Морохів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Морохів
пол. Morochów
Morochów - orthodox church 2.jpg

Координати 49°27′59″ пн. ш. 22°11′03″ сх. д. / 49.46639° пн. ш. 22.18417° сх. д. / 49.46639; 22.18417Координати: 49°27′59″ пн. ш. 22°11′03″ сх. д. / 49.46639° пн. ш. 22.18417° сх. д. / 49.46639; 22.18417

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Ґміна Загір'я
Населення 300 осіб (2006)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Автомобільний код RSA
Морохів (Польща)
Морохів
Морохів
Морохів (Підкарпатське воєводство)
Морохів
Морохів

Морохів (пол. Morochów) — лемківське село у Підкарпатському воєводстві Республіка Польща, Сяноцького повіту, гміна Загір'я. У 1975–1998 роках входило до складу Кроснянського воєводства.

Розташування[ред.ред. код]

Знаходиться 8 км. на південний-захід від Загір'я, 8 км. на південь від Сяніка і 63 км. на південь від Ряшева, неподалік річки Ослава.

Через село пролягає залізниця № 107 (в селі наявний перестанок) і повітова шосейна дорога № 2229R Прусік-Височани.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Морохів відноситься до 1402 року. У документі від 1468 описано про проведення межі між селами Чашин, Пораж і Морохів.

У XVII столітті власником Пельні був Ян Мороховський, який був родом з цієї місцевості.

12 листопада 1872 року через село пролягла залізниця.

Морохів є одним з перших місць гірського нафтодобування. Видобуток нафти було припинено у 1884 році, коли свердловина вичерпала свої ресурси.

У 1898 році село посідало 5,09 км², нараховувало 59 господарств і 373 мешканці.

До 1903 року Антоній Лісовєцький був власником 274,5 га, а його спадкоємці продали маєток юристові Артуру Гольдгаммеру.

У 1918—1919 роках разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки.

Село відзначалося національною свідомістю, у міжвоєнний період тут діяв осередок Товариства Рідної школи.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 580 жителів села — 550 українців, 15 поляків і 15 євреїв[1].

У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дукельської військової операції у селі базувалась німецька 96 піхотна дивізія, яка обороняла позиції від наступу зі сходу радянського 67 стрілецького корпусу і 107 стрілецької дивізії.

До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія Буківського деканату. Метричні книги велися з 1784 р.[2]

Після депортацій українського населення 1944–1946 років та операції «Віслі» у 1947 переважна більшість мешканців Морохова сьогодні становлять поляки.

Починаючи з 2002 року тут з ініціативи Цєшинської Театральної Студії щороку у літній період відбуваються мистецькі пленери у рамках Школи культурної спадщини пограниччя.

Церква[ред.ред. код]

У 1837 на місці старої греко-католицької церкви була збудована нова дерев'яна Преображення Господнього. У підпорядкуванні місцевій парафії були церкви у селах Завадка Морохівська, Мокре, Небещани, Пораж і Ратнавиця. Парафія входила до складу Сяноцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, а протягом 1934—1947 років — Апостольської Адміністрації.

З 1961 року церква була передана православним і досі функціонує як православна парафія Польської православної церкви.

Мешканці[ред.ред. код]

Прізвища мешканців села у XIX столітті: Адамовський, Барнят, Бендза, Богач, Бойко, Брачко, Вовчак, Волончук, Гаман, Гармач, Данко, Дзюлик, Дубик, Каспрук, Козак, Кондрат, Кєлтика, Мадей, Мовчан, Окса, Оснавський, Островський, Перун, Пішко, Попович, Потелицький, Радецький, Сас, Сенцьо, Семенюк, Семчук, Урам, Фаль, Хруставка, Цап, Чапик, Шамра, Штука, Ясківка

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]