Мікі Ліукконен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікі Ліукконен
Ім'я при народженніфін. Miki Matias Juhani Liukkonen[1][2]
Народився8 липня 1989(1989-07-08)[3]
Оулу, Фінляндія[4][3]
Помер4 липня 2023(2023-07-04)[5][4] (33 роки)
Гельсінкі[4]
Країна Фінляндія
Місце проживанняSaarelad, Оулу[6]
Гельсінкі[6]
Діяльністьпоет, музикант
Alma materMadetoja Upper Secondary Schoold (2009)[6]
Мова творівфінська
Роки активності2011–2023
CMNS: Мікі Ліукконен у Вікісховищі

Мікі Матіас Югані Ліукконен (фін. Miki Matias Juhani Liukkonen; 8 липня 1989, Оулу — 4 липня 2023, Гельсінкі) ― фінський прозаїк, поет та музикант. Окрім літературної діяльності, мав своє ток-шоу на телебаченні (Miki Liukkonen, sivullinen)[7] і радіо (Miki Liukkosen maailma) та грав на гітарі у рок-гурті The Scenes[8].

Ранне життя

[ред. | ред. код]

Мікі Ліукконен народився й виріс у фінському місті Оулу. Він відвідував клас візуальних мистецтв у школі і розповідав, що спершу хотів бути фотографом. У 2009 році він вступив до музичного ліцею, а по завершенню навчання жив як вільний письменник і вважався талановитим, своєрідним та богемним. Згодом він переїхав до Гельсінкі[9].

Карʼєра

[ред. | ред. код]

Перша поетична збірка Ліукконена Valkoisia runoja («Білі вірші») вийшла у 2011 році у видавництві WSOY. Вона отримала гарні відгуки і була номінована на літературну премію від фінської газети Helsingin Sanomat[10][11]. Друга збірка віршів, Elisabet, вийшла у 2012 році; однойменний вірш із неї Ліукконен присвятив померлій матері[10]. Окрім цього, вірші Ліукконена були надруковані у кількох поетичних антологіях.

Дебютний роман Мікі Ліукконена, Lapset auringon alla («Діти під сонцем»), був опублікований у 2013 році і був номінований на премію Рунеберга. У 2014 році під час фестивалю в Оулу відбулася премʼєра пʼєси-монолога Tornado[12]. У 2015 році виходить третя поетична збірка Ліукконена Raivon historia («Історія гніву»).

Другий роман Мікі Ліукконена, O, був виданий у 2017 році і став номінантом на премію Finlandia[13]. Третій його роман, Hiljaisuuden mestari («Майстер тиші»), виходить у 2019 році[14]. У 2021 році був опублікований четвертий роман Ліукконена, Elämä: Esipuhe («Життя: Передмова»), як у звичайній, так і у нескороченій письменницькій версії[15].

Пʼятий роман письменника, Vierastila («Гостьовий простір»), був опублікований посмертно у вересні 2023 року. Він також був номінований на премію Finlandia у галузі художньої літератури й став переможцем голосування публіки[16], адже, згідно з правилами премії, можна номінувати й твори померлих письменників[17].

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Коли Ліукконену було 18, його мати померла від раку грудей, на який хворіла протягом семи років[18]. Втім, Мікі страждав від тривожності ще до її хвороби[19].

У травні 2022 року Ліукконен заручився зі співачкою Behm[20], але пара розлучилася навесні 2023 року[21].

Письменник мав проблеми з алкоголем, а також страждав від тривожності та депресії. Пізніше у нього був діагностований межовий розлад особистості, для лікування якого було необхідно продовжити психотерапію. Ліукконен мав самостійно шукати собі терапевта, адже фінська установа соціального страхування не погодила йому компенсацію психотерапії, тому що від останнього періоду психотерапії, яка не допомогла, ще не пройшло пʼять років [22].

У 2020 році Ліукконен повністю відмовився від алкоголю[23].

У 2023 році Ліукконену було призначено багато ліків від психозу, депресії, тривожності та знеболювальних ліків, хоча у минулому той неодноразово намагався вкоротити собі віку саме за допомогою медичних препаратів. У квітні 2023 року Мікі знову намагався накласти на себе руки і потрапив до лікарні через передозування медикаментами, але й тоді йому не надали відповідного догляду. 4 липня 2023 року Ліукконен вчинив самогубство[19].

Поховальна церемонія Мікі Ліукконена відбулася у кафедральному соборі Оулу 29 липня 2023 року[24].

Твори

[ред. | ред. код]

Поетичні збірки

[ред. | ред. код]
  • Valkoisia runoja («Білі вірші»). Helsinki: WSOY. 2011. ISBN 978-951-0-38368-1.
  • Elisabet. Helsinki: WSOY. 2012. ISBN 978-951-0-39273-7.
  • Raivon historia («Історія гніву»). Helsinki: WSOY. 2015. ISBN 978-951-0-41143-8.

Романи

[ред. | ред. код]

Пʼєси

[ред. | ред. код]
  • Tornado, сценарій пʼєси-монологу (Режисер: Оссі Коскелайнен)[25]

Дискографія (у складі The Scenes)

[ред. | ред. код]
  • Images of Animals Crying in Public  (Sound of Finland, 2013)
  • Beige (Sound of Finland, 2014)
  • Sex, Drugs and Modern Art (2016)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ISNI — 2012.
  2. ↑ Kuolleita // Kaleva — Oulu: Kaleva365, 2023. — вип. 187. — С. 40. — ISSN 0356-1356
  3. ↑ а б Onninen O. Miki Liukkonen on kirjoittanut kaksi runokokoelmaa, romaanin ja puhunut mitä sattuu // Helsingin Sanomat / за ред. K. Niemi — Helsinki: Sanoma Media Finland, 2014. — ISSN 0355-2047; 1239-257X; 1798-1557
  4. ↑ а б в Tihilä K. Kirjailija Miki Liukkonen on kuollut // Yle Uutiset — Helsinki: Yleisradio, 2023.
  5. ↑ https://www.hbl.fi/artikel/8716ec86-5624-45ca-8018-da04fc8b52c5
  6. ↑ а б в Kanerva A. Miki Liukkosen myötä suomalainen kirjallisuus menetti suuren kirjailijan ja merkittävän äänen // Helsingin Sanomat / за ред. K. Niemi — Helsinki: Sanoma Media Finland, 2023. — ISSN 0355-2047; 1239-257X; 1798-1557
  7. ↑ Kytölä, Laura. Kirjailija Miki Liukkosen uusi keskusteluohjelma on virkistävän erilainen kulttuurisarja. Helsingin Sanomat. Процитовано 4 травня 2024.
  8. ↑ Onninen, Oskari (2 серпня 14). Miki Liukkonen on kirjoittanut kaksi runokokoelmaa, romaanin ja puhunut mitä sattuu. Helsingin Sanomat. Процитовано 7 травня 2024.
  9. ↑ Makkonen, Nita (22 грудня 2021). Hullu vai nero?. Ilta-Sanomat. Процитовано 8 травня 2024.
  10. ↑ а б Pernu, Ilkka (21 вересня 2012). Runopoika Miki Liukkonen. Image.fi. Процитовано 9 травня 2024.
  11. ↑ Sundström, Merja (11 жовтня 2011). Runoista haetaan apua nykyaikaan. MTV.fi. Архів оригіналу за 8 травня 2016.
  12. ↑ Nuori oululaismies pitää juhlat. Oulun juhlaviikot. 25 липня 2014. Процитовано 9 травня 2024.
  13. ↑ Petäjä, Jukka (10 листопада 2017). Finlandia-ehdokkaiksi valittiin poikkeuksellisen paljon nuoria kirjailijoita, jopa esikoiskirja. Helsingin Sanomat. Процитовано 9 травня 2024.
  14. ↑ Petäjä, Jukka (13 квітня 2019). Miki Liukkonen rikkoo mieluummin kuin rakentaa. Helsingin Sanomat. Процитовано 9 травня 2024.
  15. ↑ Arla Kanerva (5 липня 2023). Muistokirjoitus: Miki Liukkosen myötä suomalainen kirjallisuus menetti suuren kirjailijan ja merkittävän äänen. Helsingin Sanomat. Процитовано 9 травня 2024.
  16. ↑ Kaunokirjallisuuden Finlandia-palkinto Sirpa Kähkösen romaanille 36 uurnaa – väärässä olemisen historia. mtvuutiset.fi. 29 листопада 2023. Процитовано 9 травня 2024.
  17. ↑ Miia Gustafsson (9 листопада 2023). https://yle.fi/a/74-20059215. yle.fi, uutiset. Процитовано 9 травня 2024.
  18. ↑ Miki Liukkosen äiti menehtyi 44-vuotiaana rintasyöpään. Kodin Kuvalehti. 10 жовтня 2017. Процитовано 8 травня 2024.
  19. ↑ а б Miki Liukkonen käännytettiin toistuvasti päivystyksestä kotiin, tärkeä terapia jäi saamatta – isä kertoo, miksi poika menetti toivonsa. Yle Uutiset. 3 листопада 2023. Процитовано 8 травня 2024.
  20. ↑ Moilanen, Emmi; Saarinen, Sonja (17 травня 2022). Miki Liukkonen kertoi kihlautumisesta Behmin kanssa. Iltalehti. Процитовано 8 травня 2024.
  21. ↑ Pudas, Mari (3 травня 2023). Behm ja Miki Liukkonen: Ero!. Iltalehti. Процитовано 8 травня 2024.
  22. ↑ Miki Liukkonen käännytettiin toistuvasti päivystyksestä kotiin, tärkeä terapia jäi saamatta. Yle Uutiset. 3 листопада 2023. Процитовано 8 травня 2024.
  23. ↑ Salonen, Heljä. "En mene lenkille, menen baariin" – ja sitten Miki Liukkonen, 32, lähes kuoli viinaan (Finnish) . Iltalehti. Процитовано 8 травня 2024.
  24. ↑ Kirjailija Miki Liukkosen hautajaiset pidettiin tänään. Yle Uutiset. 29 липня 2023.
  25. ↑ Viiden omalakisen oululaislähtöisen taiteilijan intiimi nykyteatteriesitys. Oulun juhlaviikot (Epressi).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікі_Ліукконен&oldid=42905561