Пол Пірс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пол Пірс
Paul Pierce

Пірс у формі «Візардс»
Завершив кар'єру
Легкий форвард / Атакувальний захисник
Особисті дані
Прізвиська: The Truth
Зріст: 201 см
Вага: 107 кг
Громадянство: США США
Народився: 13 жовтня 1977(1977-10-13) (46 років)
  Окленд, Каліфорнія, США
Школа: Інґлвуд (Каліфорнія)
Коледж: Канзас (1995—1998)
Драфт: 10-й (1-й раунд), 1998 рік, Бостон Селтікс
Виступав за команди
Особисті нагороди та досягнення
paulpierce.net
CMNS: Пол Пірс у Вікісховищі

Пол Ентоні Пірс (англ. Paul Anthony Pierce; нар. 13 жовтня 1977, Окленд, Каліфорнія) — колишній американський професійний баскетболіст, який упродовж 19 сезонів грав у НБА.

Пол провів п'ятнадцять років своєї кар'єри, граючи за команду Бостон Селтікс, яка обрала його під 10-м номером на драфті 1998 року. Двічі, у 2008 та 2010 роках, виходив з нею у фінал НБА, ставши чемпіоном в сезоні 2007/2008. Був названий найціннішим гравцем тієї фінальної серії. Десять разів брав участь у Матчі всіх зірок НБА, чотири рази був включений за підсумками сезону в символічну збірну всіх зірок. Є другим за результативністю гравцем в історії «Селтікс»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Пол Пірс народився в Окленді[2], але після 6-го класу школи з матір'ю перебрався в Інґлвуд, передмістя Лос-Анджелеса[3]. Його мати — Лоррейн Хоссі — мати-одиначка[4]. Пол ніколи не знав свого батька, але ріс у щасливій робочій сім'ї. Інтерес до баскетболу, заохочуваний матір'ю, з'явився після знайомства з грою династії «Лос-Анджелес Лейкерс» 1980-х років. Нове захоплення дозволило Полу і двом його старшим братам, Джамалу і Стівену, уникнути сутичок з вуличними бандами. Джамал пізніше грав у баскетбол за університет штату Вайомінг, а Стівен став бейсболістом і був обраний в першому раунді драфту МЛБ клубом «Сан-Франциско Джайентс», коли Полу було 12 років[5].

Мріючи стати новим Меджиком Джонсоном, Пол робив свої перші кроки в спорті під наглядом Скотта Колінза, поліцейського, який був відомим в Інґлвуді громадським діячем[6][7]. Коллінз тренував дітей в Атлетичній лізі поліції[en][8], організації, яка давала можливість дітям з небагатих сімей займатися різними видами спорту, тому, крім баскетболу, Пол вже з сьомого класу грав у волейбол і був непоганим боулером[9]. Крім того, працюючи охоронцем на іграх «Лейкерс» у «Форумі[en]» (домашній арені «Озерних» з 1967 по 1999 рік), Коллінз давав можливість своїм вихованцям насолодитися протистоянням «Селтікс» — «Лейкерс»[fr], двох найбільш непримиренних на той момент команд НБА[10]. Також у дитинстві Пол був завзятим фанатом ігор студентського чемпіонату NCAA[en], кожного року записуючи ігри Фіналу чотирьох і невпинно їх переглядаючи[11].

Старша школа Інґлвуда[ред. | ред. код]

Пол вступив у старшу школу Інґлвуда в 1991 році[12]. Не маючи ні швидкості, ні високого зросту (на той момент близько 175 см), він не потрапив у шкільну баскетбольну команду «Сентінелс». Наполегливо тренуючись кожного дня перед уроками з 5-ї ранку, Пол у перший рік навчання виступав за молодшу команду школи і потрапив-таки у поле зору тренера шкільної команди Пета Роя, який на другий рік навчання перевів Пірса в резерв основної команди «Сентінелс». Пол був гравцем глибокого запасу, і тренер планував незабаром відправити його назад у молодшу команду, але Пірсу допоміг випадок. На черговому матчі більшість основних гравців команди були відсутні через різдвяні свята, і «Сентінелс» програвали 19 очок у третій чверті, коли тренер від безсилля випустив на майданчик юного Пірса. Пол набрав 21 очко, зробив 9 підбирань, віддав 6 передач і власноруч виграв матч.

Таким чином, застовбичивши за собою місце в стартовій п'ятірці[en] шкільної команди, на третій рік навчання Пол привів команду до 30 перемог в сезоні і завоював титул чемпіонів дивізіону. Він переступив позначку в 6 футів (180 см), продовжуючи рости. На четвертий рік навчання Пірс став співкапітаном команди, фанати почали просити автографи, його взяли на замітку скаути найбільших університетів країни. За короткі строки досягнувши піку зросту (201 см), Пол домінував у шкільному баскетболі і був визнаний кращим гравцем штату Каліфорнія, набираючи в середньому 24,5 очка, роблячи 11,5 підбирань і 4 передачі за гру, і його запросили для участі на матч всіх зірок шкільного чемпіонату[en] разом з такими майбутніми зірками НБА як Кевін Гарнетт, Антуан Джеймісон, Стефон Марбері і Вінс Картер[13][14][15]. У рамках турніру взяв участь у конкурсі за кидками зверху, програвши у фіналі Картеру, майбутньому переможцю аналогічного конкурсу в НБА[16].

Отримавши безліч пропозицій з різних коледжів по всій країні, зупинився на Канзаському університеті.

«Канзас Джейгоукс»[ред. | ред. код]

Тренер Рой Вільямс відіграв важливу роль у становленні Пірса як гравця

У Канзасі, крім вивчення курсу по злочинності та правопорушенням[17], Пірсу належало виступати під керівництвом Роя Вільямса[en] — легендарного баскетбольного тренера[18], нині члена Баскетбольної зали слави[19].

У першому сезоні в новій команді Пірс виходив у старті у всіх іграх крім однієї, набираючи в середньому 11,7 очка і роблячи на щитах 5,3 підбирання, на пару з Чонсі Біллапсом одержавши приз найкращого новачка Центральних Штатів[en].

Заявити про себе в повний голос гравцеві вдалося вже в наступному сезоні, під час свого другого року навчання. Партнер Пірса по команді Раф Лафренц був обраний в першу команду всіх зірок американського студентського баскетболу, тоді як сам Пол потрапив тільки в третю збірну центральних штатів, хоча багато фанатів були впевнені, що Пірс набагато перспективніший. Привівши команду до перемоги в чемпіонаті університетів центральної Америки[20], Пірс здобув титул найкращого гравця турніру, а команда коледжу Канзас посіла в рейтингу перше місце в країні (вперше у своїй історії) і мала всі шанси потрапити у фінальну стадію студентського чемпіонату NCAA[en] (березневого божевілля), але програла Арізоні на стадії 1/16 фіналу. Втім, під час виставкового матчу в Allen Fieldhouse[en] обидва гравці — Лафренц, який одержав звання гравця року центральних штатів, і Пірс — публічно заявили про те, що залишаються в коледжі ще на рік.

На початку свого третього сезону Пірс трохи відійшов на другий план, але після того, як Лафренц зазнав перелому пальця, Пол знову повернувся в роль лідера, підвищивши не лише свою результативність, але й захисну ефективність в умовах постійних пасток і пресингу по всьому майданчику[en], які проповідував тренер Вільямс як основу стилю канзаської оборони того періоду.

В останній домашній грі регулярного сезону Пол набрав 31 очко у рекордній, 60-й поспіль, домашній перемозі над Університетом Оклахоми 83-70[21], змусивши уболівальників на трибунах скандувати «Ще один рік!», натякаючи на можливе продовження Пірсом виступів за коледж.

Пірс удруге поспіль привів «Канзас Джейгоукс» до перемоги у Великій Дюжині, знову здобувши титул найкращого гравця. Але в плей-офф NCAA їх знову спіткала невдача, і Пірс закінчив свій виступ за університет поразкою від Род-Айленда в другому раунді. Попри потрапляння в Першу команду всіх зірок студентського баскетболу, Пірс все ж після недовгих роздумів і розмов з тренером Вільямсом скликав прес-конференцію в рідній Старшій школі Інґлвуда, де й повідомив про своє рішення виставити свою кандидатуру на драфт НБА 1998 року[22].

Загалом за роки виступів у коледжі Пірс продемонстрував високий рівень баскетбольного інтелекту і різнопланової гри[23]. Неодноразово брав на себе відповідальність у вирішальні моменти гри, проявляючи себе як лідер команди. Наприклад, у перемозі над Техасом (102-72)[24], яку транслювало телебачення, Пірс продемонстрував силу свого характеру, набравши 31 очко, граючи з травмою гомілкостопу, розтягненими зв'язками коліна і пошкодженим в попередніх матчах оком. Статистичні показники за час виступів за «Канзас»: 16,4 очка і 6,3 підбирання в середньому за гру[25].

Статистика виступів за коледж[ред. | ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
95-96 Канзас 34 33 25.4 41.9 30.4 60.6 5.3 1.8 1.3 0.8 11.9
96-97 Канзас 36 35 28.1 48.8 46.5 71.7 6.8 2.1 1.7 0.8 16.3
97-98 Канзас 38 38 30.4 51.3 33.9 73.8 6.7 2.6 1.1 1.1 20.4
Загалом 108 106 28.1 48.1 35.5 69.7 6.3 2.2 1.4 0.9 16.4

Новий лідер «кельтів» (1999-2001)[ред. | ред. код]

Драфт НБА-98[ред. | ред. код]

Перед драфтом 1998 року Пірс тренувався в стані 5-ти команд, зарекомендувавши себе як перспективний, універсальний форвард з хорошими фізичними даними і широким діапазоном умінь. Під 3-м загальним номером був обраний партнер Пірса по «Канзасу» Раф Лафренц[26]. Під 4-м і 5-м — старі знайомі зі шкільної лави: Вінс Картер і Антуан Джеймісон[27] — обидва студенти університету Північної Кароліни. Самого Пірса обрав під загальним 10-м номером клуб «Бостон Селтікс»[28][29], попри прогнози бути обраним набагато вище. Уродженець Лос-Анджелеса, потрапив у стан заклятого ворога[30] в не найкращі його роки. Сезон 1997 року став найневдалішим в історії команди (67 поразок), сезон 98 року не вніс особливих поліпшень. Новоприбулий став надією команди на світле майбутнє.

1998/1999[ред. | ред. код]

Ознаменувавши собою закінчення «ери Джордана»[31][32], регулярний сезон 99 року був скорочений до 50 ігор через локаут[33][34]. У своєму дебютному матчі в Лізі проти «Торонто Репторс» Пол Пірс набрав 19 очок, зробив 9 підбирань, 5 передач і 4 рази заблокував кидки суперника. «Селтікс» під керівництвом Ріка Пітіно перемогли лише в 19 із 50 ігор, що не затьмарило дебютний сезон народжуваної «Істини»: лідер команди за кількістю успішних і виконаних кидків по кільцю з-за дуги (10-те і 18-те місця в Лізі)[35] і за відсотком їх реалізації (41-ше, 10-те), другий серед новачків за кількістю очок за гру (16,5), підбирань (6,4) і перехоплень, четвертий за блок-шотами (1,04), п'ятий за передачами (2,4), шостий за кількістю дабл-даблів (3) і десятий за відсотком реалізації кидків з гри (44). У лютому отримав нагороду Новачка місяця[36]; за підсумками сезону був обраний у Першу збірну новачків, був третім у голосуванні за найкращого новачка сезону[37], але Матч Новачків на Вікенді Всіх Зірок був скасований, як і центральний матч, через скорочений сезон[38].

1999/2000[ред. | ред. код]

Слем-данк Пола Пірса в матчі проти «Супер Сонікс» 21 січня 2000 року[39]

Ставши другорічником, Пірс підняв свою середню результативність за гру ще на три бали (до 19,5) і досяг успіху у вдосконаленні своїх захисних навичок, ставши другим у лізі за кількістю перехоплень за гру (2,08). Взяв участь у Матчі новачків на боці другорічників, провівши на майданчику 24 хвилини, встиг кинути 11 трьох-очкових, з яких 5 влучних[40]. Той матч став бенефісом новачка Елтона Бренда на підбираннях (12 відскоків у нападі) і Джейсона Вільямса як асистента, про якого сам Пол висловився у виключно позитивному ключі[41]. Пірс же закінчив програний в овертаймі матч з 18 очками в активі, 4 підбираннями, передачею та перехопленням. «Селтікс» же були нестабільні в ході всього сезону, розпочавши чемпіонат з трьох перемог поспіль, далі вони чергували перемоги з затяжними серіями поразок, видавши під кінець чемпіонату, на стику березня і квітня серію з 10-ти поразок поспіль. Таким чином, вони завершили сезон достроково, вигравши менш як половину матчів (42 %) і розташувалися на третьому з кінця місці Атлантичного дивізіону зі співвідношенням перемог і поразок 35-47.

2000/2001[ред. | ред. код]

У новому сезоні Пірс продовжив шлях завоювання асоціації: єдиним з «Селтікс» вийшовши на майданчик у всіх 82 іграх регулярного сезону (і всі 82 — у стартовому складі), він збільшив свою результативність до восьмого показника в лізі — 25,3 очка за гру, в березні 2001 року отримав нагороду найкращого гравця тижня і став першим «кельтом» після Реджі Льюїса в 1992-му, хто отримав її. Логічно, що і нагорода гравця місяця теж перейшла в руки Пірса; він став першим за 15 років представником клубу з Бостона володарем цієї нагороди. Закінчив сезон з 12 дабл-даблами у своєму доробку, набравши за сезон 2071 очко, став першим після Ларрі Берда, кому підкорився рубіж у 2 тисячі набраних очок за сезон[42]. Встановив рекорд клубу за кількістю виконаних штрафних кидків за сезон (738) і реалізував 550 з них, ставши третім за цим показником в історії НБА після Седріка Максвелла (574 в сезоні 78/79) і Джона Гавлічека (554 в сезоні 70/71).

Крім того, в ході сезону з поста головного тренера пішов Рік Пітіно, і йому на зміну прийшов Джим О'Браєн[en][43], під керівництвом якого «Селтікс» завершили сезон з солідним для себе нейтральним балансом перемог-поразок: 24-24. Дуже вразивши керівництво такими темпами розвитку, О'Браєн офіційно став головним тренером «Селтікс» на майбутній сезон[44][45], що й дозволило таланту 34-го номера «кельтів» розкритися повною мірою.

«Момент Істини» (2001-2003)[ред. | ред. код]

2001/2002[ред. | ред. код]

Підписавши в міжсезоння нову багаторічну угоду[46], Пірс повів «Селтікс» на штурм нових вершин. Упродовж регулярного чемпіонату двічі визнавався Гравцем місяця (один з них — на пару зі своїм партнером по команді Антуаном Вокером). Набравши найбільше очок за сезон (2144)[47], став першим «кельтом», який домігся цього, але виявився третім за набраними очками в середньому за гру (26,1). Був запрошений на Матч всіх зірок — вперше в кар'єрі — і за 23 хвилини на майданчику набрав 19 очок і зробив 7 підбирань[48][49][50][51]. Привівши команду до 49 перемог, другого місця у своєму дивізіоні і третього в конференції, Уперше за 7 років Пірс вивів «Селтікс» у плей-офф.

Плей-офф 2002[ред. | ред. код]

У першому раунді їм протистояли минулорічні чемпіони Конференції — «76-ті» з Філадельфії на чолі з Алленом Айверсоном: серія і передбачалася як дуель явних лідерів, які привертають на майданчику до себе багато уваги. У першій грі перемогу святкували гравці «Бостона», багато в чому завдяки 31 очку, 11 підбиранням і 4 перехопленням Пірса[52]. Друга гра також залишилася за господарями, багато в чому завдяки успішним діям всієї команди: 6 гравців набрали по 10 очок і більше[53]; сам Пірс знову оформив дабл-дабл (25 +10), але зробив 6 втрат. Коли серія переїхала в «Філадельфію», ініціатива від Істини перейшла до Відповіді, де на рідній арені Айверсон нагадав всім, хто ж став MVP регулярного чемпіонату рік тому, набравши 42 очки і зробивши 5 перехоплень[54]. Відмінні статистичні показники Пірса (29 очок + 10 підбирань + 7 передач) не змогли запобігти необхідності 4-ї гри. Айверсон був не таким блискучим у 4-й грі серії, атакуючи з гри лише з 35-відсотковою точністю, але саме його дії в кінцівці стали вирішальними для схиляння шальки терезів у бік перемоги «76-х»[55].

Все повинно було вирішитися у п'ятій грі — і Пірс не розчарував: 46 очок і 8 з 10 кидків здалеку у великій перемозі з рахунком 120-87. Причому більшу частину часу матч тримав глядачів у напрузі, але 9 трьох-очкових «Бостона» в останній чверті зняли питання про переможця серії[56].

У півфіналі конференції «Селтікс» протистояли «Пістонс» з Детройта, але серія пройшла відносно спокійно за явною перевагою «зелених», які програли тільки першу, гостьову гру. Особливою результативністю не вирізнялася ні серія ігор загалом, ні гра Пірса зокрема (17/22/19/25/18); найбільш характерною стала низько результативна перемога «Бостона» у 3-му матчі серії з рахунком 66-64[57].

Несподівано діставшись фіналу конференції, «Бостон» зіткнувся з клубом «Нью-Джерсі Нетс». «Тенета» взяли першу гру[58], багато в чому завдяки трипл-даблові Джейсона Кідда, але, поступившись у другій[59], тепер уже попри другий поспіль в серії трипл-дабл Кідда, дали «Бостону» деяку перевагу. Третій матч увійшов в історію: «Селтікс» програвали 21 очко до четвертої чверті, але 19 очок Пірса дозволили зробити «кельтам» найбільший «камбек[en]» в історії НБА[60]. Четвертий матч проходив за схожим на третій сценарієм, з різницею в тому, що «Нетс» свою помилку не повторили і довели матч до перемоги, не звертаючи уваги на титанічні зусилля Пірса і Вокера, які набрали 61 очко на двох[61]. За рахунку 2-2 шанси обох команд були рівні, але «Нетс» вдалося взяти і п'ятий матч вдома та шостий у «Фліт Центрі», залишивши команду з Бостона без головного Фіналу. Якщо в п'ятому матчі, попри низький відсоток влучання (39), Пірс все ж статистично виглядав непогано (24 +12)[62], то в шостому матчі ефективна гра лавки «Нетс», черговий тріпл-дабл Кідда і 1 з 9 з-за дуги для Пірса стали фатальними[63].

Пол Пірс завершив свої перші ігри навиліт зі статистикою 24,6 очка, 8,6 підбирання та 4 передачі в середньому за гру[64].

2002/2003[ред. | ред. код]

Закріпившись у ранзі зірки Асоціації, Пірс продовжував тягнути «Селтікс» у новому сезоні на своїй спині так старанно, що був змушений пропустити кілька матчів регулярного чемпіонату через розтягнення м'язів. Його роль у команді стала ще більш значна: 25,9 очка за гру і найкращі в кар'єрі показники за підбираннями за гру (7,3) давали можливість претендувати на різні індивідуальні нагороди, такі як гравець тижня і виклик на Гру всіх зірок, у якій він за 18 хвилин, набрав 8 очок[65], але загальна нестабільність команди не давала можливості сподіватися на сенсаційні результати у плей-офф.

Плей-офф 2003[ред. | ред. код]

Вийшовши в пост-сезонні гри з показником 44 перемоги, «Селтікс» зустрілися в першому раунді з «Індіаною Пейсерс». «Кельти» з ходу відібрали у «іноходців» перевагу домашнього майданчика, вигравши перший матч з рахунком 103-100[66], завдяки старанням Пірса — його 40 очок, 11 підбирань, 6 передач і 4 перехоплення стали вагомим аргументом, заперечень на який у «Індіани» просто не знайшлося. Стараннями Джермейна О'Ніла (23 + 20) рахунок у серії зрівнявся[67], але далі серія йшла за сценарієм, який влаштував бостонців. Серія завершилася з рахунком 4-2 на користь команди Пірса.

У другому раунді на них вже чекали старі знайомі з Нью-Джерсі. Попри героїчні подвиги Пірса, такі як тріпл-дабл у другому матчі серії[68], серія закінчилася, не встигнувши початися: «суха» перемога «Нетс», у лавах яких, крім Кідда, на передній план вийшли форварди Річард Джефферсон і Кеньйон Мартін, зі своєю згубною для оборони «Бостона» агресивно-атлетичною манерою гри.

Роки невизначеності (2003-2007)[ред. | ред. код]

2003/2004[ред. | ред. код]

Пол Пірс проти Майка Біббі

Сезон ознаменувався для «Селтікс» низкою великих кадрових змін: місце директора з баскетбольних операцій зайняв ЭДенні Ейндж, який змінив на цій посаді Кріса Воллеса. Прийшовши до висновку про неминучість змін, Ейндж здійснив низку трансферів, внаслідок яких до «Даллас Маверікс» вирушили Антуан Вокер і Тоні Делк, а до «Бостона» переїхали партнер Пірса по Канзаському університету Раф Лафренц, Кріс Міллс, Юрі Велш і вибір у першому раунді драфту 2004 року[69].

Також закінчилася нетривала, але багата на різного роду досягнення кар'єра тренера О'Браєна в лавах «Селтікс»: після 46-ти ігор сезону з балансом 22-24 він подав у відставку, а йому на тимчасову заміну прийшов Джон Керрол[70], який пропрацював з командою лише до кінця сезону.

Сам сезон ознаменувався для Пірса кількома «віхами» такими я подолання позначки в 10 тисяч набраних очок і 15 тисяч зіграних хвилин, але статистично не був видатним. «Селтікс» насилу вийшли в плей-офф, де в першому ж раунді поступилися «Індіані Пейсерс» у чотирьох матчах; жодного разу різниця в підсумковій кількості набраних командами балів не була однозначною. Максимумом Пола Пірса в цій серії став дабл-дабл з 20 очок і 10 підбирань у першому матчі[71].

2004/2005[ред. | ред. код]

З приходом у команду нового тренера, Глена «Дока» Ріверса[72], керівництво взяло курс на зміну пріоритетів, і Пірс в оточенні юних обдарувань був змушений дещо стримати свої амбіції, знизивши результативність до 21 очка в середньому за гру. Антуан Вокер, який повернувся в ході сезону в рідні пенати, зробив свій внесок у завоювання «Бостоном» титулу найкращої команди Атлантичного дивізіону, вперше від сезону 91/92.

Плей-офф 2005[ред. | ред. код]

У плей-офф Пірс, маючи в партнерах талановитих, але молодих і недосвідчених гравців, не зміг привести свою команду до перемоги в першому раунді, не зумівши подолати опір все тих же «Пейсерс» з Індіани. Набираючи 22,9 очка, роблячи 7,7 підбирання, 4,6 передачі і 1,9 перехоплення в середньому за гру в цій серії, Пірс вивів свою команду на фінальний бій у сьомому матчі, але, не знайшовши підмоги від партнерів, був змушений визнати поразку. Сьомий матч підвів риску під сезоном «Селтікс»[73]: 27-очкова поразка в домашньому матчі ознаменувала чергову кризу в грі «Селтікс».

2005/2006[ред. | ред. код]

Досягнувши снайперського піку на свій 8-й рік перебування в НБА (26,8 очка за гру, 6-й у лізі) і ставши найефективнішим снайпером серед перших 30-ти (за співвідношенням набраних очок до виконаних кидків, так званий рейтинг очок-за-кидок), Пірс був змушений завершити сезон без участі в іграх навиліт: «Селтікс» з результатом 33-49 за підсумками сезону не потрапили в плей-офф. Пірс же додав у скарбничку 17 дабл-даблів і тріпл-дабл, у ході сезону у 8-ми матчах поспіль набирав 30 і більше очок. Вчетверте в кар'єрі подолав 2000 набраних очок за сезон, зрівнявшись з Ларрі Бердом за цим показником. Наприкінці сезону підписав нову угоду, розраховану на 3 роки і 59 мільйонів[74].

2006/2007[ред. | ред. код]

Наступний сезон став ще більш драматичним як для шанувальників команди штату Массачусетс, так і для самого капітана цієї команди. Сезон розпочався з новини про смерть Реда Ауербаха[75][76][77], легенди «Селтікс», а закінчився чутками про можливий обмін Пірса в іншу команду. Зазнавши на початку сезону першої серйозної травми в кар'єрі[78][79], Пол більшу частину сезону спостерігав за грою з лави, тоді як його команда показала другий найгірший результат в НБА (24-58), включаючи серію з 18 поразок поспіль[80]. Попри те, що кар'єра Пірса в «Бостоні» була під питанням, у тих 47 матчах, у яких баскетболіст взяв участь, він показав пристойні цифри: 25 очок, майже 6 підбирань і 4 передачі в середньому за гру.

Другий найгірший результат в НБА давав надії на високий вибір на драфті 2007 року, але «Селтікс» отримали лише 5-й номер[81]. Але міжсезоння перевернуло все з ніг на голову, відразу зробивши «Селтікс» основними претендентами на чемпіонські персні.

Нова «Велика трійця» (2007-2012)[ред. | ред. код]

2007/2008[ред. | ред. код]

Діставши в свої ряди спочатку одного з найкращих снайперів в історії НБА, Рея Аллена з «Сіетл Супер Сонікс» в обмін на форварда Воллі Щерб'яка, захисника Делонте Веста і права на обраного раніше на драфті Джеффа Гріна, «Селтікс» зробили перший крок з перетворення на команду-претендента на чемпіонський трофей (у ході того обміну до «Бостона» вирушив ще й Глен Девіс, вибраний «Надзвуковими» на драфті)[82]. Але ще більшим досягненням став великий обмін гравцями, в ході якого в «Міннесоту Тимбервулвз» вирушили Раян Гомес, Джералд Грін, Ел Джефферсон і Себастьян Телфейр, а до Бостона переїхав 10-разовий учасник Матчу всіх зірок і MVP регулярного чемпіонату НБА 2004 року Кевін Гарнетт[83]. Утворену трійку зоряних гравців одразу ж назвали «Велике тріо»[84], адже з приходом цих гравців прийшла і надія на чемпіонський титул. Пам'ятне міжсезоння закінчилося для «Бостона» підписанням контрактів з такими гравцями, як Джеймс Поузі[85], Пі Джей Браун[86][87] і Едді Гаус[88]. Ще в липні 2006 року підписано контракт з новачком Реджоном Рондо[89], який і зайняв позицію розігруючого в стартовій п'ятірці. Сам же Пірс перед майбутнім сезоном вирішив скинути вагу до 235 фунтів (107 кг), щоб стати більш мобільним у захисті, оскільки «перестав бути єдиною опцією команди в нападі»[90].

Перемістивши акцент на злагоджену командну гру, «Селтікс» взяли гору у 8-ми стартових іграх сезону і 26-ти із 29-ти ігор на початку сезону[91]. Результативність Пірса, яка знизилась до 19,6 за гру, була закономірною, і «Селтікс», вигравши 66 ігор регулярного сезону, потрапили до плей-офф з першого місця в Асоціації, автоматично отримавши перевагу домашнього майданчика.

Плей-офф 2008[ред. | ред. код]

Перший раунд проти «Атланти Гокс» вилився у 7-матчове протистояння, в ході якого господарі майданчика незмінно брали гору, причому 5-ту і 7-му гру «Селтікс» виграли з загальною різницею 59 очок (110-85[92] і 99-65[93]).

Аналогічна схема спрацювала і в серії з «Клівленд Кавальєрс». Але сьома гра стала окрасою серії і дуеллю між Полом Пірсом і Леброном Джеймсом, лідером «Кавальєрс». Досягнувши другого результату в історії «Селтікс» для 7-х матчів плей-офф з 41 балами за результативність, Пірс все ж програв битву Джеймсу, в активі якого виявилося 45 очок, але виграв матч, залишивши «Короля» за бортом плей-офф[94][95].

У фіналі конференції проти «Детройт Пістонс» «Селтікс» вперше програли на домашньому паркеті, але пізніше зрівняли шанси у грі № 3. Ведучи в серії 3-2, перед черговою гостьовою грою Пірс пообіцяв, що «в цій серії вони в Бостон більше не повернуться»[96]. Він стримав обіцянку, і багато в чому завдяки його 27-ми очкам[97] «Селтікс» вийшли у Фінал, де їм належало битися з «Лос-Анджелес Лейкерс». Для самого Пірса цей Фінал був особливим, адже він виріс у Каліфорнії, і йому належало виборювати титул чемпіона НБА у суперечці зі своєю улюбленою командою дитинства, граючи за їхніх тогочасних запеклих суперників.

Стартове вкидання м'яча перед 2-ю грою Фінальної серії 2008 року; 8 червня

Але фінальна серія почалася для Пола з травми коліна в третій чверті першого ж матчу: за 6:49 до закінчення 3-ї чверті його відвезли в роздягальню на інвалідному візку[98][99]. Проте вже через хвилину, за 5:04 до кінця того ж відрізка зустрічі, він знову вийшов на майданчик[100]. Граючи крізь біль, Пірс забив три трьох-очкових кидки і приніс своїй команді впевнену перемогу з рахунком 98-88[101]. Набравши у другому матчі 28 очок, Пірс і «Селтікс» довели перевагу в серії до двох перемог. Гру № 3, в «Стейплс-центрі», на якій були присутні рідні та друзі Пірса, сам Пол провалив, набравши 6 очок. Зате в 4-й грі (за системою 2-3-2), коли команда Кобі Браянта вела 18 очок перед другою половиною матчу, «Селтікс» здійснили ривок, вигравши третю чверть з рахунком 31-15, повернувши грі інтригу, а пізніше і вирвавши перемогу, довівши перевагу в серії до 3-1[102]. І знову Пірс відмовився їхати до Бостона, набравши 38 очок, зробивши 6 підбирань і 8 передач у матчі номер 5[103], але колективними зусиллями «Лейкерс» схиляють чашу терезів на свій бік. 6-й останній матч фінальної серії став тріумфом «Бостон Селтікс». Чіпка гра в захисті (18 перехоплень за матч, 6 — на рахунку Рондо) і впевнений напад призвели до 39-очкового розгрому «Лейкерс» (131-92[104]) і довгоочікуваного, 17-го титулу чемпіонів, першого за 22 роки[105]. Пірс був названий найціннішим гравцем фінальної серії[106][107], з показниками в середньому 19,7 очка, 5 підбирань, 4,7 передачі і 1,08 перехоплення за гру.

2008/2009[ред. | ред. код]

Повернувши собі звання головного бомбардира команди в сезоні (20,5 очок за гру), Пірс знову вивів «Селтікс» у плей-офф з результатом 62-20, але травма коліна Кевіна Гарнетта перекреслила плани про друге поспіль чемпіонство. Однак серія першого раунду плей-офф проти «Чикаго Буллз» стала однією з найнапруженіших в історії НБА: за 7 проведених матчів команди в сумі зіграли 7 овертаймів (по одному в іграх 1 і 5, 2 у грі № 4 і 3 овертайми у 6-й грі серії)[108][109]. 7-матчева серія з «Орландо Меджик» завершила виступ «Селтікс» у плей-офф 2009 року.

2009/2010[ред. | ред. код]

Вийшовши переможцями впродовж сезону у 50 випадках із 82, «Селтікс» потрапили в плей-офф із 1-го місця Атлантичного дивізіону, але виглядали дуже блідо в порівнянні з минулими роками. Статистика Пірса продовжувала падати (18,3 очка, 4,4 підбирання, 3 передачі за гру), але в потрібний момент він показував свою найкращу гру. На Матчі всіх зірок у Далласі Пол Пірс став першим «кельтом» після Ларрі Берда, якому вдалося виграти конкурс трьох-очкових кидків[110].

Плей-офф 2010[ред. | ред. код]

Перемігши «Маямі Гіт» у п'яти матчах (третій — кидком Пірса з сиреною[111]), «Селтікс» вийшли на «Клівленд». У цій серії в Пірса виникли деякі проблеми з набором очок, але багато в чому завдяки грі Реджона Рондо (3 дабл-дабли + тріпл-дабл) пройшли далі — у фінал конференції.

Три поспіль перемоги (дві — в гостях) над «Орландо Меджик» дали «Селтікс» комфортну перевагу в серії. Скоротившись до 3-2, серія повернулася в Бостон, де Пірс 31 очком та 13 підбираннями[112] вибив своїй команді квиток у Фінал.

Це була 12-та зустріч «Бостон Селтікс» і «Лос-Анджелес Лейкерс» у фіналах НБА[113]. Тричі в перших п'яти іграх Пірс був лідером своєї команди за набраними очками і «Селтікс» вели в серії 3-2, але в 6-му матчі був сильно обмежений, а в 7-му і зовсім не брав участі через травму основний центровий «Бостона» Кендрік Перкінс[114]. Попри 18 очок і 10 підбирань Пірса в 7-му матчі і 13-очкову перевагу в ході зустрічі, «Лейкерс» вирвали перемогу і вшістнадцяте у своїй історії стали чемпіонами.

2010/2011[ред. | ред. код]

Підписавши новий трирічний контракт, Пірс пов'язав себе з «Селтікс» до 2014 року[115][116]. 3 листопада 2010 року в грі проти «Мілвокі Бакс» він перетнув межу у 20 000 набраних очок за кар'єру[117], ставши третім в історії «Селтікс» гравцем, якому підкорився цей рубіж[118]. Діставши в свої ряди Шакіла О'Ніла, «Селтікс» не змогли повноцінно вирішити всі кадрові проблеми, і, вийшовши у плей-офф з результатом 56-26 (3-тє місце в конференції), вони легко пройшли «Нью-Йорк Нікс» (4-0, 38 очок Пірса в третій грі[119]), але нічого не змогли протиставити більш молодому «тріо» з травнямі (Кріс Бош, Леброн Джеймс, Двейн Вейд), програвши серію з рахунком 4-1[120].

У травні 2011 року президент клубу Денні Ейндж заявив, що, можливо, в наступному сезоні Пірс буде виходити з лавки запасних[121].

Бруклін Нетс (2013-2014)[ред. | ред. код]

Пірс під час свого єдиного сезону в складі Бруклін Нетс

27 червня 2013 року «Бостон Селтікс» досяг принципової угоди з «Бруклін Нетс» про обмін Пола Пірса, Кевіна Гарнетта, Джейсона Террі, Ді Джей Вайта на Кріса Гамфріса, Джералда Воллеса, Маршона Брукса, Кіта Боганса, Кріса Джозефа і три піки в першому раунді драфтів 2014, 2016, 2018. Угода від 12 липня містила опцію «Селтікс» про обмін між клубами піками першого раунду драфту 2017[122][123].

У сезоні 2013–14 Пірс зіграв у 75 іграх, зокрема 68 у стартовій п'ятірці, з показниками 13,5 очка (найгірший показник в кар'єрі), 4,6 підбирання і 2,4 передачі за 28,0 проведених на майданчику в середньому за гру. Той сезон став 15-м підряд, у якому він набирав понад 1000 очок, ставши єдиним активним гравцем і шостим в історії НБА, який досягнув цього показника (після Каріма Абдул-Джаббара, Карла Мелоуна, Джона Гавлічека, Елвіна Гейза і Роберта Паріша). Він обійшов Аллена Айверсона і Патріка Юїнга в списку найрезультативніших гравців за історію НБА (перемістився на 18-те місце), перемістився на п'яте місце в історії НБА за кількістю виконаних триочкових, і зробив найбільше для себе перехоплень (86) починаючи з сезону 2007–08. У сезоні 2013–14 він більше разів (сім) виходив на майданчик з лави запасних, ніж за всі свої попередні 15 сезонів взятих разом (тричі). У грі проти Атланти 11 квітня 2014 року Пірс став четвертим активним гравцем (після Кобі Браянта, Дірка Новіцкі і Гарнетта) і 18-м гравцем в історії НБА, який набрав 25 000 очок.[124]

Перед початком сезону передбачали, що Нетс будуть претендентами на перемогу в Східній конференції разом з Маямі Гіт. Пірс і Гарнетт мали стати 'підтримкою' для Дерона Вільямса, Джо Джонсона і Брука Лопеса. Проте, оскільки в грудні Лопес зазнав травми до кінця сезону, то Пірс був змушений грати на позиції важкого форварда. Сезон продовжувався з великими труднощами для Нетс і сумнівами в таборі команди та серед вболівальників. У цей період наступило пожвавлення в грі Пірса. «Нетс» закінчили регулярний чемпіонат 2013–14 з 44-ма перемогами при 38-ми поразках. Нетс перемогли в першому раунді плей-офф завдяки блок-шотові Пірса на сотанніх секундах сьомої гри проти Торонто Репторз. Але в півфіналі конференції вони зазнали поразки від чинних чемпіонів «Маямі» у п'яти зустрічах. Постало питання, чи дадуть Пірсу виступати ще один рік у Брукліні.[125]

Вашингтон Візардс (2014-2015)[ред. | ред. код]

Пірс у складі Візардз, 2014 рік

17 червня 2014 року Пірс підписав 2-річний контракт з «Вашингтон Візардс» на $11 мільйонів, другий рік контракту став опцією гравця[126][127]. У сезоні 2014–15 Пірс набирав 11,9 очка і робив 4,0 підбирання в середньому за матч, найнижчий показник за кар'єру.

Набравши 25 листопада 2014 року 14 очок проти Атланти Гокс, Пірс обійшов Джеррі Веста і посів 17-ту сходинку в списку найкращих бомбардирів за історію НБА.[128] Два тижні по тому, набравши найбільші для себе за сезон 28 очок проти Бостон Селтікс, він посів у цьому списку 16-те місце, яке до цього належало Реджі Міллеру.[129] 14 січня 2015 Пірс обійшов Джейсона Кідда на четвертому місці за кількістю виконаних триочкових за всю історію НБА, а Візардс у тій грі перемогли Чикаго Буллз з рахунком 105–99.[130] Одинадцять днів по тому він записав свій 200о-й триочковий під час гри проти Денвер Наггетс, яка закінчилась в овертаймі перемогою з рахунком 117–115.[131][132] 2 лютого 2015 року, набравши 11 очок проти Шарлотт Горнетс, він обійшов Алекса Інгліша на 15 місці за кількістю набраних очок в історії НБА.[133]

«Візардс» закінчили регулярний чемпіонат з 46-ма перемогами при 36-ти поразках. У плей-офф «Вашингтон» переміг у першому раунді в чотирьох матчах «Торонто Репторз». 9 травня 2015 року Пірс разом з сиреною закинув двохочковий кидок, який приніс його команді перемогу проти Атланти Гокс з рахунком 103–101 і лідерство 2–1 в півфіналі Східної конференції.[134] У 6-й грі серії 15 травня Візардс програвали 94–91. На останній секунді Пірс кинув триочковий, який влучив у кошик. Це би продовжило гру Візардс в серії, але коли судді переглянули запис, то виявилося, що час збіг ще до того, як Пірс випустив м'яча.[135] Таким чином в півфіналі конференції Візардс поступилися в шести зустрічах.

27 червня 2015 року Пірс відмовився від другого року за контрактом з «Візардс», щоб стати необмежено вільним агентом[136].

Лос-Анджелес Кліпперс (2015 — н.ст.)[ред. | ред. код]

2 липня 2015 року як вільний агент Пол Пірс уклав трирічну угоду з «Лос-Анджелес Кліпперс» на суму 10 мільйонів доларів[137][138]. Завдяки переходу в «Кліпперс», Пірс дістав можливість виступати за місто, де пройшло все його дитинство і возз'єднався з Доком Ріверсом, під керівництвом якого у 2008 році завоював свій єдиний чемпіонський титул у складі «Бостона».

Його дебют у складі Кліпперс відбувся 28 жовтня у матчі-відкритті сезону проти Сакраменто Кінгс. У ньому він вийшов з лави запасних, набравши 12 очок і зробивши 7 підбирань, а команда перемогла з рахунком 111–104.[139] На позиції легкого форварда в стартовій п'ятірці виходив Ленс Стівенсон, а Пірс уперше від початку кар'єри виходив з лави запасних як рольовий гравець.[140] У середині листопада в трьох іграх він вийшов у стартовій п'ятірці, але швидко повернувся на лаву запасних. Із 20-ти своїх перших ігор сезону Пірс пішов завершив гру без набраних очок у п'яти з них, що вдвічі більше, ніж за його 17 попередніх сезонів разом.[141] 16 грудня Пірс набрав шість очок проти Мілвокі Бакс. У тій грі він закинув кидок разом з сиреною в першій чверті, ставши п'ятим активним гравцем і 16-м в історії НБА, який набрав 26 000 очок.[142] 26 грудня в грі проти Юти Джаз набрав найбільші для себе за сезон 20 очок, закинувши 6 з 11 з гри і 5 з 7 триочкових, і допоміг команді перемогти з рахунком 109–104.[143] 16 січня 2016 року в грі проти Сакраменто Кінгс Пірс став п'ятим активним гравцем і 17-м за історію НБА, який провів на майданчику за кар'єру понад 45 000 хвилин.[144]

26 вересня 2016 року Пірс оголосив, що сезон 2016–17 стане його останнім у НБА.[145] Він не з'являвся на майданчику впродовж перших 12-ти ігор Кліпперс, які вони завершили з показниками 10–2. 18 листопада 2016 року він зіграв дебютний для себе матч проти Сакраменто Кінгс, вийшовши з лави запасних і забивши 6 очок за 9 хвилин, а команда перемогла 121–115.[146] Остання його гра в Бостоні відбулась 5 лютого 2017 року. Пірс розпочав у стартовій п'ятірці і зіграв 5 хвилин перед тим, як повернутися на лаву запасних. Це була його перша поява від новорічних свят. Хоча глядачі скандували його ім'я в останні хвилини гри, але він вийшов лише за 19 секунд до закінчення гри і закинув триочковий кидок. який приніс йому перші очки в грі.[147] 10 квітня 2017 року він закинув усі свої 10 очок в останні 5 хвилин гри, допомігши Кліпперс здобути перемогу над Х'юстон Рокетс з рахунком 125–96.[148] Зрештою перемістився на 15-те місце в списку бомбардирів за всю історію НБА, набравши 26 397 очок.[149] Кліпперс завершили регулярний сезон з різницею 51–31 і увійшли в плей-оф як 4-й номер посіву. Вони програли свою серію першого раунду плей-оф Юті Джаз у семи іграх. 19-річна кар'єра Пірса завершилась 30 квітня 2017 року з фінальною сиреною 7-ї гри серії. В цій грі він набрав 6 очок і зробив 3 підбирання за 21 хвилину, а в середньому в серії проводив на майданчику по 11,1 хвилини.[150][151] 28 червня 2017 року Кліперс його відрахували зі складу.[152]

Завершення кар'єри в складі Селтікс (2017)[ред. | ред. код]

17 липня 2017 року Пірс підписав церемоніальний контракт з Бостон Селтікс, для того щоб завершити кар'єру в складі саме цієї команди.[153] 18 серпня 2017 року Селтікс оголосили, що у 11 лютого 2018 року виведуть футболку Пірса з гри.[154]

Статистика за кар'єру в НБА[ред. | ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
† Позначає сезон, у якому Пірс виграв звання чемпіона НБА

Регулярний сезон[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1998–99 Бостон 48 47 34.0 .439 .412 .713 6.4 2.4 1.7 1.0 16.5
1999–00 Бостон 73 72 35.4 .442 .343 .798 5.4 3.0 2.1 .8 19.5
2000–01 Бостон 82 82 38.0 .454 .383 .745 6.4 3.1 1.7 .8 25.3
2001–02 Бостон 82 82 40.3 .442 .404 .809 6.9 3.2 1.9 1.0 26.1
2002–03 Бостон 79 79 39.2 .416 .302 .802 7.3 4.4 1.8 .8 25.9
2003–04 Бостон 80 80 38.7 .402 .299 .819 6.5 5.1 1.6 .7 23.0
2004–05 Бостон 82 82 36.1 .455 .370 .822 6.6 4.2 1.6 .5 21.6
2005–06 Бостон 79 79 39.0 .471 .354 .772 6.7 4.7 1.4 .4 26.8
2006–07 Бостон 47 46 37.0 .439 .389 .796 5.9 4.1 1.0 .3 25.0
2007–08† Бостон 80 80 35.9 .464 .392 .843 5.1 4.5 1.3 .5 19.6
2008–09 Бостон 81 81 37.5 .457 .391 .830 5.6 3.6 1.0 .3 20.5
2009–10 Бостон 71 71 34.0 .472 .414 .852 4.4 3.1 1.2 .4 18.3
2010–11 Бостон 80 80 34.7 .497 .374 .860 5.4 3.3 1.0 .6 18.9
2011–12 Бостон 61 61 34.0 .443 .366 .852 5.2 4.5 1.1 .4 19.4
2012–13 Бостон 77 77 33.4 .436 .380 .787 6.3 4.8 1.1 .4 18.6
2013–14 Бруклін 75 68 28.0 .451 .373 .826 4.6 2.4 1.1 .4 13.5
2014–15 Вашингтон 73 73 26.2 .447 .389 .781 4.0 2.0 .6 .3 11.9
2015–16 Л-А Кліпперс 68 38 18.1 .363 .310 .818 2.7 1.0 .5 .3 6.1
2016–17 Л-А Кліпперс 25 7 11.1 .400 .349 .769 1.9 .4 .2 .2 3.2
Кар'єра 1,343 1,285 34.2 .445 .368 .806 5.6 3.5 1.3 .6 19.7
Матчі всіх зірок 10 0 13.6 .456 .188 .727 2.6 1.8 1.2 .1 9.6

Плей-оф[ред. | ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
2002 Бостон 16 16 42.0 .403 .288 .764 8.6 4.1 1.7 1.3 24.6
2003 Бостон 10 10 44.5 .399 .356 .863 9.0 6.7 2.1 .8 27.1
2004 Бостон 4 4 40.5 .342 .294 .839 8.8 2.5 1.3 1.0 20.8
2005 Бостон 7 7 39.6 .505 .259 .868 7.7 4.6 1.9 1.4 22.9
2008† Бостон 26 26 38.1 .441 .361 .802 5.0 4.6 1.1 .3 19.7
2009 Бостон 14 14 39.7 .430 .333 .842 5.8 3.1 1.1 .4 21.0
2010 Бостон 24 24 38.8 .438 .392 .824 6.0 3.4 1.0 .6 18.8
2011 Бостон 9 9 38.1 .459 .447 .882 5.0 2.8 1.3 .4 20.8
2012 Бостон 20 20 38.9 .386 .310 .894 6.1 3.1 1.5 .9 18.9
2013 Бостон 6 6 42.5 .368 .268 .897 5.7 5.3 .8 .5 19.2
2014 Бруклін 12 12 30.7 .465 .358 .781 4.5 2.0 1.2 .3 13.7
2015 Ващингтон 10 10 29.8 .485 .524 .850 4.2 .9 .6 .7 14.6
2016 Л-А Кліпперс 5 1 10.8 .167 .200 .850 1.2 .2 .4 .0 1.2
2017 Л-А Кліпперс 7 0 14.4 .444 .400 1.000 2.0 .9 .3 .0 3.0
Кар'єра 170 159 36.6 .423 .355 .830 5.8 3.4 1.2 .6 18.7

Міжнародна кар'єра[ред. | ред. код]

У складі команди Заходу брав участь в Олімпійському фестивалі 1995 року і посів 4-те місце з результатом 1-3, набираючи в середньому за гру 9,5 очка, роблячи 4 підбирання та 2 передачі[155].

Входив до лав збірної США з баскетболу до 21 року і брав участь в іграх кваліфікаційного турніру на чемпіонат світу. У 5 іграх (1 — у стартовому складі) набирав 9,4 очка, 4,4 підбирання, 1,2 і 1,6 передачі перехоплення за гру.

У складі національної збірної США брав участь в домашньому чемпіонаті світу в Індіанаполісі, набираючи в середньому по 19,8 очка, 4,6 підбирання і 3,9 передачі в середньому за гру[156]. Та збірна програла збірній Югославії в чвертьфіналі і збірній Іспанії у матчі за 5-6 місця, ставши у підсумку 6-ю з результатом 6 перемог і 3 поразки (ще одна поразка — від збірної Аргентини на 2-му груповому етапі).

Викликався до лав збірної на чемпіонат світу 2006 року, але на заваді подорожі до Японії стали травма і запланована операція лівого ліктя.

Характеристика гравця[ред. | ред. код]

Все життя — з другого року в старшій школі і до завершення кар'єри — виступав під 34-м номером, але, на відміну від безлічі символічних історій, футболка з цифрою 34 на спині була найбільшою і єдиною яка підходила Пірсу за розміром з тих, що були в наявності в команди Старшої школи Інглвуда. Завдяки щасливому випадку, серед закріплених номерів клубу «Бостон Селтікс» 34-го не виявилося, що й дозволило Полу й далі виступати зі звичним числом на спині[157].

Відповідні позиції легкого форварда фізичні дані плюс природне чуття моменту дозволяли Пірсу залишатися одним з провідних фахівців з набору очок. Його кілька консервативна манера гри, заснована на хитрощах і володіння власним тілом, укупі з великим арсеналом технічних прийомів давали Пірсу перевагу над будь-яким опонентом, що його опікав[158][159]. Впевнений середній і дальній кидок, вміння з допомогою дриблінгу створити собі простір і прохід під кільце з атакою з обох рук являли собою поєднання, яке не мало протиотрути[160].

Особливим рядком у діях Пірса на майданчику йшли його численні фінти, які ставили в глухий кут захисників: повороти, робота ніг, зміна напрямку руху, зміна темпу руху, неправдиві показання на кидок, кроссовери і контактна робота корпусом — всі ці фундаментальні прийоми і дозволяли Пірсу залишатися зіркою НБА[161].

Стабільність, впевненість і досвід укупі з умінням прочитати свого опонента робили його особливо корисним в останні, вирішальні хвилини матчів (так званий «клатч[en]»)[162]. Переможні кидки Пірса з сиреною принесли команді «Бостон Селтікс» чимало важливих перемог. Істинним «кельтом» Пірса робить і його любов до ігор з «Лейкерс», і його ефективність в іграх проти «озерників». Найвищі цифри у графі набраних очок (серед всіх гостьових арен) Пірс показує саме в «Стейплс-центрі»[163]. Після 5-ї гри фіналу 2008 року, в якій Пірс набрав 38 очок, Кобі Браянт сказав про нього на прес-конференції[164]:

Він крутий. Не так багато гравців, що володіють навичками у всіх атакувальних компонентах. Я хочу сказати, що він може атакувати з середньої дистанції, з далекої, пройти під кільце, піти ліворуч, піти праворуч. А у нього цілий набір [навичок]. Я дістаю задоволення, спостерігаючи за його грою, граючи проти нього; він чудовий.
Оригінальний текст (англ.)
"He's tough, there's not a lot of players that have a well-rounded offensive game. What I mean by that, he's got a good midrange game, long ball, pull up to the hoop, pull up left, pull up right. He has the whole package. I enjoy watching him play, I enjoy playing against him, and he's fantastic.".
Пірс любить висловлювати свою думку як на майданчику, так і за її межами; в матчі проти Вашингтон Візардс 12 січня 2008[165]

Самому ж Пірсу притаманні гучні висловлювання на кшталт «Я відчуваю, що настав мій час[166]» або навіть «Я найкращий гравець планети![167]», у відповідь на питання репортера про те, чи є Кобі Браянт найкращим гравцем у світі. Також, за словами самого Пірса він є «класичним прикладом хорошого гравця в поганій команді»[168].

У ході першого раунду плей-офф 2008 року проти «Атланти Гокс» був оштрафований Асоціацією на 25 тисяч доларів за жест[169] рукою в бік гравця «Гокс», Ела Горфорда, який розцінили як невербальний знак вуличної банди Piru, що входить до складу лос-анджелеського бандитського угруповання Bloods[170].

Ножовий інцидент[ред. | ред. код]

25 вересня 2000 року о першій годині ночі в поліцію міста Бостон надійшло повідомлення про бійку в місцевому клубі Buzz[171].

Пол Пірс прибув на вечірку в цей клуб разом з двома своїми партнерами по команді, одним з яких був Тоні Батті, і під час спроби Пірса зупинити бійку між іншими відвідувачами, його 11 разів ударили ножем в область шиї, обличчя та спини[172][173][174][175][176][177]. Пола негайно госпіталізували в розташовану неподалік лікарню New England Medical Center. Від смерті його врятувало і те, що лікарня перебувала в кількох хвилинах від місця інциденту, і те, що під час нападу на ньому була шкіряна куртка, яка трохи зменшила глибину проникнення ножа; зі спини лезо увійшло в тіло на 7 дюймів, ледь не зачепивши серце. Цей інцидент не завадив Пірсу місяць по тому вийти на майданчик у новому сезоні НБА[178].

Прізвисько[ред. | ред. код]

Пол Пірс широко відомий своїм прізвиськом:англ. The Truth: «Правда», «Істина». Цим він зобов'язаний Шакілові О'Нілу

13 березня 2001 року, після матчу з «Бостон Селтікс», центровий «Лос-Анджелес Лейкерс» Шакіл О’Ніл у роздягальні сказав репортерові[179]:

Запишіть. Мене звати Шакіл О'Ніл, і Пол Пірс - [нецензурне, вилучено] Істина. Можете це цитувати, жодного слова не пропускайте. Я знав, що він може грати, але я не знав, що він може ТАК грати. Пол Пірс - це Істина.
Оригінальний текст (англ.)
Take this down. My name is Shaquille O'Neal, and Paul Pierce is the (expletive deleted) truth. Quote me on that, and don't take nothing out. I knew he could play, but I didn't know he could play like this. Paul Pierce is the truth.

При перекладі втрачається деяка гра слів, але «Шак» був так вражений грою Пірса (42 очки, 13-19 з гри, 6 підбирань і 4 перехоплення), що підкреслив «істинність» його статусу зірки Асоціації та лідерських якостей.

Особисте життя[ред. | ред. код]

На Вїк-енді Всіх зірок в Х'юстоні, 2006 року, зустрів свою майбутню дружину, Джулію Лендрум[180], шлюб з якою був укладений тільки в липні 2010 року[181]. Весілля пройшло в готелі «Pelican Hill» у місті Ньюпорт-Біч, штат Каліфорнія[182]. На церемонії були присутні 80 осіб, серед яких — партнери Пірса по «Бостону»: Кевін Гарнетт, Рей Аллен і головний тренер, Док Ріверс[183]. 4 квітня 2008 року Пол став батьком і нині разом з дружиною виховує доньку, Пріанну Лі Пірс[184].

Сам Пол називає «Мартіна» з Мартіном Ловренсом своїм улюбленим серіалом. Улюблений спорт, крім баскетболу, — теніс. Є засновником кількох благодійних організацій: The Truth Fund допомагає дітям переважно з малозабезпечених сімей (особливо в питанні здобуття освіти)[185], а організація TruthOnHealth займається пропагандою здорового способу життя серед молоді (велику увагу приділяють здоровому харчуванню)[186].

Пірс також є партнером таких компаній як Nike, Spalding, Powerade, USI Insurance Solutions, Steiner Sports, Cisco's Flip і Switch2Health[187].

Влітку 2011 року взяв участь у розіграші Світової серії покеру. Беручи участь у турнірі такого рівня вперше, Пірсу вдалося подвоїти суму своїх фішок більш ніж удвічі, з 30 000 до 62 750, в ході першого раунду[188]. Однак, провівши за столом загалом 17 годин 40 хвилин, він був змушений визнати поразку на другій стадії турніру, таким чином випередивши понад 2 тисячі учасників, відсіяних раніше[189].

Зарплатня в ході кар'єри[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Сума
1998–99 Бостон Селтікс $1 165 000
1999–00 Бостон Селтікс $1 503 960
2000–01 Бостон Селтікс $1 608 840
2001–02 Бостон Селтікс $2 051 271
2002–03 Бостон Селтікс $10 067 750
2003–04 Бостон Селтікс $11 326 219
2004–05 Бостон Селтікс $12 584 688
2005–06 Бостон Селтікс $13 843 156
2006–07 Бостон Селтікс $15 101 625
2007–08 Бостон Селтікс $16 360 094
2008–09 Бостон Селтікс $18 077 903
2009–10 Бостон Селтікс $19 795 712
2010–11 Бостон Селтікс $13 876 321
2011–12 Бостон Селтікс $15 333 334
2012–13 Бостон Селтікс" $16 790 345
2013–14 Бруклін Нетс $15 333 334
2014–15 Вашингтон Візардс $5 305 000
Загалом 1998-2015 $190 124 552

Особисті досягнення та рекорди[ред. | ред. код]

Пол Пірс з трофеєм Ларрі О'Браєна

Досягнення[ред. | ред. код]

Рекорди клубу «Бостон Селтікс», які встановив Пірс[ред. | ред. код]

  • Набирав 30 і більше очок у 12 іграх поспіль.
  • Найбільша кількість очок, набраних в Ті-Ді-Гардені: 50.
  • Найбільша кількість очок, набраних за половину (включаючи овертайм): 46.
  • Найбільша кількість очок, набраних в овертаймі: 13.
  • Найбільша кількість виконаних трьох-очкових кидків за кар'єру: 4273.
  • Найбільша кількість забитих трьох-очкових за кар'єру: 1578.
  • Найбільша кількість виконаних штрафних кидків за кар'єру: 7212.
  • Найбільша кількість забитих штрафних кидків за кар'єру: 5808.
  • Найбільша кількість штрафних кидків, виконаних в одній грі: 24.
  • Найбільша кількість штрафних кидків, забитих у одній грі: 20.
  • Найбільша кількість штрафних кидків, виконаних за половину: 14.
  • Найбільша кількість штрафних кидків, виконаних за один сезон: 812.
  • Найбільша кількість штрафних кидків, забитих за один сезон: 627.
  • Найбільша кількість перехоплень, виконаних в одній грі: 9.
  • Найбільша кількість штрафних кидків забитих поспіль у плей-офф: 21.
  • Найбільша кількість очок, набраних за половину в плей-офф: 32.
  • Найбільша кількість очок в середньому за гру протягом одного місяця: 33,5.
  • Єдиний гравець в історії «Селтікс» з найбільшою в НБА сумою очок за сезон: 2,144.
  • 2-й в історії «Селтікс» за кількістю очок, набраних в середньому за гру: 22,2 (після Ларрі Берда).
  • 3-й в історії «Селтікс» за кількістю очок, набраних за кар'єру (після Джона Гавлічека і Ларрі Берда).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Boston Celtics Career Points Leaders. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  2. ↑ Paul Pierce Biography. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  3. ↑ BILLY WITZ (10 червня 2008). Pierce’s Road From Inglewood Could Hit Its Summit Nearby. The New York Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  4. ↑ The Heart of a Champion: Boston Celtics Blog ~ Paul Pierce. Процитовано 5 липня 2011.
  5. ↑ Steve Hosey Baseball Stats by Baseball Almanac. Процитовано 5 липня 2011.
  6. ↑ Mark Murphy (20 лютого 2011). Paul Pierce gives back to Inglewood. bostonherald.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  7. ↑ Billy Witz (10 червня 2008). Pierce’s Road From Inglewood Could Hit Its Summit Nearby. The New York Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  8. ↑ Police Athletic/Activity Leagues. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  9. ↑ Життєпис на офіційному сайті гравця. paulpierce.net. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  10. ↑ David Wharton (2 червня 2010). Paul Pierce is not completely green. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  11. ↑ Життєпис Пола Пірса. jockbio.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  12. ↑ Simon. When I was a freshman. kidzworld.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  13. ↑ Jon Teitel (31 липня 2010). McDonald's All-Americans: Ranking the All-Time Classes. collegehoopsnet.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  14. ↑ 1995 McDonald's All-Americans. statsheet.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 5 липня 2011.
  15. ↑ Aron Phillips (20 лютого 2006). We Reminisce - 1995 McDonalds All American High School Basketball Game. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  16. ↑ The 1995 McDonald’s All American Slam Dunk Contest Featuring Paul Pierce, Vince Carter and … Kris Clack. 9 березня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  17. ↑ The professional athlete's foundation for the prevention of childhood obesity: Paul Pierce. nplayfoundation.org. 5 лютого 2011. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  18. ↑ Player Bio: Roy Williams. tarheelblue.cstv.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  19. ↑ Roy Williams Elected to Basketball Hall of Fame. wralsportsfan.com. 3 квітня 2007. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  20. ↑ Big12 Conference. big12sports.com. Процитовано 5 липня 2011.
  21. ↑ Oklahoma Sooners vs Kansas Jayhawks 70-83. statsheet.com. 23 лютого 1998. Процитовано 5 липня 2011.[недоступне посилання з квітня 2019]
  22. ↑ Justin Chatelle (6 листопада 2008). Paul Pierce: The Truth Is... It's Been A Beautiful Ride. bleacherreport.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  23. ↑ Sush Reddy. Scouting Report: Paul Pierce. ibiblio.org. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  24. ↑ Kansas Jawhawks vs Texas Longhorns 102-72. statsheet.com. 10 січня 1998. Процитовано 5 липня 2011.[недоступне посилання з квітня 2019]
  25. ↑ Paul Pierce NBA&ABA Statistics. basketball-reference.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  26. ↑ 1998 NBA Draft 1st Round. nbadraft.net. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  27. ↑ 1998 NBA Draft Board. basket-stats.info. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  28. ↑ How sweet it is! Clippers select Olowokandi with No. 1 pick. sportsillustrated.cnn.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  29. ↑ Jeff Fox (4 вересня 2009). 1998 NBA Draft Remix. Draft 365 by Jeff Fox. slamonline.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  30. ↑ Jonathan Abrams (10 червня 2008). How this born Laker became a Celtic. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  31. ↑ Vinny Do (13 жовтня 2008). Why Michael Jordan's Era is Greater Than Kobe's!. bleacherreport.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  32. ↑ Jordan's era. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  33. ↑ NBA Lockout Chronology. sportsillustrated.cnn.com. 6 січня 1999. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  34. ↑ Josh Sanburn (4 березня 2011). The 1999 NBA Lockout. Top 10 U.S. Sports Strikes and Lockouts. Time. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  35. ↑ Профіль гравця на nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  36. ↑ Awards and Accomplishments — Paul Pierce. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  37. ↑ 1998-99 NBA Awards Voting: ROY. basketball-reference.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  38. ↑ David Steele (9 грудня 1998). NBA Drops All-Stars -- What's Left? February game in Philly latest casualty of lockout. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  39. ↑ Seattle SuperSonics 86, Boston Celtics 111. basketball-reference.com. 21 січня 2000. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  40. ↑ Rookie Challenge 2000: Boxscore. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  41. ↑ Rookie 2000 Recap. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  42. ↑ Awards and Accomplishments. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  43. ↑ Harvey Araton (19 травня 2002). Sports of The Times; For Legions of Pitino Haters, the Recovery of the Celtics Is Sweet. The New York Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  44. ↑ O’Brien Agrees to Contract Extension With Celtics. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  45. ↑ Howard Ulman (21 травня 2003). Celtics sign O'Brien to contract extension. USA Today. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  46. ↑ Multimillion Dollar Contract. best-basketball-tips.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  47. ↑ 'The Truth' of the Celtics: Fun facts, questions, answers, information. funtrivia.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  48. ↑ NBA All-Star 2002. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  49. ↑ NBA All-Star 2002: Participants. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  50. ↑ NBA All-Star 2002 Recap [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.] nba.com
  51. ↑ NBA All-Star 2002: Boxscore. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  52. ↑ Philadelphia 76ers 82, Boston Celtics 92. basketball-reference.com. 21 квітня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  53. ↑ Philadelphia 76ers 85, Boston Celtics 93. basketball-reference.com. 25 квітня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  54. ↑ Boston Celtics 103, Philadelphia 76ers 108. basketball-reference.com. 28 квітня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  55. ↑ Boston Celtics 81, Philadelphia 76ers 83. basketball-reference.com. 1 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  56. ↑ Philadelphia 76ers 87, Boston Celtics 120. basketball-reference.com. 3 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  57. ↑ Detroit Pistons 64, Boston Celtics 66. basketball-reference.com. 10 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  58. ↑ Boston Celtics 97, New Jersey Nets 104. basketball-reference.com. 19 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  59. ↑ Boston Celtics 93, New Jersey Nets 86. basketball-reference.com. 21 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  60. ↑ Nets allow Celtics to pull off biggest comeback ever. sportsillustrated.cnn.com. 25 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  61. ↑ New Jersey Nets 94, Boston Celtics 92. basketball-reference.com. 27 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  62. ↑ Boston Celtics 92, New Jersey Nets 103. basketball-reference.com. 29 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  63. ↑ New Jersey Nets 96, Boston Celtics 88. basketball-reference.com. 31 травня 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  64. ↑ Статистика за кар'єру на nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  65. ↑ NBA All Star Game 2003. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  66. ↑ Boston Celtics 103, Indiana Pacers 100. basketball-reference.com. 19 квітня 2003. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  67. ↑ Boston Celtics 77, Indiana Pacers 89. basketball-reference.com. 21 квітня 2003. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  68. ↑ Boston Celtics 95, New Jersey Nets 104. basketball-reference.com. 7 травня 2003. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  69. ↑ Celtics Acquire LaFrentz, Mills & Welsch From Mavericks. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  70. ↑ John Carrol NBA&ABA Coaching Record. basketball-reference.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  71. ↑ 2004 NBA Playoffs Celtics-Pacers. ESPN.com. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  72. ↑ Doc Rivers goes back to the bench, hired to coach Boston Celtics. 17 травня 2004. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  73. ↑ Indiana Pacers 97, Boston Celtics 70. basketball-reference.com. 7 травня 2005. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  74. ↑ Shira Springer (15 липня 2006). Celtics extend Pierce. boston.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  75. ↑ A Tribute to Red: A Story of Celtic Pride. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  76. ↑ Red Auerbach biography. notablebiographies.com. Процитовано 5 липня 2011.
  77. ↑ Legendary Celtics coach Auerbach dead at age 89. ESPN.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  78. ↑ Paul Pierce injury update. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  79. ↑ Associated Press (21 грудня 2006). Celtics add Pierce to growing injury list. sports.espn.go.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  80. ↑ Associated Press (10 травня 2007). Celtics finished with second-worst record last season. sports.espn.go.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  81. ↑ Associated Press (23 травня 2007). Blazers get No. 1 pick; Celtics, Grizzlies slip down. sports.espn.go.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  82. ↑ Celtics Acquire Seven-Time All-Star Ray Allen from Sonics. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  83. ↑ Celtics Acquire 10-Time All-Star Kevin Garnett. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  84. ↑ The summer of hope: the Big Three join forces. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  85. ↑ Celtics Sign Free Agent James Posey. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  86. ↑ Celtics Sign P.J. Brown. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  87. ↑ Marc J. Spears (28 лютого 2008). Brown in town to lend depth. boston.com. Процитовано 5 липня 2011.
  88. ↑ Steve Bulpett (16 липня 2008). Eddie House up for a move. bostonherald.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  89. ↑ Celtics Acquire Draft Rights to Rajon Rondo and Brian Grant. nba.com. 12 березня 2007. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  90. ↑ A Thinner, Happier, More Defensive Paul Pierce. aolnews.com. 14 квітня 2007. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  91. ↑ The Longest Road. paulpierce.net. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  92. ↑ Atlanta Hawks 85, Boston Celtics 110. basketball-reference.com. 30 квітня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  93. ↑ Atlanta Hawks 65, Boston Celtics 99. basketball-reference.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  94. ↑ Brandon Ribak (8 грудня 2008). Paul Pierce, LeBron James: The Truth vs. the King. bleacherreport.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  95. ↑ Pierce, James duke it out as Celtics close out Cavs in Game 7. espn.go.com. 18 травня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  96. ↑ Dan Shaughnessy (5 червня 2008). Moment of truth: Pierce realized he had to grow to become a champ. boston.com. Процитовано 5 липня 2011.
  97. ↑ Boston Celtics 89, Detroit Pistons 81. basketball-reference.com. 30 травня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  98. ↑ Why Paul Pierce’s 2008 Finals injury was NOT faking. sports-kings.com. 10 червня 2011. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  99. ↑ Mark Murphy (6 червня 2008). Injured Paul Pierce keys Game 1 win. bostonherald.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  100. ↑ King Kaufman (6 червня 2008). Paul Pierce's resurrection. salon.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  101. ↑ JIMMY GOLEN (6 червня 2008). Paul Pierce leaves Game 1 with apparent knee injury then returns minutes later. highbeam.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  102. ↑ Furious comeback gives Celtics 3-1 lead. nbcsports.com. 13 червня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  103. ↑ Boston Celtics 98, Los Angeles Lakers 103. basketball-reference.com. 15 червня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  104. ↑ LAL - BOS: game 6 boxscore. nba.com. 17 червня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  105. ↑ Celtics Seize First NBA Title In 22 Years. cbsnews.com. 18 червня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  106. ↑ Pierce wins MVP and big three take care of business in Finals. ESPN.com. 18 червня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  107. ↑ Jeff Zillgitt (18 червня 2008). Pierce takes home NBA Finals MVP award. USA Today. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  108. ↑ Andrew Ng (17 квітня 2010). 2009 NBA Playoffs: Results. mademan.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  109. ↑ Basketball - NBA - Playoffs - First Round - 2008/2009. Процитовано 5 липня 2011.
  110. ↑ Clutch shooting in finals leads Pierce to Three-Point win. nba.com. 14 лютого 2010. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  111. ↑ 2010 Playoffs: Game 3 Boston Celtics Vs Miami Heats (Paul Pierce Game Winner!). Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  112. ↑ Orlando Magic 84, Boston Celtics 96. basketball-reference.com. 28 травня 2010. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  113. ↑ Brian Mahoney (31 травня 2010). Familiar foes renew rivalry; Lakers, Celtics meet in NBA Finals for 12th time. news-sentinel.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  114. ↑ Chris Forsberg (17 червня 2010). Perkins sidelined with knee injury. ESPNBoston.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  115. ↑ Chris Forsberg (19 серпня 2010). Pierce's future. espn.go.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  116. ↑ Greg Payne (6 липня 2010). Assessing Paul Pierce's New Contract. celticsblog.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  117. ↑ Mike Cole (3 листопада 2010). Paul Pierce Reaches 20,000 Career Points in Celtics Win. nesn.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  118. ↑ Reporting by Jahmal Corner in Los Angeles; Editing by Greg Stutchbury (4 листопада 2010). Celtics' Pierce reaches 20,000 career points. reuters.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  119. ↑ Brian Mahoney (24 квітня 2011). Celtics sweep Knicks. thestar.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  120. ↑ NBA Playoffs 2011; Conference Semifinals #2 Miami vs. #3 Boston MIA 4-1 MIA Wins. teamrankings.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  121. ↑ Robert Littal (13 травня 2011). Danny Ainge: Jeff Green Will Have Bigger Role, Pierce May Come off Bench. blacksportsonline.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  122. ↑ Celtics trading Kevin Garnett, Paul Pierce to Nets. yahoo.com. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 30 червня 2013.
  123. ↑ Nets Acquire NBA Champions Kevin Garnett, Paul Pierce and Jason Terry. NBA.com. 12 липня 2013. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 12 липня 2013.
  124. ↑ Notebook: Hawks 93, Nets 88. NBA.com. 11 квітня 2014. Архів оригіналу за жовтня 23, 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  125. ↑ Puccio, Anthony (29 травня 2014). Brooklyn Nets 2013-2014 Player Review: Paul Pierce. NetsDaily.com. Процитовано 1 травня 2017.
  126. ↑ Wizards Sign Paul Pierce. NBA.com. 17 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  127. ↑ Paul Pierce to Wizards on 2-year deal. ESPN.com. 13 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014.
  128. ↑ Hawks top Wizards 106-102 for 6th win in 8. NBA.com. 25 листопада 2014. Архів оригіналу за листопада 26, 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  129. ↑ Wall helps Wizards outlast Celtics 133-132 in 2 OT. NBA.com. 8 грудня 2014. Архів оригіналу за лютого 11, 2015. Процитовано 9 грудня 2014.
  130. ↑ Castillo, Jorge (14 січня 2015). Paul Pierce passes Jason Kidd for fourth all-time in three-pointers made. WashingtonPost.com. Процитовано 26 січня 2015.
  131. ↑ Video: Paul Pierce Hits 2,000th 3-Pointer Of Career, Lets Crowd Know About It. DimeMag.com. 25 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
  132. ↑ Helin, Kurt (25 січня 2015). Paul Pierce hits 2,000th three pointer of career (VIDEO). NBCSports.com. Процитовано 26 січня 2015.
  133. ↑ Jefferson has 18 and 12; Hornets stay hot, top Wizards 92-88. NBA.com. 2 лютого 2015. Архів оригіналу за лютого 5, 2015. Процитовано 3 лютого 2015.
  134. ↑ Pierce's buzzer-beater lifts Wiz past Hawks 103-101. NBA.com. 9 травня 2015. Архів оригіналу за травня 10, 2015. Процитовано 9 травня 2015.
  135. ↑ Pierce's shot too late, Hawks hold on to beat Wizards 94-91. NBA.com. 15 травня 2015. Архів оригіналу за грудня 25, 2018. Процитовано 15 травня 2015.
  136. ↑ Castillo, Jorge (27 червня 2015). Paul Pierce is opting out of contract to become free agent, Wizards confirm. WashingtonPost.com. Процитовано 27 червня 2015.
  137. ↑ Clippers Sign Paul Pierce. NBA.com. 10 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
  138. ↑ Paul Pierce comes home to Los Angeles to play for Clippers. Yahoo.com. 10 липня 2015. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
  139. ↑ Griffin leads Clippers past Kings 111-104 in opener. NBA.com. 28 жовтня 2015. Архів оригіналу за жовтня 29, 2015. Процитовано 28 жовтня 2015.
  140. ↑ Los Angeles Clippers: The Importance Of Paul Pierce Coming Off The Bench
  141. ↑ Bolch, Ben (9 грудня 2015). Struggling Paul Pierce not ready to quit just yet. LATimes.com. Процитовано 9 грудня 2015.
  142. ↑ Paul scores 21 points, Clippers beat Bucks 103-90. NBA.com. 16 грудня 2015. Архів оригіналу за грудня 22, 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  143. ↑ Minus Griffin, Clippers beat short-handed Jazz. NBA.com. 26 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 27 грудня 2015.
  144. ↑ Clippers' 10-game win streak ends in 110-103 loss to Kings. NBA.com. 16 січня 2016. Архів оригіналу за січня 17, 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  145. ↑ My Final Season. ThePlayersTribune.com. 26 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  146. ↑ Griffin scores 29, Redick 26 as Clippers top Kings 121-115. ESPN.com. 18 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
  147. ↑ Celtics say goodbye to Pierce, beat Clippers 107-102. ESPN.com. 5 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017.
  148. ↑ Pierce Passes Havlicek on All-Time Scoring List . . . at Age 54?. CSNNE.com. 11 квітня 2017. Процитовано 13 квітня 2017.
  149. ↑ Clippers rout Rockets 125-96, tied with Utah for 4th seed. ESPN.com. 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  150. ↑ Jazz sink Clippers in 7 for first postseason series win since 2010. ESPN.com. 30 квітня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  151. ↑ Paul Pierce says goodbye after a 19-year NBA career. NBA.com. 30 квітня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  152. ↑ Paul Pierce: Waived by Clippers. CBSSports.com. 28 червня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
  153. ↑ Paul Pierce Retires as a Boston Celtic. NBA.com. 17 липня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
  154. ↑ Celtics will retire Paul Pierce's number on Feb. 11 vs. Cavs. BostonHerald.com. 18 серпня 2017. Архів оригіналу за серпень 19, 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
  155. ↑ Paul Pierce USA Basketball. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  156. ↑ FOURTEENTH WORLD CHAMPIONSHIP -- 2002. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  157. ↑ NBA: Behind the Numbers. nba.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  158. ↑ Rob Nelson (14 червня 2011). Boston Celtics Paul Pierce Is The Face Of This Generation’s Celtics. bostoncelticsreport.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  159. ↑ Boston Celtics’ Advantage: Paul Pierce. emptythebench.com. 29 квітня 2009. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  160. ↑ Neil Swidey (21 грудня 2008). The Survivor. Bostonian of the Year. Boston Globe Sunday Magazine. Процитовано 5 липня 2011.
  161. ↑ Максим Абрамов (19 травня 2010). Простые движения. Bank shot. sports.ru. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  162. ↑ FLCeltsFan (12 серпня 2006). Paul Pierce - The Truth. celticsgreen.blogspot.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  163. ↑ ESPN Research (2 червня 2008). Pierce Loves Playing The Lakers. sports.espn.go.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  164. ↑ Finals: A STAR-MAKING PERFORMANCE. paulpierce.net. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  165. ↑ Boston Celtics 78, Washington Wizards 85. basketball-reference.com. 12 січня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  166. ↑ JockBio: Quotes by Paul Pierce. jockbio.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  167. ↑ J.E. Skeets (29 липня 2008). Paul Pierce says he's the best player in the world. sports.yahoo.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  168. ↑ Disappointed Pierce to miss Friday's game vs. 76ers. sports.espn.go.com. 30 марта 2007. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011. "I'm the classic case of a great player on a bad team, and it stinks." -- Paul Pierce
  169. ↑ blood piru symbol knowledge "piru sign". 12 серпня 2009. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  170. ↑ Paul Pierce Fined $25,000 for Flashing Piru Blood Gang Sign. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  171. ↑ KYRA PHILLIPS (25 вересня 2000). Boston Celtics Paul Pierce Stabbed at Boston Nightclub. cnn.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  172. ↑ Justin Pope (25 вересня 2000). Celtics Forward Paul Pierce Stabbed. ABC News. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  173. ↑ LENA WILLIAMS (26 вересня 2000). PRO BASKETBALL; Nightclub Incident Leaves Celtic Recovering From Stab Wounds. New York Times. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  174. ↑ Paul Pierce (Celtics) Stabbed. 25 вересня 2000. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  175. ↑ Paul Pierce (Celtics) Stabbed clutch fans.com 25 вересня 2000
  176. ↑ Celtics' Paul Pierce stabbed at nightclub. brainerddispatch.com. 26 вересня 2000. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  177. ↑ Celtics' Paul Pierce stabbed at nightclub. The Augusta Chronicle. 26 вересня 2000. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  178. ↑ Two suspects arraigned. espn.go.com. 29 вересня 2000. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  179. ↑ Steve Bulpett (15 березня 2001). Shaq: Pierce is true (англ.). Bosotn Herald. Процитовано 5 липня 2011.
  180. ↑ Miriam (19 червня 2010). Julie Landrum: Paul Pierce’s Girlfriend. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  181. ↑ Paul Pierce’s Wife Julie Landrum. playerwives.com. 19 липня 2010. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  182. ↑ Labelle Bitalac (20 липня 2010). Paul Pierce and Julie Landrum tie the knot. thenewschronicle.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  183. ↑ Joann Scheffler (19 липня 2010). Celtic's Paul Pierce and Julie Landrum marry in an intimate oceanside ceremony. examiner.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  184. ↑ BOSTON CELTICS BABY NEWS VIA PAUL PIERCE AND KEVIN GARNETT. blackcelebritykids.com. 11 квітня 2008. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  185. ↑ The Truth Fund. paulpierce.net. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  186. ↑ HealthyWeight Commitment. truthonhealth.org. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  187. ↑ Boston Celtics' Paul Pierce Shoots To Score With Switch2Health. nysportsjournalism.com. 25 січня 2010. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  188. ↑ Chris Chase (11 липня 2011). Paul Pierce is doing surprisingly well at the World Series of Poker. Yahoo! Sports. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.
  189. ↑ Andrew Feldman (12 липня 2011). Paul Pierce eliminated from main event. ESPN.com. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 5 липня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Перший раунд

Майкл Оловоканді · Майк Біббі · Раф Лафренц  · Антуан Джеймісон · Вінс Картер · Роберт Трейлор · Джейсон Вільямс · Ларрі Г'юз · Дірк Новіцкі · Пол Пірс · Бонзі Веллс · Майкл Долік · Кіон Кларк · Майкл Діккерсон · Метт Гарпрінг · Брайс Дру · Радослав Нестерович · Мірсад Туркан · Пет Герріті · Рошон Маклауд · Ріккі Девіс · Браян Скіннер · Тайрон Лю · Феліпе Лопес · Ал Гаррінгтон · Сем Джейкобсон · Владімір Степанія · Корі Бенжамін · Назр Могаммед

Другий раунд

Ансу Сесей · Рубен Паттерсон · Рашард Льюїс · Джелані Маккой · Шаммонд Вільямс · Бруно Шундов · Жером Джеймс · Кейсі Шо · Демарко Джонсон · Рафер Елстон · Корлеоне Янг · Каттіно Моблі · Майлз Саймон · Джагіді Вайт · Шон Маркс · Тобі Бейлі · Андре Паттерсон · Тайсон Віллер · Раян Стек · Корі Карр · Ендрю Беттс · Корі Бруер · Деррік Даял · Грег Бакнер · Тремейн Фаулкс · Раян Боуен · Джей Ар Гендерсон · Торрей Бреггс · Масіо Бастон

1969: Вест | 1970: Рід | 1971: Алсіндор | 1972: Чемберлейн | 1973: Рід | 1974: Гавлічек | 1975: Баррі | 1976: Вайт | 1977: Волтон | 1978: Анселд | 1979: Д. Джонсон | 1980: М. Джонсон | 1981: Максвелл | 1982: М. Джонсон | 1983: Мелоун | 1984: Берд | 1985: Абдул-Джаббар | 1986: Берд | 1987: Джонсон | 1988: Ворті | 1989: Думарс | 1990: Томас | 1991: Джордан | 1992: Джордан | 1993: Джордан | 1994: Оладжувон | 1995: Оладжувон | 1996: Джордан | 1997: Джордан | 1998: Джордан | 1999: Данкан | 2000: О'Ніл | 2001: О'Ніл | 2002: О'Ніл | 2003: Данкан | 2004: Біллапс | 2005: Данкан | 2006: Вейд | 2007: Паркер | 2008: Пірс | 2009: Браянт | 2010: Браянт | 2011: Новіцкі | 2012: Джеймс | 2013: Джеймс | 2014: Леонард | 2015: Ігуодала | 2016: Джеймс | 2017: Дюрант | 2018: Дюрант | 2019: Леонард | 2020: Джеймс | 2021: Адетокунбо | 2022: Каррі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пол_Пірс&oldid=41108519