Перейти до вмісту

Мідиця звичайна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мідиця звичайна
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина: Мідицеві (Soricidae)
Рід: Мідиця (Sorex)
Вид:
Мідиця звичайна (S. araneus)
Біноміальна назва
Sorex araneus
Linnaeus, 1758

Мідиця звичайна, або бурозубка звичайна (Sorex araneus) — вид роду мідиць (Sorex) родини мідицевих, або бурозубих землерийок (Soricidae). Типовий вид роду Sorex, який, у свою чергу, є типовим родом для всієї родини мідицевих, Soricidae. Також відома як жджок.[1]

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

55—82 мм завдовжки і вагою 5—12 г. Має оксамитове темно-буре хутро та блідіші нижні частини тіла. Молоді тварини світліші до першого линяння, коли з'являється перше зимове хутро. Також ця мідиця має маленькі очі, гостру морду та зуби з рудими коронками. Живе у середньому близько 23 місяців.

На прикладі цього виду описано явище Денеля феномен зимового зменшення розмірів та ваги.

Поширення

[ред. | ред. код]

Найпоширеніший представник родини мідицевих (Soricidae) та один з найпоширеніших ссавців Північної Європи, включаючи Велику Британію. В Україні — один з найпоширеніших видів своєї родини. Найхарактерніший для лісової та лісостепової смуг, долинами річок і мережею байраків проникає глибоко у степ.

Генетика

[ред. | ред. код]

До цього виду відноситься складний комплекс видів і хромосомних рас невизначеного (імовірно, напіввидового та підвидового) рангу. Унікальною особливістю виду є широкий хромосомний поліморфізм (2Na=18=28) і складна система статевих хромосом (у самців тривалент XY1Y2).

Особливості фізіології

[ред. | ред. код]

Мідиця звичайна має унікальну адаптаційну особливість — сезонне зменшення об’єму мозку, відоме як феномен Денеля. Взимку, у період дефіциту їжі, мозок скорочується приблизно на третину, що дозволяє значно знизити енергетичні витрати організму. Навесні він відновлює попередні розміри без втрати нейронів чи функціональних пошкоджень.

Зменшення об’єму відбувається переважно за рахунок втрати води, а не загибелі клітин, тому процес є повністю оборотним. Подібна стратегія виживання зустрічається також у кротів, ласиць та горностаїв, але серед ссавців, які не впадають у сплячку, вона залишається рідкісною.

Ця особливість робить мідицю важливою моделлю для дослідження пластичності мозку та механізмів енергетичної економії у тварин[2] .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ЖДЖОК — ЕТИМОЛОГІЯ.
  2. Неволін, Андрій (27 січня 2026). Вчені показали тварину, яка навчилася стискати власний мозок, щоб вижити. T4 (укр.). Архів оригіналу за 18 травня 2026.

Джерела

[ред. | ред. код]