Полоз жовточеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полоз жовточеревий
Coluber caspius.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Scleroglossa
Інфраряд: Змії (Serpentes)
Родина: Полозові (Colubridae)
Підродина: Colubrinae
Рід: Полоз-доліхофіс (Dolichophis)
Вид: Полоз жовточеревий
Біноміальна назва
Dolichophis caspius
Nagy et al., 2004
Підвиди
  • Dolichophis caspius caspius
  • Dolichophis caspius eiselti
Синоніми
* Coluber caspius (Gmelin in 1789)
  • Coluber acontistes
  • Coluber thermalis
  • Coluber jugularis caspius
  • Hierophis caspius
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dolichophis caspius
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dolichophis caspius
EOL logo.svg EOL: 795330
ITIS logo.svg ITIS: 1081675
IUCN logo.svg МСОП: 157267
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 927616

Полоз жовточеревий, або каспійський (Dolichophis caspius) — вид неотруйних змій з номінативної підродини родини Полозових (Colubridae). Інша назва — жовтобрюх[1].

Опис[ред. | ред. код]

Цей полоз є найбільшою змією Європи. Його довжина сягає до 2 м. Забарвлення верхньої сторони тулуба буває різних відтінків оливкового кольору, без візерунка. Черево у нього жовте, палеве, іноді червонувате.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Полоз жовточеревий з Очакова, південна Україна

Полоз жовточеревий мешкає у південній Європі від Балканського півострова на схід до річки Урал, у Передній та Малій Азії, Молдові, південно-східній частині Росії, на Кавказі, іноді у Туркменістані.

В Україні полоз жовточеревий трапляється скрізь у степовій частині.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Ці змії живуть зазвичай у відкритому степу, напівпустелях, чагарникових заростях, біля доріг, кам'янистих гірських схилах, болотистих місцевостях. У посушливі періоди тримається біля заплав річок і на прирічкових терасах.

Сховищами полозам слугує тріщини у землі, кам'янисті осипи у степових урочищах, нори гризунів, низько розташовані дупла.

Живиться полоз жовточеревий гризунами розміром до ховрахів, птахами, їх яйцями, ящірками, рідше іншими зміями. Активний у світлий час доби. Він хапає здобич на ходу й часто поїдає її, навіть не задушивши, придавлюючи своїм міцним тулубом до землі.

З зимових схованок жовточеревий полоз виходить наприкінці квітня — на початку травня. Самка полоза відкладає за 1 раз 7—15 яєць (це відбувається у червні—липні). Молодь з'являється наприкінці серпня — на початку вересня. На зимівлю в одне місце збираються до 10 особин жовточеревого полоза.

Особливості поведінки[ред. | ред. код]

Полоз жовточеревий відрізняється надзвичайною агресивністю. У випадках наближення ворога не намагається сховатися, а згортається спіраллю, на кшталт отруйної змії, шипить та кидається на супротивника[2], при цьому здатен стрибати до 1,5—2 м, намагаючись завдати удару в обличчя. Кусає боляче, до крові, проте суттєвої шкоди людині заподіяти не здатен. Після укусу в рані можуть лишатись дрібні зуби.

Значення[ред. | ред. код]

Інколи утримується в неволі, тому може мати деяке комерційне значення. Знищенням гризунів приносить певну користь сільському господарству. Вид занесений до Червоної книги України.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]