Міллер Жан Августович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міллер Жан Августович
латис. Jānis Šepte
Ім'я при народженні рос. Янис Шепте
Народився 26 серпня 1880(1880-08-26)
Курляндська губернія, Російська імперія
Помер 1942
ГУЛАГ[d], СРСР
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність політик, революціонер, парторг
Alma mater professor seminaryd
Знання мов російська, англійська і латиська
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Військове звання сержантський склад
Партія КПРС, Соціалістична партія Америки і Американська федерація праці

Міллер Жан Августович (Яніс Шепте; 26 серпня 1880 — 1942) — професійний революціонер.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Ренненській волості Гольдінгенського повіту Курляндської губернії. Член РСДРП(б) із 1905. Під час революції 1905—1907 — на «військово-бойовій роботі» в Латвії. Брав участь у Кулдігському збройному повстанні, потім перебував у складі «лісових братів». Делегат Першої (Таммерфорської) конференції бойових і військових організацій РСДРП (грудень 1905). 1907—1917 — в еміграції у США, де закінчив вищі комерційні курси. 1917 за рішенням ЦК РСДРП(б) посланий до Криму. Від жовтня 1917 — губернський партійний організатор, голова партійного комітету Євпаторійської організації РСДРП(б), згодом очолив організацію РСДРП(б) у Сімферополі. У січні 1918 — на чолі Сімферопольської ради робітничих і солдатських депутатів. Наприкінці січня 1918 обраний головою Таврійського ЦВК. Був ініціатором і активним натхненником червоного терору на півострові. За ініціативи М. на півострові були проведені повальні арешти та розстріли. Після падіння Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди в квітні 1918 був призначений на посаду голови Тамбовського губернського к-ту РКП(б). На 6-му Всерос. з'їзді рад був обраний до Всерос. ЦВК. Від 1919 до 1931 перебував у США, там як представник рад. влади допомагав «американським товаришам» у справі організації місц. комуніст. партії. На поч. 1930-х рр. повернувся до СРСР, де став працювати на госп. роботі. Від 1933 працював позаштатним парт. слідчим. Персональний пенсіонер.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Елагин В. Евпаторийский Октябрь и начало Соввласти. «Революция в Крыму», 1922, № 1
  • Баранченко В. Е. Гавен. М., 1967
  • Орловский Г. Беззаветный боец революции. «Тамбовская правда», 1980, 30 ноября
  • Зарубин В. Г. Без победителей: Из истории гражданской войны в Крыму. Симферополь, 2008.