Московський хрест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російський православний хрест

Московський хрест[1][2][3][4][5][6][7][8] (російський православний хрест, візантійський хрест[9][10][11] , русько-візантійський православний хрест[12][13][14] або хрест свято́го Ла́заря[15]) — восьмикінцевий християнський хрест, символ Російської православної церкви[16].

Відомий з VI століття, задовго до розколу християнської церкви на католиків і православних. Використовувався у візантійському фресковому живописі та декоративно-прикладному мистецтві. У 1551 році під час канонічної ізоляції Російської православної церкви за ініціативи Івана Грозного[17] вперше в історії почав ставитися на куполи церков. З цього часу почав використовуватися і на російській державній та військовій символіці[18]. Згодом став відмінною рисою культурного ландшафту Росії[19].

Російський хрест

Згідно з деякими джерелами, у російського православного хреста тільки дві поперечки[20]. Деякі джерела розрізняють хрести з косими поперечками: шестикінцевий називають російським хрестом (інша назва — шестикінцевий православний хрест[21][22]), а восьмикінцевий — православним хрестом[23]. В Юнікоді символ (☦) позначений як «православний хрест» (англ. Orthodox cross)[24]. Аналогічна емблема в Міністерстві у справах ветеранів США називається «Російський православний хрест» (англ. Russian Orthodox cross)[25].

Особливістю восьмикінцевого хреста є наявність нижньої косої поперечки (підніжжя), окрім двох верхніх горизонтальних: верхньої, меншої, та середньої, більшої[26]. За переказами, при розп'ятті Христа над хрестом прибили табличку трьома мовами (грецькою, латинською та арамейською) з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Під ноги Христу була прибита поперечина.

Використання[ред. | ред. код]

Восьмикінцевий хрест з косою поперечиною традиційно широко використовується в Російській православній церкві. В наш час він також широко використовується в Польській православній церкві та Православній церкві Чеських земель і Словаччини, які отримали автокефалію від московського патріарха в 1948 та 1951 роках відповідно. Цей хрест спорадично використовується в Константинопольській православній церкві (широко використовується в Американській карпаторуській православній єпархії, заснованій у 1938 році) і Сербській православній церкві.

Восьмикінцевий хрест з косою поперечиною містився на гербі Московської держави з 1577 по 1625 рік, коли був замінений на третю корону. На деяких літописних мініатюрах та іконах московські воїни несуть червоні або зелені (можливо сині) стяги із зображенням хреста-Голгофи. На прапорах полків XVII століття також містився голгофський російський православний хрест.

Восьмикінцевий хрест з косим щаблем є на прапорах монархічної диверсійно-терористичної організації Братство російської правди та ультраправої націоналістичної організації Російська національна єдність.

У всьому християнському світі, у тому числі й в Україні, в трираменних хрестах підніжка рівнобіжна іншим раменам хреста, — у росіян підніжка скісна. Єпископ Перемиський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон (Огієнко) твердили, ніби трираменний хрест із скісним підніжжям — це український хрест, але В. Щербаківський документально довів, що цей хрест — тільки московський і в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. У росіян він з'явився вже в XV ст. і увінчує в них усі церкви, а в Україні почав з'являтися тільки в XVII — XVIII ст., (на дереворитах і ніколи на церквах) («Визв. Шлях» ч. II/62. ст. 33 — 34).

Московський історик Шмурло, який видав італійською мовою «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлений однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. У Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97). І те, додамо, найнижче рамено мало бути обов'язково скісне, мотивуючи цю свою вимогу такою символікою:

Косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо цього хреста. (В. Щербаківський в Філяд. «Шлях» 13 VIII. 1950).

Пишучи в лондонській «Українській Думці» рецензію на книжку «Українське Мистецтво», що вийшла в 1952 р. в Нью-Йорку англійською мовою В. Щербаківський ще раз зазначив:

З дрібних орнаментів показаних авторкою на маргінесах скажу, що більшість їх правильна, один тільки трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам'ям на ст. 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений в Москві ще в XV віці умисне з політичною ціллю. В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варто було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народньому орнаменті.

Галерея використання московського хреста
Битва на Куликовому полі у 1380. З рукопису «Сказання про Мамаєве побоїще», XVII ст.  
Герб Московського царства з печатки Фёдора Ивановича, 1589 рік.  
Знамено сотні, 1696—1699[28]  
Прапор Братства російської правди  
Металевий хрест, характерний для старообрядництва  
Хрест російського православного священика  
Сучасний пам'ятник Кирилу і Мефодію, Ханти-Мансійськ.  
Російський цвинтар Сент-Женев'єв-де-Буа у Франції.
Могильний хрест на цвинтарі Холковського монастиря  
Свидник (Словаччина) — перед входом до церкви
Білосток (Польща) — на куполах церкви Святого Духа  
Джонстаун (штат Пенсильванія, США) — перед собором Христа Спасителя Американської карпаторуської православної єпархії  
Прапор РНЕ  

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Яременко, Василь (2002). Золоте Слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя IX—XV століть. Книга перша.. Київ: Аконіт. с. 485. 
  2. Щербаківський, Вадим (1952, листопад). Чи трираменний хрест із скісним підніжком – національний хрест України?. Визвольний шлях (Ч. 11 (62)). с. 33—34. 
  3. Пекарська Л., Федорова Л. «Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) // Краєзнавство. — 2016. — № 3—4. С. 232.
  4. Кущинський А. Святий хрест і його традиційні форми // Православний Українець. — Ч. 111. — 1970.
  5. Фещин А. Довірся Хресту // Християнский голос. — 2002. — № 18 (2854). С. 232.
  6. Гнідець, Ростислав (вересень 2013). Св. Хрест, його форма та різновиди в Україні - Унійна традиція Української Греко-Католицької Церкви. www.saintjosaphat.org. Процитовано 2018-09-16. 
  7. Сидоренко В. Забуті сторінки історії // Катедральні Дзвони. № 22. — 5 листопада 2017. С. 9. [1]
  8. Белямук, Міхась (2010-10-26). Пабудова першае беларускае праваслаўнае царквы на эміграцыі. Беларуская Аўтакефалія (be). Процитовано 2018-09-16. 
  9. Nwaocha Mind Ogechukwu (17 July 2010). The Secret Behind the Cross and Crucifix (en). Strategic Book Publishing. с. 19. ISBN 978-1-60860-850-8. 
  10. John Anthony McGuckin (15 December 2010). The Encyclopedia of Eastern Orthodox Christianity (en) 1. John Wiley & Sons. с. 170. ISBN 978-1-4443-9254-8. 
  11. Becker, U. (2000). The Continuum encyclopedia of symbols (en). Continuum International Publishing Group. с. 71. ISBN 978-0-8264-1221-8. 
  12. Keene M. New Steps in Religious Education: Teacher’s Support. — Nelson Thornes, 1999. — P. [1]
  13. Lonsdale A. Do I Kneel or Do I Bow? — Kuperard, 2010. — P. 87.
  14. Boyles D., Stebben G. The Pocket Professor Religion: Everything You Need to Know about Religion. — Simon and Schuster, 1999. — P. 116.
  15. Андреева В. и др. Энциклопедия. Символы, знаки, эмблемы. — М., 2004.
  16. Фещин А. Довірся Хресту // Християнский голос. — 2002. — № 18 (2854). — С. 232.
  17. Русский крест: символика православного надглавного креста. — М., 2006. — С. 149.
  18. Shpakovsky V., Nicolle D. Armies of Ivan the Terrible: Russian Troops 1505-1700. — Osprey Publishing, 2006. — P. 23. — ISBN 978-1-84176-925-7.
  19. Бурштын Я. Ірына Дубянецкая: Дзякуючы намаганням РПЦ пачынае мяняцца культурны ландшафт Беларусі (Фота і відэа) // Служба інфармацыі «ЕўраБеларусі», 16 ліпеня 2016 г.
  20. Рэлігія і царква на Беларусі: Энцыкл. даведнік — Мн.: БелЭн, 2001. — С. 168.
  21. Русский крест: символика православного надглавного креста. — М., 2006. — С. 133.
  22. Плужников В. И. Термины российского архитектурного наследия: Словарь-глоссарий / В. И. Плужников. — М.: Искусство, 1995. — С. 137.
  23. Православные кресты: как разобраться в значениях. Портал «Православие и мир». 30.9.2011. Процитовано 2018-02-21. 
  24. Unicode Character 'ORTHODOX CROSS' (U+2626)
  25. Available Emblems of Belief for Placement on Government Headstones and Markers. Emblem 5 — RUSSIAN ORTHODOX CROSS Архівовано 22 лютий 2018 у Wayback Machine., Верховный суд США
  26. Грибов А. (идея), иеромонах Харитон Просторов (составление). Православие для всех. — Кострома: Авенир-Дизайн, 2000. — С. 142, 143. — 392 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-93374-032-2.
  27. Илл. 130. Сотенное знамя 1696—1699 г // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1.
  28. Илл. 130. Сотенное знамя 1696—1699 г // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1.

Література[ред. | ред. код]

  • В. П. Кузнецов. История развития формы креста. Краткий курс православной ставрографии. — М.: Альманах «Жизнь вечная», 1997. — 40 с.
  • Малов А. Знамена полков нового строя // Цейхгауз. — № 15—16.