Музиченко Гавриїл Вакулович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музиченко Гавриїл Вакулович
Гавриїл Музиченко
Ім'я при народженні Музиченко Гавриїл Вакулович
Псевдо рум. Gavriil Musicescu
Народився 20 березня 1847(1847-03-20)
Ізмаїл, Бессарабська область
 Російська імперія
Помер 8 грудня 1903(1903-12-08) (56 років)
Ясси, Повіт Ясси
 Румунське королівство
Поховання Етернітате (цвинтар)
Громадянство  Російська імперія Румунське королівство
Національність українець
Діяльність композитор, педагог, хормейстер
Alma mater Санкт-Петербурзька консеваторія
Знання мов румунська
Роки активності 18601903
Жанр хорова музика
Батько Вакула Музиченко
Мати Варвара Музиченко

Гавриїл Вакулович Музиченко (Музическу, рум. Gavriil Musicescu; нар. 20 березня 1847, Ізмаїл, Бессарабська область, Російська імперія — пом. 8 грудня 1903, Ясси, Румунське королівство) — румунський та український композитор, педагог, хормейстер, музично-громадський діяч українського походження[1]. Автор хорових творів, романсів, пісень, обробок румунських і молдавських народних пісень, фортепіанних перекладів народних мелодій, гармонізував та переклав на сучасну нотацію старовинні церковні пісні. Ім'я Музиченка було присвоєно Кишинівському інститутові мистецтв (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Гавриїл Музиченко в родині Вакули Онисимовича та Варвари Данилівни Музиченків у Ізмаїлі 20 березня 1847 року.

Поштова марка Молдови, 1997 рік

З дитинства співав у хорі, потім по закінченні семінарії і консерваторії в Яссах, був призначений викладачем співу ізмаїльській семінарії. У семінарії зустрів свою суджену — дочку професора з вокалу Василія Мандинеску.

У 1871 році Музиченко вступив до Петербурзької консерваторії та був прийнятий до імператорської капели. Петербурзьку консерваторію закінчив у 1872 році. По завершенні навчання йому запропонували залишитися при царському дворі та зайняти пост диригента кафедральної капели Ісаакіївського собору. Музиченко відмовляється від цієї пропозиції та повертається в Ізмаїл. Вслід за цим на нього пишуть донос: «У немилості. Посмів відмовити самому». Перед ним закриваються двері будинків, господарі яких колись вважали за честь прийняти у себе знаменитість.

Після двох років поневірянь без роботи Музиченко змушений виїхати до Румунії[2].

Гавриїл Музиченко, після проходження конкурсу в Бухаресті, займав посаду керівника кафедри теорії музики у Ясській консерваторії. У 1901 році став її директором.

У 18761903 роках Гавриїл Музиченко був керівником хору митрополії в Яссах.

Помер Гавриїл Музиченко 8 грудня 1903 року в Яссах та був похований на міському цвинтарі Етернітате.

Доробок[ред. | ред. код]

Гавриїл Музиченко перший став писати церковну музику з румунським текстом і гармонізувати румунські церковні наспіви, поклав початок румунському професійному хоровому мистецтву. Перевів багато церковних нотних книги з грецької нотації на п'ятилінійну, західноєвропейського типу систему нотації. Його стараннями введені музичні класи в приватні та урядові навчальні заклади в Румунії. Музиченко написав елементарну теорію музики на румунській мові. Композиторська діяльність Музиченко присвячена переважно духовної музики.

Гавриїл Музиченко автор одинадцяти томів церковних піснеспівів та літургій, трьох хорових концертів з розвиненою поліфонічною структурою, 25 шкільних хорів і навчальних посібників, цілого ряду фортепіанних перекладень народних мелодій, хорових обробок українських, румунських, молдавських, болгарських і гагаузьких пісень.

У 1889 році збірка Гавриїла Музиченка «12 народних мелодій, гармонізованих і аранжованих для хору і оркестру» була удостоєна «Золотої медалі» на Міжнародній виставці в Парижі[3]. «Практичний курс вокальної музики» до цього часу вважається шедевром поєднання науковості та доступності для навчання.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Після смерті Гавриїла Музиченка у Яссах його ім'ям назвали вулицю.

Гавриїлу Музиченко встановлено бюст біля входу в Національну консерваторію Молдови (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова), яка півстоліття носила його ім'я[4].

У рідному Ізмаїлі також є вулиця імені Гавриїла Музиченка[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія української музики (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2016.
  2. Антологія «Херувимська пісня України та її Діаспори» — Передмова. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 16 грудня 2016.
  3. Музиченко-Музіческу — забута мелодія [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Гавриїл Музіческу. 110 років від дня смерті. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
  5. Вулиця Гавриїла Музиченко [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] на Mapio.net
  6. Ізмаїл, вулиця Гавриїла Музиченко на карті. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]