2019. 
  5. а б в г Гідроенергетичний потенціал річок України: розвінчання міфів / Р.Б. Гаврилюк, Г.К. Веремійчик, О.П. Гавриленко, Д.В. Гулевець, О.Г. Тарасова, С.А. Савченко, І. Матушек // «Фенікс». — К., 2018. — С. 25.
  6. а б в Вивчення потенціалу Рівненської області. http://archive.mama-86.org/. ВЕГО «МАМА-86». Архів оригіналу за 2017-08-03. Процитовано 21 січня 2019. 
  7. а б в г д е ж и Кость Гарбарчук (22.06.2011). Коли вода є в нас, навіщо дорогий російський газ?. http://archive.visnyk.lutsk.ua/. Вісник. Архів оригіналу за 21.01.2019. Процитовано 21 січня 2019. 
  8. а б в Олексій Рябчин (5 червня 2017). Дослідження «Зеленої експедиції». https://blogs.pravda.com.ua/. Українська правда. Процитовано 21 січня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]