Моузес Мелоун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Моузес Юджин Мелоун (англ. Moses Eugene Malone, 23 березня 1955, Пітерсбург13 вересня 2015, Норфолк) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції центрового за низку команд НБА, зокрема за «Х'юстон Рокетс», яка навіки закріпила за ним ігровий №24. Чемпіон НБА, триразовий найцінніший гравець НБА.

2001 року введений до Баскетбольної Зали слави.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Професійну кар'єру розпочав 1974 року виступами у складі команди «Юта Старз» з АБА, за яку відіграв один сезон.[1] Видання «Нью-Йорк Таймс» назвало його «першим гравцем у сучасному баскетболі, який підписав професійний контракт одразу після школи».[2]

Згодом виступав за «Спірітс оф Сент-Луїс».[3]

Кар'єру в НБА розпочав 1976 року виступами за «Баффало Брейвз».[4] Зігравши за них два матчі, був обміняний до «Х'юстон Рокетс», за яких виступав з 1976 по 1982 рік.[5] За підсумками свого дебютного сезону в Х'юстоні в середньому набирав 13,2 очка та 13,1 підбирання за гру, що дозволило встановити рекорд НБА з 437 підбирань в атаці за один сезон. Щоправда через два роки він сам його і побив.[6] У другій грі півфіналу Східної конференції проти «Вашингтон Буллетс» зробив 15 підбирань в атаці, що стало рекордом в НБА. Того сезону допоміг команді дійти до фіналу Східної конференції, де «Рокетс» програли «Філадельфія Севенті-Сіксерс».[7]

1978 року вперше взяв участь у матчі всіх зірок, яких у кар'єрі Моузеса було 12 — до 1989 року.[8]

У сезоні 1978-1979 зарекомендував себе як один з найкращих центрових ліги, набравши у міжсезонні біля семи кілограмів м'язевої маси.[9] Це дозволило йому набирати 24,8 очка за гру та виграти нагороду Найціннішого гравця НБА.[10] 9 лютого 1979 року зібрав рекордні для себе 37 підбирань у матчі проти «Нью-Орлеан Джаз».[11]

У сезоні 1979-1980 набирав 25,8 очка та 14,5 підбирання за гру. У плей-оф команда спочатку обіграла «Сан-Антоніо Сперс», але поступилася «Бостон Селтікс» у другому раунді.[12] Наступного сезону був лідером ліги за кількістю підбирань за гру (14,8) та на другому місці за очками за гру (28,8), поступившись за цим показником лише Едріану Дентлі.[13][14]

1981 року допоміг команді пробитися до фіналу НБА, проте там сильнішим виявився «Бостон», який виграв серію 4-2. Того сезону, 2 лютого провів свій найрезультативніший матч у кар'єрі, набравши 53 очки у грі проти «Сан-Дієго Кліпперс».

1982 року в обмін на Калдвелла Джонса та драфт-пік першого раунду перейшов до команди «Філадельфія Севенті-Сіксерс», у складі якої провів наступні 4 сезони своєї кар'єри.[15] Доповнивши команду, де вже були Джуліус Ірвінг, Моріс Чікс, Ендрю Тоні та Боббі Джонс, став чемпіоном НБА у її складі та вдруге поспіль і втретє загалом отримав нагороду Найціннішого гравця НБА.

1984 року на драфті НБА, «Філадельфія» обрала Чарльза Барклі, який з'явився на тренувальний збір із зайвою вагою, яка становила 140 кг. Та завдяки наставництву Мелоуна, Барклі вдалося скинути вагу до 116 кг, а за підсумками сезону увійти до збірної новачків.[16] 1985 року допоміг Філадельфії дійти до фіналу Східної конференції, проте вона поступилася Бостону.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Вашингтон Буллетс», за яку він відіграв 2 сезони з 1986 по 1988 рік. 12 квітня 1987 року забив своє 20,000 очко.[17]

З 1988 по 1991 рік грав у складі «Атланта Гокс». 21 листопада 1990 року набрав своє 25,000 очко у кар'єрі,[18] а 15 листопада 1991 року — 15,000 підбирання.[19]

1991 року перейшов до «Мілуокі Бакс», у складі якої провів наступні 2 сезони своєї кар'єри.

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Філадельфія Севенті-Сіксерс», за яку він відіграв один сезон.

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Сан-Антоніо Сперс», до складу якої він приєднався 1994 року і за яку відіграв один сезон.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений з Альфредою Гілл, подружжя виховувало двох синів.[20] 1991 року розлучився з дружиною. З 2006 року був у стосунках з Лією Неш. Маючи спільного сина, пара не була одружена та не жила разом.

Помер 13 вересня 2015 року під час сну, внаслідок хвороби серця.[21]

Статистика виступів в НБА[ред. | ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
Позначає сезон, в якому Мозес Мелоун ставав чемпіоном НБА
Лідер ліги
Жирним Найкраще досягнення у кар'єрі

Регулярний сезон[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1974–75 «Юта Старз» 83 - 38.6 .571 .000 .635 14.6 1.0 1.0 1.5 18.8
1975–76 «Спірітс оф Сент-Луїс» 43 - 27.2 .512 .000 .612 9.6 1.3 0.6 0.7 14.3
1976–77 «Баффало Брейвз» 2 - 3.0 .000 .000 .000 0.5 0.0 0.0 0.0 0.0
1976–77 «Х'юстон Рокетс» 80 - 31.3 .480 .000 .693 13.4 1.1 0.8 2.3 13.5
1977–78 «Х'юстон Рокетс» 59 - 35.7 .499 .330 .718 15.0 0.5 0.8 1.3 19.4
1978–79 «Х'юстон Рокетс» 82* - 41.3* .540 - .739 17.6* 1.8 1.0 1.5 24.8
1979–80 «Х'юстон Рокетс» 82 - 38.3 .502 .000 .719 14.5 1.8 1.0 1.3 25.8
1980–81 «Х'юстон Рокетс» 80 - 40.6 .522 .333 .757 14.8* 1.8 1.0 1.9 27.8
1981–82 «Х'юстон Рокетс» 81 81 42.0 .519 .000 .762 14.7* 1.8 0.9 1.5 31.1
1982–83 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 78 78 37.5 .501 .000 .761 15.3* 1.3 1.1 2.0 24.5
1983–84 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 71 71 36.8 .483 .000 .750 13.4* 1.4 1.0 1.5 22.7
1984–85 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 79 79 37.4 .469 .000 .815 13.1* 1.6 0.8 1.6 24.6
1985–86 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 74 74 36.6 .458 .000 .787 11.8 1.2 0.9 1.0 23.8
1986–87 «Вашингтон Буллетс» 73 70 34.1 .454 .000 .824 11.3 1.6 0.8 1.3 24.1
1987–88 «Вашингтон Буллетс» 79 78 34.1 .487 .286 .788 11.2 1.4 0.7 0.9 20.3
1988–89 «Атланта Гокс» 81 80 35.5 .491 .000 .789 11.8 1.4 1.0 1.2 20.2
1989–90 «Атланта Гокс» 81 81 33.8 .480 .111 .781 10.0 1.6 0.6 1.0 18.9
1990–91 «Атланта Гокс» 82 15 23.3 .468 .000 .831 8.1 0.8 0.4 0.9 10.6
1991–92 «Мілуокі Бакс» 82 77 30.6 .474 .375 .786 9.1 1.1 0.9 0.8 15.6
1992–93 «Мілуокі Бакс» 11 0 9.5 .310 .000 .774 4.2 0.6 0.1 0.7 4.5
1993–94 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 55 0 11.2 .440 .000 .769 4.1 0.6 0.2 0.3 5.3
1994–95 «Сан-Антоніо Сперс» 17 0 8.8 .371 .500 .688 2.7 0.4 0.1 0.2 2.9
Усього за кар'єру 1455 784 34.0 .495 .096 .760 12.3 1.3 0.8 1.3 20.3

Плей-оф[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1975 «Юта Старз» 6 - 39.2 .638 - .667 17.5 1.5 0.0 1.5 22.7
1977 «Х'юстон Рокетс» 12 - 43.2 .500 - .692 16.9 0.6 1.1 1.8 18.8
1979 «Х'юстон Рокетс» 2 - 39.0 .528 - .722 20.5 1.0 0.5 4.0 24.5
1980 «Х'юстон Рокетс» 7 - 39.3 .536 .000 .767 13.9 1.0 0.6 2.3 25.9
1981 «Х'юстон Рокетс» 21 - 45.5 .479 .000 .712 14.5 1.7 0.6 1.6 26.8
1982 «Х'юстон Рокетс» 3 - 45.3 .433 - .933 17.0 3.3 0.7 0.7 24.0
1983 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 13 - 40.3 .536 .000 .717 15.8 1.5 1.5 1.9 26.0
1984 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 5 - 42.4 .458 - .969 13.8 1.4 0.6 2.2 21.4
1985 «Філадельфія Севенті-Сіксерс» 13 13 38.8 .425 .000 .796 10.6 1.8 1.3 1.7 20.2
1987 «Вашингтон Буллетс» 3 3 38.0 .447 - .952 12.7 1.7 0.0 1.0 20.7
1988 «Вашингтон Буллетс» 5 5 39.6 .462 .000 .825 11.2 1.4 0.6 0.8 18.6
1989 «Атланта Гокс» 5 5 39.4 .500 1.000 .784 12.0 1.8 1.4 0.8 21.0
1991 «Атланта Гокс» 5 0 16.8 .200 .000 .929 6.2 0.6 0.4 0.2 4.2
Усього за кар'єру 100 26 40.3 .487 .143 .756 14.0 1.5 0.8 1.6 22.1

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lakeland Ledger - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  2. Goldstein, Richard (2015-09-13). Moses Malone, 76ers’ ‘Chairman of the Boards,’ Dies at 60. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2017-11-16. 
  3. Bangor Daily News - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  4. Daytona Beach Morning Journal - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  5. The Morning Record - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  6. NBA & ABA Single Season Leaders and Records for Offensive Rebounds | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2017-11-16. 
  7. 1977 NBA Eastern Conference Finals - Houston Rockets vs. Philadelphia 76ers | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2017-11-16. 
  8. Three-time NBA MVP Malone dies at age 60. ESPN.com. Процитовано 2017-11-16. 
  9. NBA History: Moses Malone Bio. www.nba.com. Процитовано 2017-11-16. 
  10. Ludington Daily News - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  11. The Dispatch - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  12. 1980 NBA Eastern Conference Semifinals - Houston Rockets vs. Boston Celtics | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2017-11-16. 
  13. NBA & ABA All-League Teams | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2017-11-16. 
  14. 1980-81 NBA Leaders | Basketball-Reference.com. Basketball-Reference.com (en). Процитовано 2017-11-16. 
  15. Observer-Reporter - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  16. MacMullan: How Moses Malone mentored a young Charles Barkley. ESPN.com. Процитовано 2017-11-16. 
  17. Pittsburgh Post-Gazette - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  18. Rome News-Tribune - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  19. The Daily Courier - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2017-11-16. 
  20. Times-Dispatch, ERIC KOLENICH Richmond. Moses Malone saw doctor, got heart monitor a week before death. Richmond Times-Dispatch (en). Процитовано 2017-11-16. 
  21. Times-Dispatch, ERIC KOLENICH Richmond. Moses Malone saw doctor, got heart monitor a week before death. Richmond Times-Dispatch (en). Процитовано 2017-11-16.