Міста і селища Черкаської області
До складу Черкаської області входять 16 міст та 15 селищ (містечка), їхня загальна кількість становить 31 населений пункт. Найбільшим містом області є Черкаси з населенням у 269 836 особа за даними Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року[1].
Отримати статус міста в України мають право населені пункти, які мають населення понад 10 000 осіб. Цей статус мають чимало міст, які не задовольняють цій вимозі, виходячи з їхнього історичного, економічного або географічного значення. До міської території часто входять прилеглі поселення, які становлять з ним єдину соціальну, економічну та історичну спільність[2].
Статус міста можна отримати лише за окремим законом єдиного законодавчого органу України — Верховної Ради України, у якому зазначено, що «переважна більшість населення має бути зайнята в галузях поза сільським господарством»[2].
Статус селища в Україні мають право отримати населенні пункти, які мають державний житловий фонд з кількістю населення понад 2000 осіб, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей. В окремих випадках — містечка з кількістю людей менше як дві тисячі, але не менше як 500, якщо вони мають перспективу до економічного й соціального розвитку, зростання кількості населення[2].
У списку показані міста та містечка Черкаської області, офіційні назви українською мовою, їхня площа, населення (за даними перепису 2001 року й інформації Державної служби статистики України від 1 січня 2022 року), географічні координати адміністративних центрів, мовний склад (зазначені мови, що становлять понад 1% від населення громади за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року), положення на карті області.
До адміністративно-територіальної реформи 2020 року в області налічувалося 6 міст обласного значення: Черкаси, Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань. Районного значення 10 міст: Городище, Жашків, Звенигородка, Кам'янка, Корсунь-Шевченківський, Монастирище, Тальне, Христинівка, Чигирин, Шпола. Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 2020 року усі міста в Україні (в тому числі і обласні центри, і міста обласного значення) включені до складу районів[3].
Список міст і містечок[ред. | ред. код]
Міста[ред. | ред. код]
_%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_1.jpg)
Містечка[ред. | ред. код]
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року, 2022, с. 44-45.
- ↑ а б в Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X, 1981.
- ↑ ЦВК України, 2020.
- ↑ а б Розподіл населення регіонів України за рідною мовою, 2001.
- ↑ а б Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю, 2001.
Джерела[ред. | ред. код]
- Законодавство
- Верховна Рада Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X. — 1981. Архівовано з джерела 28 жовтня 2020.
- Першоджерела
- Державна служба статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. — Київ, 2022. — С. 44—45. Архівовано з джерела 11 серпня 2022
- До уваги представників політичних партій та їх місцевих організацій! // ЦВК України. — 2020. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
- Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Черкаська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 12 червня 2021.
- Чисельність наявного населення та його розподіл за статтю за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Черкаська область // Державна служба статистики України. — 2001. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021.
| ||||||||
 |
Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |