Міста Чернігівської області
До складу Чернігівської області входять 16 міст. Найбільшим за населенням є Чернігів, 282 747 осіб за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року[1].
Отримати статус міста в України мають право населені пункти, які мають населення понад 10 000 осіб. Цей статус мають чимало міст, які не задовольняють цій вимозі, виходячи з їхнього історичного, економічного або географічного значення. До міської території часто входять прилеглі поселення, які становлять з ним єдину соціальну, економічну та історичну спільність[2].
Статус міста можна отримати лише за окремим законом вищого законодавчого органу України — Верховної Ради України, у якому зазначено, що «переважна
У списку показані міста Чернігівської області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1 % від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області.
До адміністративно-територіальної реформи 2020 року в області налічувалося чотири міста обласного значення: Чернігів, Новгород-Сіверський, Ніжин і Прилуки, решта 12 міст (Батурин, Бахмач, Бобровиця, Борзна, Городня, Ічня, Корюківка, Мена, Носівка, Остер, Семенівка, Сновськ) мали статус міст районного значення. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року усі міста в Україні (в тому числі і обласні центри, і міста обласного значення) включені до складу районів[3].
Міста[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 47.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
- ↑ До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій!. Центральна виборча комісія. ЦВК. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 19 серпня 2020.
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Чернігівська область : [укр.] // Державна служба статистики України. — Дата звернення: 16 вересня 2020 року.
- ↑ Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Чернігівська область : [укр.] // Державна служба статистики України. — Дата звернення: 16 вересня 2020 року.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 46-47.
Джерела[ред. | ред. код]
- Законодавство
- Верховна Рада Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. — 1981. Архівовано з джерела 28 жовтня 2020.
- Першоджерела
- Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. — Київ, 2022. — С. 45—46. Архівовано з джерела 11 серпня 2022
- До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій! // ЦВК України. — 2020. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Чернігівська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 12 червня 2021.
- Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Чернігівська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
| ||||||||
 |
Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |