Королівство Сербія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краљевина Србија
Kraljevina Srbija
Королівство Сербія
Князівство Сербія Civil Flag of Serbia.svg
1882 – 1918 Королівство Югославія Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Господь, правди
Розташування Сербії
Столиця Белград
44°49′ пн. ш. 20°28′ сх. д. / 44.817° пн. ш. 20.467° сх. д. / 44.817; 20.467
Форма правління Конституційна монархія
Король
 - 1882–1889 Мілан IV Обренович
 - 1889–1903 Олександр Обренович
 - 1903–1918 Петр I Карагеоргиевич
Історія
 - Засновано 6 березня 1882
 - Сербський фронт (І світова) серпень 1914 – листопад 1915
 - Утворення Югославії 1 грудня 1918

Королі́вство Се́рбія (серб. Краљевина Србија, Kraljevina Srbija) — балканська держава, що була утворена після коронації князя Мілана Обреновича, правителя князівства Сербія, королем у 1882 році. Князівством Сербія керувала династія Карагеоргієвичів з 1817, (пізніше замінено династією Обреновичів). Князівство, мало сюзерен Порти, вигнавши всі османські війська у 1867, де-факто отримало свою незалежність. Берлінський конгрес в 1878 році офіційно визнав незалежність Князівства Сербія.

У міжнародних справах, Королівство Сербія правопопередник Югославії, яка була створена після Першої світової війни на Версальській мирній конференції, 1919. Фактично, королівство Сербія припинило своє існування в 1918 році, коли, разом з Королівством Чорногорія, об'єднались з Габсбурзькими південнослов'янськими теренами утворивши Королівство сербів, хорватів і словенців.

Історія[ред.ред. код]

Найбільший терен що охоплювало королівство у 1918: сьогоденна Сербія, Македонія і Чорногорія; частини Хорватії, Румунії й Угорщини

Князівство Сербія[ред.ред. код]

Докладніше: Князівство Сербія

Князівство Сербія — держава на Балканах, яке утворилася в результаті сербської революції, 1804–1817. Незважаючи на серйозну і вкрай жорстоку протидію з боку Османської влади, революційним лідерам, в першу Карагеоргію, а також Мілоша Обреновичу, вдалося звільнити Сербію після століть турецького панування.

Початково, князівство включало тільки територію колишнього Белградського пашлику, а в 1831–1833, князівство здійснило експансію на сході, півдні і заході. У 1867, Османські війська залишають терен князівства, забезпечив фактичну незалежність[1] Сербія розширила свої кордони на південному сході в 1878, коли князівство отримало повне міжнародне визнання згідно з Берлінським трактатом. Князівство існувало до 1882, коли її статус було підвищено до рівня Королівства Сербія.

Сербсько-болгарська війна[ред.ред. код]

Історія Сербії
Coat of arms of Serbia small.svg

Сербсько-болгарська війна була війною між Сербією і Болгарією, яка тривала 14 листопада 1885 — 28 листопада 1885. Війна закінчилася поразкою Сербії, її війська не змогли захопити регіон Слівниці, болгари перейшли до контрнаступу взявши Пірот та звільнили шлях до міста Ниш. За Сербію вступилася Австро-Угорщина, з ультиматумом: якщо Болгарія не виведе війська з терену Сербії і не встановить довоєнний статус-кво, Австро-Угорщина вступить у війну на боці Сербії. Болгарія вивела війська з Сербії, залишивши довоєнним сербсько-болгарський кордон. Остаточний мир було підписано 19 лютого 1886, в Бухаресті. У результаті війни, європейські держави визнали акт Об'єднання Болгарії, яке відбулося 6 вересня 1885.

Боснійська криза[ред.ред. код]

Докладніше: Боснійська криза

Боснійська криза — анексія 7 жовтня 1908, Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини — на той час провінції, населеної сербами і хорватами і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878. У квітні 1909, до Берлінського трактату були внесені поправки, визнаючі існуючий статус-кво. Проти анексії виступили Сербія і Росія. Але Росія, ослаблена в результаті поразки в Російсько-японській війні 1904–1905, прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. 22 березня 1909 р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь приведе до нападу Австро-Угорщини на Сербію. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між Антантою і Троїстим союзом, ставши одним з етапів на шляху до Першої світової війни.

Балканські війни і подальші зміни[ред.ред. код]

Найбільша територіальна експансія Королівства Сербія в 1913

Сербія, перемігши у двох Балканських війнах, отримала значні терени Центральних Балкан і майже подвоїла свій терен. За результатами балканських війн у 1912, більша частина Косово перейшло від Османської імперії до Королівства Сербії, а область Метохія відійшло до Королівства Чорногорія. Протягом сторіч відбулося заселення історичних сербських теренів албанцями. У результаті, нова адміністрація, викликала неоднозначну реакцію з боку албанського населення Косово. Хоча албанці не вітали сербську владу[2], не-албанське населення в Косово вважали це звільненням.

Після Першої Балканської війни 1912, Косово було міжнародно визнаною частиною Сербії[3] і північ Метохії частиною Чорногорії згідно з Лондонським договором[4]. У 1918, Сербія стала частиною новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців, яке пізніше перейменували на Югославію. Розбіжності щодо належності території Македонії між членами Балканської ліги призвели до Другої балканської війни. Під час якої, Сербія і Греція воювали проти Болгарії у 1913. Результати війни закріплені Бухарестським договором. Сербія отримала контроль над Вардарською Македонією.

Вбивство у Сараєво[ред.ред. код]

Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914, в Сараєво (у той час у складі Австро-Угорщини) вкрай загострили відносини між Сербією і Австро-Угорщиною. Вбивство вчинено таємною сербською радикальною організацією, Чорна Рука[5]. Після вбивства, змовники були заарештовані в Боснії та Герцеговині і були засуджені в Сараєво в жовтні 1914.

Політична мета вбивства було відірвати Австро-Угорські південно-слов'янські короні землі від Австро-Угорської імперії. Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда викликало низку подій, що втягнули конфлікт в Росію й інші великі європейські держави. Перша світова війна спалахнула за тридцять сім днів.

Перша світова війна[ред.ред. код]

Сербія виграла першу перемогу союзників в Першій світовій війні у 1914. У 1915, вона була окупована іноземними військами у зв'язку з унійним вторгненням австро-угорських, німецьких і болгарських військ.

Наприкінці війни, Сербія пережила радикальні перетворення. 20 липня 1917, відповідно до Декларації Корфу, Королівство Чорногорія увійшло до складу королівства Сербія. 26 листопада 1918, була утворена Держава Словенців, Хорватів і Сербів. 1 грудня 1918, королівство Сербія увійшло у склад Держави Словенців, Хорватів і Сербів утворивши Королівство Сербів, Хорватів і Словенців під проводом сербської династії.

Примітки[ред.ред. код]