Набіль Бенталеб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Набіль Бенталєб)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Набіль Бенталеб
Набіль Бенталеб
Набіль Бенталеб
Особисті дані
Народження 24 листопада 1994(1994-11-24)[1][2][3] (29 років)
  Лілль
Зріст 187 см
Вага 78 кг
Громадянство  Алжир
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Франція «Анже»
Номер 6
Юнацькі клуби
2004–2009
2009–2010
2010–2012
2012–2013
Франція «Лілль»
Бельгія «Мускрон»
Франція «Дюнкерк»
Англія «Тоттенгем Готспур»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2013–2016 Англія «Тоттенгем Готспур» 46 (0)
2016–2021 Німеччина «Шальке 04» 82 (12)
2019   Німеччина «Шальке 04 II» 2 (0)
2020   Англія «Ньюкасл Юнайтед» 12 (0)
2022– Франція «Анже» 45 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2012 Франція Франція U-19 1 (0)
2014–2018 Алжир Алжир 35 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 травня 2023.

Набіль Бенталеб (фр. Nabil Bentaleb, араб. نبيل بن طالب‎, нар. 24 листопада 1994, Лілль) — французький і алжирський футболіст, півзахисник «Анже» та збірної Алжиру.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 24 листопада 1994 року в французькому місті Лілль в сім'ї вихідців з Алжира. Почав кар'єру в академії місцевого футбольного клубу «Лілль»[4]. У 15-річному віці футболіст переїхав у Бельгію, де виступав за юнаків з «Мускрона»[4]. Пізніше Бенталєб розповів: «свого часу мене викинули з „Лілля“, так як вважали, що я занадто маленький»[5].

Набіль Бенталєб під час виступів за «Тоттенгем Готспур». 2014 рік.

Рік потому гравець повернувся у Францію і провів два сезони в «Дюнкерку». У 2012 році Бенталєб приїхав на перегляд в «Бірмінгем Сіті». Одночасно на його агента вийшов представник «Тоттенгем Готспур», і півзахисник опинився в Лондоні. Його успіхи в грі за молодіжний склад команди (4 голи в 14 матчах сезону 2012/13)[6] дозволили підписати чотирирічний контракт до 2018 року[6].

22 грудня 2013 року Бенталєб вперше потрапив в заявку на матч Прем'єр-ліги проти «Саутгемптона»[7]. Він дебютував на 50-й хвилині, вийшовши на заміну замість Мусси Дембеле на позиції центрального півзахисника[7]. 4 січня 2014 року футболіст вперше вийшов у стартовому складі «Тоттенгема» в матчі Кубка Англії проти лондонського «Арсенала». Потім у грі проти «Кристал Пелеса» Бенталєб був визнаний гравцем матчу. 20 лютого алжирець дебютував у єврокубках: він вийшов у стартовому складі на матч 1/16 фіналу Ліги Європи проти дніпропетровського «Дніпра». Всього протягом трьох сезонів алжирець провів за «шпор» 46 матчів у Прем'єр-лізі.

25 серпня 2016 року перейшов на правах оренди на сезон у німецький «Шальке 04»[8]. У новій команді півзахисник одразу став основним гравцем, тому вже в лютому наступного року німецький клуб підписав з гравцем до 30 червня 2021 року[9][10]. З гельзенкірхенцями Бенталєб доходив до чвертьфіналу Ліги Європи 2016/17 та 1/8 фіналу Ліги чемпіонів 2018/19, а також став віце-чемпіоном Німеччини 2017/18.

У березні 2019 року Бенталєб був переведений у «Шальке U-23» новим головним тренером Губом Стевенсом «з дисциплінарних причин»[11], а в квітні потрапив до другої команди[12]. У її складі у першій половині сезону 2019/20 він двічі зіграв у матчах Регіоналліги Захід.

21 січня 2020 року Набіль перейшов в англійський «Ньюкасл Юнайтед» на правах оренди до кінця сезону 2019/20 з правом викупу[13]. Бенталєб дебютував за «сорок» в матчі четвертого раунду Кубка Англії проти «Оксфорд Юнайтед», який закінчився внічию з рахунком 0:0. Загалом півзахисник зіграв за команду 12 ігор у Прем'єр-лізі та ще три гри у кубку.

На сезон 2020/21 алжирець повернувся до першої команди «Шальке 04»[14], за яку зіграв 9 ігор у Бундеслізі (6 в старті), а команда наприкінці сезону вилетіла у другу Бундеслігу, після чого Бенталєб покинув клуб у статусі вільного агента після закінчення контракту[15].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

14 листопада 2012 року Бенталєб дебютував у складі юнацької збірної Франції, вийшовши на заміну в товариському матчі проти однолітків з Німеччини[16]. Цей матч так і залишився для Набіля єдиним у футболці французької збірної.

У січні 2014 року наставник «Тоттенгема» Тім Шервуд запропонував «заграти» футболіста за збірну Англії[17], однак за правилами це було неможливо[18].

15 лютого Бенталеб оголосив про своє рішення виступати за команду історичної батьківщини — Алжир[19]. Головний тренер африканської збірної Вахід Халілходжич викликав півзахисника на товариський матч із Словенією[20] 5 березня Бенталєб дебютував у команді, провівши на полі всі 90 хвилин[21].

У червні 2014 року включений Халілходжичем до складу збірної для участі у фінальному турнірі чемпіонату світу 2014 року. На турнірі взяв участь у трьох матчах — іграх групового турніру проти Бельгії, Кореї і Росії та дійшов з командою до 1/8 фіналу.

Згодом у складі збірної був учасником Кубка африканських націй 2015 року в Екваторіальній Гвінеї[22] та Кубка африканських націй 2017 року в Габоні[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. FBref
  3. AsMadrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. а б Coombs, Dan. Five facts about Tottenham's under-21 hero Nabil Bentaleb. Here is the City. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2013.
  5. Бенталєб: "Було б чудово, якби Шервуд залишився в "Тоттенхемі". soccer.ru. 23.03.14. Процитовано 7 квітня 2014.
  6. а б NEW DEAL FOR NABIL. Tottenham Hotspur Football Club. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2013.
  7. а б SOUTHAMPTON VS. TOTTENHAM HOTSPUR 2 - 3. Soccerway. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2013.
  8. S04 agree season-long loan deal for Nabil Bentaleb. FC Schalke 04. 25 серпня 2016. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  9. Bentaleb to join Schalke on permanent deal. Tottenham Hotspur Ltd. 24 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  10. Nabil Bentaleb: Schalke to sign Tottenham midfielder on four-year deal. BBC Sport. 24 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  11. Nabil Bentaleb: Algeria international disciplined by Schalke. BBC Sport. 18 березня 2019. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  12. Barrie, Mohamed Fajah (25 квітня 2019). Nabil Bentaleb: Algeria international disciplined by Schalke for second time. BBC Sport. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  13. Magpies sign Nabil Bentaleb on loan. Newcastle United Football Club (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  14. Nabil Bentaleb back in Schalke first-team picture. bundesliga.com - the official Bundesliga website (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  15. The free agents still looking for a club. MARCA (англ.). 22 липня 2021. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  16. Match report - Match report Germany U19 - France U19, 14.11.2012 - Freundschaftsspiele. transfermarkt.co.uk. 14 листопада 2012. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 16 лютого 2014.
  17. Tim Sherwood warns of French attempts to poach Tottenham's Nabil Bentaleb. express.co.uk. 21 січня 2014. Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 28 січня 2014.
  18. Swansea City defender Angel Rangel ineligible for Wales. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 6 жовтня 2013.
  19. BBC Sport - Bentaleb pledges international future to Algeria. Bbc.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 лютого 2014.
  20. Walid Z. (17 лютого 2014). Nabil Bentaleb and Zinedine Ferhat receive first call-for ups Slovenia friendly. DZFoot. Архів оригіналу за лютий 22, 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  21. ALGERIA VS. SLOVENIA 2 — 0. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  22. Gourcuff names Algeria squad for Africa Cup of Nations. FIFA. 15 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  23. Baba, Bentaleb und Tekpetey beim Afrika Cup - Fußball - Schalke 04. Fußball (de-DE) . 5 січня 2017. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]