Мідянка звичайна
| Coronella austriaca | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Мідянка звичайна
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Coronella austriaca Laurenti, 1768 | ||||||||||||||||||||
 Поширення звичайної мідянки | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Мідя́нка звичайна[1] (Coronella austriaca) — неотруйна змія з роду Мідянок родини Полозові (Colubridae).
Опис[ред. | ред. код]
Загальна довжина зазвичай не перевищує 600-700 мм, хоча іноді може бути і більше. Хвіст у 4,0-6,5 разів коротший за тулуб. Лусочки на спині гладенькі. Черевні щитки утворюють на боках черева добре помітні ребра. Черевних щитків налічується 150-200 (у самців 150-182, у самок 170-200), підхвостових – 40-70[2].
Характерна особливість мідянки, яка дозволяє відрізнити її від інших змій європейської фауни – темна смуга, що проходить від ніздрі через око до кута рота або навіть на боки шиї.
Забарвлення спинної сторони дуже мінливе (сіре, сіро-буре, коричнево-сіре, червоно-буре, мідно-червоне – звідси українська назва "мідянка"). Зрідка трапляються чорні особини (меланісти). У самців переважають червонуваті відтінки, у самок - буруваті. Рисунок тіла доволі мінливий, зазвичай він складається з 2-4 рядів плям, що розташовуються уздовж спини (вони можуть бути не чіткі). На шиї наявні дві смуги або плями, що зливаються на потилиці. Голова зверху одноколірна (темна) або з доволі характерним малюнком у вигляді вирізаної біля очей дуги з ламаною лінією. Райдужка ока нерідко червона. Черевна частина тіла може бути забарвлена в сіруваті, білуваті, червонуваті відтінки з темними плямами та крапками або без них.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Мідянки надають перевагу залісеним або сонячним галявинам, сухим лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи вологих місць (хоча мідянки добре плавають). У горах піднімаються на висоту до 3000 м над рівнем моря, обживаючи кам'янисті степові ділянки з ксерофітною рослинністю. Сховками для них слугують нори гризунів і ящірок, порожнини під камінням, корою повалених стовбурів дерев, тріщини скель.
Активні мідянки переважно вдень (звичайно вранці та надвечір), проте іноді можуть полювати і в сутінках.
Сезон активності триває з середини березня – початку квітня до кінця вересня – середини жовтня[3]. Парування відбувається в квітні–травні. Мідянки яйцеживородні – практично увесь розвиток зародків відбувається в тілі матері. У липні–жовтні самки відкладають яйця з тонкими оболонками (від 2 до 17), з яких одразу ж вилуплюються молоді мідянки[3] завдовжки 125–170 мм[2].
Основу раціону складають ящірки (мідянки – заурофаги), рідше живляться іншими дрібними наземними хребетними – ссавцями (мишами, полівками, землерийками), птахами (звичайно пташенятами), земноводними, комахами. Свою здобич мідянка стискує кільцями тіла, лишаючи вільними її голову і хвіст, та проковтує живцем, обов`язково головою уперед. Якщо мідянка схопить не так, як слід, здобич (ящірка) хапає її за нижню ,або верхню щелепу і годинами утримує її[4]. Отруйних зубів не має[5]. Серед місцевих мешканців дуже поширеним є твердження про те, що слина мідянки є токсичною. Однак таке твердження не має жодного підтвердження.
Поширення[ред. | ред. код]
.jpg)
Ареал звичайної мідянки охоплює значну територію Європи (крім південної частини Піренейського півострова, Ірландії, значної частини Британії, північної частини Скандинавського півострова та деяких островів Середземномор'я, зокрема, Криту та Кіпру) та в Західній Азії (північна частина Малої Азії, Кавказ, Західний Казахстан, Північний Іран).
В Україні — повсюдно, але частіше в західних регіонах (зокрема, в Карпатах) і в Криму.
Охорона[ред. | ред. код]
Занесена до третього видання Червоної книги України (2009) (категорія "вразливий" вид).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 16 лютого 2012.
- ↑ а б Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г., Рустамов А. К., Щербак Н. Н. (1977). Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР (Російська). Москва: Просвещение.
- ↑ а б Мідянка звичайна Coronella austriaca Laurenti, 1768 - Червона книга України. redbook-ua.org (en-gb). Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 7 серпня 2017.
- ↑ Брем, Альфред (2008). Жизнь Животных. Пресмыкающиеся.Т.2 (рос). СПб. с. 12,13. ISBN 978-5-9942-0215-9.
- ↑ Aaron, M. Taub (1967). Comparative histological studies on Duvernoy's gland of colubrid snakes. New York.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мідянка звичайна у Червоній книзі України [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Мідянка звичайна в Карпатах (відео)
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |