Мілан Ракич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілан Ракич
серб. Милан Ракић
Milan Rakić.jpg
Народився 18 вересня 1876(1876-09-18)[1]
Белград, Князівство Сербія[2]
Помер 30 червня 1938(1938-06-30)[2][1] (61 рік)
Загреб, Королівство Югославія
Поховання Новий цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Civil Flag of Serbia.svg Князівство Сербія
State Flag of Serbia (1882-1918).svg Королівство Сербія
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія
Національність серби
Діяльність поет
Володіє мовами сербська[1]
Членство Сербська академія наук і мистецтв
Конфесія православ'я
Батько Q12755586?
Мати Ганна Мілічевич
У шлюбі з Міліца Ковачевич

Мілан Ракич (*Милан Ракић, 18 вересня 1876 — †30 червня 1938) — сербський дипломат, поет та журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1876 році у Белграді. Син Димітріє Міти Ракича, міністра фінансів, та Ганни Мілічевича, доньки академіка Мілана Мілічевича. Закінчив початкову школу та гімназії у Белграді. З 1898 до 1901 року навчався праву у Парижі. Після повернення до Сербії одружилися.

У 1904 році став працював у Міністерстві закордонних справ. Служив у сербських консульствах Приштіни, Скоп'є, Салоніки, Шкодера. У 1904–1905 роках вів відділ театральних рецензій в журналі «Сербській літературний вісник».

Під час Першої світової війни він був радником посольства в Бухаресті у 1915 році і Стокгольмі у 1917 році, а у 1918 році в Копенгагені.

З 1921 до 1927 року був посланником королівства Югославія у Софії. З 1927 до 1933 року — у Римі. У 1922 році стає членом-кореспондентом Сербської королівської академії. У 1933 році повертається до Югославії. Тут 1938 року помирає у Сребрняку, неподалік Загребу.

Творчість[ред. | ред. код]

Поезія Мілана Ракича формувалася під впливом парнаською школи і французького символізму. В ній присутні настрої скептицизму, ідея людський роз'єднаності, передчуття смерті, твердження страждання. Це відображено у збірках віршів 1903, 1912, 1924, 1936 років.

У ліриці передана атмосфера напруги початку століття, тривога за неблагополуччя в світі, ворожість його людині, любов до батьківщини (цикл віршів «На Газі Местані», «Спадок», присвячених Косову полю, 1905–1911 роки).

Останнім віршем Мілана Ракича стала «Прощальна пісня» 1929 року.

Стиль[ред. | ред. код]

Поетичну манеру Ракича відрізняють благородна стриманість вираження потаємних людських переживань, пластична ясність стилю, природність поетичної інтонації, музикальність вірша.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гавриловић З. Од Војислава до Диса, Београд, 1958.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Ракич Милан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.