Многа

Мно́га
	Річка Многа в селі Ковалі Чорнухинського району
50°24′13″ пн. ш. 32°45′46″ сх. д. / 50.40361111113877257° пн. ш. 32.76277777780577338° сх. д.
Витік	на захід від с. Остапівки
• координати	50°24′13″ пн. ш. 32°45′46″ сх. д. / 50.40361111113877257° пн. ш. 32.76277777780577338° сх. д.
Гирло	Удай
• координати	50°08′59″ пн. ш. 33°05′03″ сх. д. / 50.14972222224977827° пн. ш. 33.08416666669477735° сх. д.
Середня глибина:	до 2 м.
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна
Регіон	Чернігівська область; Полтавська область
Довжина	59 км
Площа басейну:	589 км²
Притоки:	Босаха,Артополот, Безіменна (ліві)
Ідентифікатори і посилання
Ширина річища	10 м
Ширина заплави (сильно заболочена)	500 м

Мно́га — річка в межах Варвинського району, Чернігівська область; та Пирятинського, Чорнухинського і (частково) Лубенського районів, Полтавська область, Україна. Ліва притока р. Удай (басейн Дніпра).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 59 км, площа басейну 589 км². Заплава двобічна, заболочена, завширшки до 500 м. Річище слабозвивисте, завширшки до 10 м. Похил річки 2,7 м/км. Споруджено кілька ставків.

За класифікацією ерозійної діяльності Многа належить до ІІІ категорії.

Розлив Многи навесні (світлина датується 50-ми роками ХХ ст.

Перша згадка про назву річки Многа датується 1552 роком (перелік уходів населення Канівського замку).

Розташування[ред. | ред. код]

Многа бере початок на захід від села Остапівки. Тече на південь, потім — переважно на південний схід (місцями на схід), у пригирловій частині — на південь. Впадає до Удаю біля західної околиці села Крутий Берег.

Човен на річці Многа (світлина датується 60-ми роками ХХ ст.)

Притоки[ред. | ред. код]

Босаха
Артополот
Безіменна
Вергунка
Вільшанка
Дігтярка
Дубок
Дунай
Западинка
Колбаня
Полонка
Рудка
Сухоноска
Сурмачка
Човнова (притока Многи)

Легенда про річку Многа[ред. | ред. код]

Було це в X чи ХІ ст. Ще навіть село Яцини було малесеньким поселенням і мало іншу назву. На той час Многа була великою, повноводною річкою, яка протікала в поселенні, по ній ходили торгові судна, навіть із Скандинавських країн. (Многа впадає в Удай, Удай в Сулу, Сула в Дніпро, Дніпро в Чорне море)^{[джерело?]}^[1].

Якось князь Київської Русі, мабуть, Володимир Великий, вирішив спорядити судно з подарунками до однієї із Скандинавських країн. (Це був шлях по річках, які впадають в Чорне море, а з Чорного моря є вихід до Атлантичного океану і до Балтійського моря.) Взяти участь у спорудженні корабля було наказано всім князівства^{[джерело?]}.

Чимало золота та срібла було вже на борту судна, коли воно дійшло до наших країв. Та не судилося йому вирушити до Скандинавії. Здійнялась величезна буря, блискавка вдарила в парус, і він впав у річку. Корабель наткнувсь на затоплену щоглу і пробив дно. Так і затонуло судно у водах нашої річки. Говорять, що золота та срібла було на ньому дуже багато. Старослов'янською мовою «много»^{[джерело?]}.

Так і стали називати річку Многою. Дуже багато золота та срібла несе в собі річка Многа. Багато людей намагалися знайти те золото. Але все марно, ніхто не знає, де затонуло судно. Одного разу Ялисей знайшов п'ять карбованців і поніс панові. Пан сказав: — Хто знайде карбованець чи золото, може забрати собі половину знайденого^{[джерело?]}.

Ялисей узяв свою частину і хотів іти, але пан запитав: — А де ти знайшов ці гроші? — Там, біля старого дуба. — Добре, іди. Охорона! Ідіть до старого дуба і шукайте золото! Охорона пішла. Золото шукали два дні і дві ночі. Але там нічого не було. Вони викопали яму, де зараз трясовина. У середині X ст. літо було дуже спекотне. У річці багато купалося людей. І всі прийшли не для того, щоб відпочити, а щоб знайти хоч один доказ, що судно затонуло саме у цьому місці. Але ніхто нічого не знайшов^{[джерело?]}.