Могильницька Галина Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Анатоліївна Могильницька
Народилася 8 травня 1937(1937-05-08) (82 роки)
Одеса
Громадянство Україна Україна
Діяльність педагог, публіцист і поетеса
Alma mater Одеський університет
Нагороди
Відмінник освіти України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»

Галина Анатоліївна Могильницька (8 травня 1937, Одеса) — український педагог, публіцист і поетеса. Лауреат премії імені Василя Стуса (2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 8 травня 1937 року в м. Одесі в родині педагогів, що належить до однієї з найстаріших і найбільш розгалужених педагогічних династій України. Дитинство протікало в Кривоозерщині, біля Південного Бугу (нині Миколаївська область).

У 1954 вступила до Одеського фінансово-кредитного технікуму. Невдовзі її виключили спершу з комсомолу, а потім і з технікуму за відвідування Церкви та відстоювання права на свободу віровизнання.

Працювала на різних посадах — від робітниці на заводі до художнього керівника Будинку культури. У 1963, склавши екстерном іспити за вечірню школу, вступила до Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, який закінчила в 1967. Працювала викладачем Балтського педагогічного училища (звідки її виключили за вихолощення комуністичної ідейності з курсу української літератури й пропаганду творчості націоналістичних письменників Василя Симоненка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Івана Драча), викладачем російської мови та літератури вклавши всю душу в справу поширення "великого и могучего" доклала всіх зусиль в тому числі і фізичних щоб вірші про великого Леніна лунали гордо в стінах і по за стінами кривоозерської школи, за що і отримала підвищення по службових сходах і далі працювала інспектором шкіл Кривоозерського районо, учителем та завучем Кривоозерської середньої школи № 1.

У 1994 повернулася до Одеси, де працювала вчителькою української мови та літератури загальноосвітньої школи № 117, головним спеціалістом відділу по роботі з партіями та громадськими організаціями Одеського міськвиконкому.

З 1997 — викладач кафедри методики викладання гуманітарних дисциплін Одеського обласного інституту підвищення кваліфікації працівників освіти.

Відмінник освіти України. Автор кількох поетичних збірок, ліро-епічної поеми «Рогніда» та близько сотні статей суспільно-політичної, релігієзнавчої, методико-педагогічної проблематики, опублікованих в українській і зарубіжній пресі.

Протягом десятиліть була одним із найактивніших членів одеського руху опору комуністичному режиму. Одна із зачинателів руху за створення Української Помісної Православної Церкви.

Почесний член парафіяльної ради кафедрального собору та засновник церковно-парафіяльної школи при кафедральному соборі Різдва Христового Української православної церкви Київського патріархату, м.Одеса.[1]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Скільки у світі сонечок. Вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. — К.: Веселка, 1978.
  • Берег радості. Вірші. — Одеса: Маяк, 1986.
  • Пошануймо цю жінку. Нарис про Ніну Строкату-Караванську. — Ж. «Українська культура», Київ, ч. 3, 1993. — С. 24-25; // О. Різниченко.
  • Промінь з Одеси: Поема. Докумети. Спогади про шістдесяті роки в Одесі і Ніну Строкату-Караванську. — Одеса, 2000. — С. 197—201.
  • Ех, яблучко!.. (З історії більшовицького терору в Одесі). — Газ. «Чорноморські новини». 1996.
  • Розумом — не збагнути… (Нотатки про деякі парадокси російського політичного мислення). — Газ. «Юг», 1998. — 27 березня.
  • Інтерв'ю з Г.Могильницькою 13.02. 2001 в м. Одесі. Архів Харківської правозахисної групи.
  • Життя, віддане Україні. На сороковини Ніни Строкатої. — Газ. «Чорноморські новини», 1998 — 5 вересня; // О. Різниченко. Промінь з Одеси… 2002. — С. 193—201; там же, на с. 202 — вірш «Світлій пам'яті Ніни Строкатої».
  • В'язень № 8986 (Про подвиг українського священика о. Івана Кипріяна). — Газ. «Чор-номорські новини», 1999. — 4 березня.
  • Поезія мужності й любові. Штрихи до творчого портрета Святослава Караванського. — Ж. «Наша школа», Одеса, ч. 4, 1999. — С. 41-42.
  • Рогніда. Ліро-епічна історична поема. — Одеса: Альфа-Омега, 2000.
  • Остання дума (Про розстріл кобзарів і лірників у 1934 р.). — Газ. «Думська площа», Одеса, 2002. — 12 січня.
  • Із пращі правди. — Ж. «Українська культура», Київ, ч. 6, 2003. — С. 17-19.
  • Літос, або камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія. — Броварі: Українська ідея, 2004. — 104 с.
  • Штрихи до недомальованого портрета (Нарис діяльності В. І. Леніна). — Одеса: Друкарський дім, 2005.
  • Василь Стус в Одесі. — Газ. «Літературна Україна», 2004. — 6 вересня; Ж. «Віра», США, 2005, ч. 2. — С. 13-17.
  • Ніна Строката, якою я її знала //Донька Одеси: Ніна Строката в документах і спогадах /Упорядник О. Різників; Наук. ред. канд. іст. наук Ю. Зайцев; Бран: поема-містерія. — Одеса: Друк, 2005. — С. 317—333; там же, на с. 334 — вірш «Дон Кіхоти. Пам'яті Василя, Івана, В'ячеслава, Ніни».
  • Серафима. Поема. — Одеса: Друкарський дім, 2006.
  • Halina Mohylnytska. Lithos or a Stone from the Sling of Truth in Order Breac the Aberrations of a Metropolitan (Translated from Ukrainian and Russian by Natalia Jemetz). — Toronto, 2007.
  • Хроніка великого ошуканства. — Броварі: Українська ідея, 2007.
  • З непам'яті прикликана судьбою. Вірші, документи, біографічний нарис. — Броварі: Українська ідея, 2007. — 288 с.
  • Могильницька Г. Над білим янголом скорботи — незгасний духу смолоскип. До 75-ї річниці голодомору в Україні 1932—1933 років. — Ж. «Дивослово». Ч. 11. 2007. — С. 32-33.
  • Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства. — Броварі: Українська ідея, 2009. — 184 с.

Про Галину Могильницьку:

  • Караванський С. Поки грім не вдарить. Щира бесіда. — Газ. «Національна трибуна» — 1994. — ? С. 31-32.
  • Тарнавський М. Така неповторно схожа на Україну. — Газ. «Чорноморські новини» — 1999 — 21 серпня.
  • Різниченко О. Промінь з Одеси: Поема. Документи. Спогади про шістдесяті роки в Одесі і про Ніну Строкату-Караванську. — Одеса, 2000. — С. 64-65; 184—186; 245.
  • Скрипник Т. Відродження жанру: Г. Могильницька «Літос, або камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудослів'я». — Газ. «Народна газета» — 2004 — 21-27 жовтня; Газ. «Шлях перемоги» — 2005 — 23 лютого.
  • Попелюк О. Наші сучасниці в поєднанні з духовністю//Вісник Буковинського право-славного університету. Випуск 5. Гендерологія: Українська жінка і духовність. — 2006. — С. 59-60.
  • Матеріали презентації книги Галини Могильницької "Літос, або камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудослів'я // Вісник Буковинського православного університе-ту. Випуск 5. — 2006: Данило Митрополит Чернігівський і Буковинський. — С. 66-67; Попе-люк О. — С, 68-69; Іванчук Д. — С. 70-71; Гураль Г. — С. 72-73; Мільков В. — С. 74.
  • Донька Одеси. Ніна Строката в документах і спогадах //Упорядник О. Різників, науко-вий редактор канд. іст. наук Ю. Зайцев; Бран: Поема-містерія — Одеса: Друк, 2005. — С. 4, 8, 10, 17, 18, 21, 33, 82, 91, 96, 116—118, 141, 150, 168, 270, 178, 299, 347.
  • Авеличев В. Юбилейный вечер поэтессы. — Газ. «Одесский вестник» — 2007. — 15 травня.
  • Актуально! Галина Могильницька «Літос…» — Газ. «Віче» (Канада) — 2007. — 25 трав-ня.
  • Свінтковська С. Жінка, що має талант бути щасливою — Ж. «Українська мова та літе-ратура в школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» — 2007, ч. 5. — С. 56-60; «Методичні діалоги» — 2007, ч. 5. — С, 13-15.
  • Конак С. Чи проспівана її доля? — Газ. «Чорноморські новини» — 2007, 22 листопада.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]