Мінх Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Миколайович Мінх
1960 CPA 2464.jpg
Народився 7 (19) вересня 1835(1835-09-19)
селище Грязи, Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) грудня 1896(1896-12-23) (61 рік)
Саратов
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність лікар, патологоанатом
Alma mater Московський університет
Сфера інтересів епідеміологія, патологоанатомія, інфекційні захворювання
Заклад Університет Святого Володимира
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: дослід з самозараження, який дав можливість встановити факт заразності крові хворих на поворотний тиф

Григо́рій Микола́йович Мінх (7 (19) вересня 1835(18350919), селище Грязи, Тамбовська губернія, Російська Імперія — 11 (23) грудня 1896, Саратов) — доктор медицини (1870 рік), професор (1876 рік), завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету (1876—1895 роки).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив медичний факультет Московського університету (1861 рік). Учень Г. А. Захар'їна. У 1869 році захистив докторську дисертацію. З 1872 року — прозектор в Одеській міській лікарні. У 18761895 роках — професор патологічної анатомії в Київському університеті. Тоді ж разом з Мочутковським Йосипом Йосиповичем провів на собі дослід по зараженню кров'ю хворого на поворотний тиф, чим доказав заразність крові цих хворих та можливість передачі через кровосисних комах.[1]

У дослідженнях протягом 1863—1865 років встановив, що кишкова і легенева форми сибірки мають єдине походження. Як вважають, він ще у 1873 році вперше описав збудників сибірки, які знайшов у тілах блукаючих клітин, але не зміг правильно оцінити значення цієї знахідки.

У 1878 році його відрядили на гроші Московської міської думи для участі в ліквідації останньої автохтонної європейської епідемії чуми (1878—1879 роки) у селищі Ветлянка, Астраханської губернії. Його спостереження були систематизовані у наукових працях, багато з яких переклали на європейські мови, через що Мінх став широко відомий серед зарубіжних вчених-лікарів.

Провів ґрунтовні спостереження за поширенням прокази на півдні України та Росії.

Голова Товариства одеських лікарів (1873) Київського товариства лікарів (1882—1886 роки).

Вийшовши у відставку 1895 року поїхав з Києва та оселився в Саратові, де й помер 1896 року.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • К учению о развитии ложных оболочек на серозных поверхностях — докторська дисертація, 1869 рік (опублікована німецькою у 1870 році в руководстві Rindfleischa «Lehrbuch der pathol. Gevebelehre»);
  • К патологии сибирской язвы //«Моск. Медицинская Газета», 1868;
  • Геморроическая оспа //«Труды врачей одесской больницы», 1869;
  • По поводу спириллий в крови возвратно-горячечных больных //Московский врачебный вестник. 1874. — № 1;
  • О высоком вероятии переноса возвратного и сыпного тифов с помощью насекомых //«Хирургическая Летопись», 1877;
  • Отчет об Астраханской эпидемии. — М., 1881;
  • Проказа (Lepra arabum) на юге Росии. — К., 1884—1890. — Т. 1—2;
  • Чума в России (Ветлянская эпидемия 1878—1879 гг.). — К., 1898. (її видали після смерті Мінха його родичі)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скороходов Л. Я., Материалы по истории медицинской микробиологии в дореволюционной России, М., 1948

Джерела[ред. | ред. код]

  • Даль М. К. Григорій Миколайович Мінх (1835—1896). — К., 1956. — 141 с.;
  • БМЭ. Изд. 3-е. Т. 15. — М., 1981. Ст. 795—796. (рос.)
  • Аронов Гелій Подвиг доктора Мінха. Український історико-медичний журнал («Агапіт»). № 13, с. 28—30 [1] [недоступне посилання]
  • Минх Григорий Николаевич (рос.)