Моніно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Селище
Моніно
Monino Aviation museum.jpg

Monino Aviation museum.jpg

Прапор
Прапор

Координати 55°50′ пн. ш. 38°11′ сх. д. / 55.833° пн. ш. 38.183° сх. д. / 55.833; 38.183Координати: 55°50′ пн. ш. 38°11′ сх. д. / 55.833° пн. ш. 38.183° сх. д. / 55.833; 38.183

Країна Росія
Регіон Московська область
Район Щолковський район
Населення 21 003  (2016)
Часовий пояс UTC+3
Поштові індекси 141170, 141171
Автомобільний код 50, 90, 150, 190, 750
Код ЗКАТУ 46 259 554
Офіційний сайт http://monino-city.ru/
Моніно (Росія)
Моніно
Моніно
Моніно (Московська область)
Моніно
Моніно

Мо́ніно  — селище міського типу в Московській області Росії. Залізнична станція в 49 кілометрах від Москви. Нині в Моніно живе близько 18 тисяч людей. Територія міського поселення входить до складу Щолковського муніципального району. В адміністративних межах міського поселення Моніно є два населені пункти  — власне Моніно (робоче селище) і селище Лісові Поляни.

Історія Моніно[ред.ред. код]

Селище Моніно почалося з невеликого хутора, власником якого був якийсь Монін. Від хутора проходила просіка до Нижньогородського шосе. Ця лісосіка використовувалася для заготівлі шпал у Богородському повіті.

У 1926 році в роз'їзді Моніно проживало лише близько 30 осіб, у 1959 році вже 10,8 тисяч чоловік.

У 1926 році потрібен був аеродром для важких великорозмірних літаків ТБ. Було вирішено створити потужну авіабазу неподалік від Москви, і саме в Моніно для цього відвели ділянку. За три роки тут вирубали кілька сотень гектарів лісу, викорчували пні і чагарники, вирівняли поверхню і залили бетоном дві злітно-посадочні смуги завдовжки по 750 метрів, побудували руліжні доріжки з червоної цегли.

У будівництві авіабази брали участь п'ять тисяч людей різних спеціальностей і близько тисячі селян, мобілізованих зі своїм гужовим транспортом і домашніми інструментами.

Одночасно зі злітно-посадковими смугами будувалися великі ангари, службові будівлі і житлове містечко.

Начальником ВПС РСЧА у 1926 році був Яків Іванович Алксніс Він приділяв монінському гарнізону багато уваги, допомагав у постачанні та укомплектуванні тут першої бригади важких бомбардувальників. Будівництво авіаційної бази ще тривало, коли в 1930 році льотчик Михайло Михайлович Громов почав випробування нового туполєвського важкого чотиримоторного суцільнометалевого літака ТБ-3. Багато групових далеких перельотів ТБ-3, а потім і ДБ-3 було здійснено з аеродрому в Моніно. Тут був сформований авіаполк далеких розвідників. У серпні 1941 року звідси вилітали на бомбардування Берліна.

У селищі Моніно розташована Військово-повітряна ордена Кутузова академія імені Ю. О. Гагаріна, наказ про створення якої було підписано народним комісаром 29 березня 1940. За 60 років академія підготувала кілька тисяч командирів і авіаційних фахівців для ВПС країни. У різні роки тут навчалися офіцери з Болгарії, Польщі, Югославії, Албанії, Угорщини, колишньої НДР, Румунії, Монголії, Китаю, КНДР, В'єтнаму, Куби, Алжиру, Лаосу, Сирії.

У селищі Моніно є єдиний в Росії Музей Військово-Повітряних Сил. На початку 30-х років на цьому місці був комплекс споруд для ремонту авіаційної техніки, в який входили аеродром і майстерні. Комплекс проіснував до 1956 року. 1958 року було прийнято рішення про створення Музею Військово-повітряних сил країни. 23 лютого 1960 музей прийняв перших відвідувачів, потік яких зростає і становить в середньому 200 тисяч чоловік на рік. Серед відвідувачів багато іноземних туристів. У травні 1993 року Музей ВПС прийнятий до Міжнародної ради музеїв (ІКОМ), а в червні 2000 року відповідно до постанови уряду Російської Федерації він став самостійним.

Мало відомий поки розташований у селищі музей продовольчої служби. Тут можна побачити унікальні експонати — від казанків і майна квартирмейстерів до сучасних похідних котлів, кухонь, їдалень, хлібозаводів, млинів, м'ясопунктів, холодильних засобів, зразків пайків, включно з космонавтським.

Транспорт[ред.ред. код]

У селищі розташована залізнична станція Моніно на сполучної гілки Митищі - Фрязево Ярославського напрямку.

Є автобусне сполучення з містами: Москва (362, 587), Ногінськ (34, 41), Щолково (26), Стара Купавна (33), Лосино-Петровський (30, 32, 38). Внутрішньоміських маршрутів немає.

Територією Військового містечка проходить залізнична гілка що з'єднана з залізничною лінією Фрязево - Митищі.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]