Мішурин Олексій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мішурин Олексій Олександрович
Народився 30 березня 1912(1912-03-30)
Маріуполь, Російська імперія
Помер 17 жовтня 1982(1982-10-17) (70 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Рід діяльності кінорежисер
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
IMDb nm0592807

Олексій Олександрович Мішурин (30 березня 1912, Маріуполь, Російська імперія17 жовтня 1982, Київ, Українська РСР) — український кінорежисер, кінооператор.

Народився в родині робітника. Вчився в художньо-індустріальній профшколі в Києві. Закінчив операторський факультет Київського кіноінституту (1937).

З 1937 р. працював на Київській студії художніх фільмів. Перша самостійна робота «Макар Нечай» (1940).

Під час Німецько-радянської війни в Ашхабаді зняв кіноновели: «Маяк», «Чудесна скрипка», «Чарівний кристал», а в післявоєнні роки — фільми: «В далекому плаванні» (1946), «Циклічна робота в шахті» (1947), «Радянське Чорномор'я» (1949), «Щедре літо» (1950), «Концерт майстрів українського мистецтва» (1952), «Максимко», «Запорожець за Дунаєм» (1953), «„Богатир“ йде в Марто» (1954), «Мати» (1955), фільм-концерт «Пісні над Дніпром» (1957, був також режисером).

Поставив кінокартини: «Літа молодії» (1958), «Рятуйте наші душі» (1960), «Королева бензоколонки» (1963, у співавт.), «Зірка балету» (1965), «Абітурієнтка» (1974), «Від і до» (1976, «Дипломати мимоволі» (1978).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Був членом Спілки кінематографістів України.

Дочка: Марія Олексіївна Мішуріна — актриса, сценарист, драматург.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — СІ85;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.271.


Кінорежисер Це незавершена стаття про кінорежисера.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.