Навашин Сергій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сергій Гаврилович Навашин
Сергій Навашин
Сергій Навашин
Народився 2 (14) грудня 1857
Царівщина (Саратовська область), Балтайський район
Помер 10 грудня 1930(1930-12-10) (72 роки)
Пушкіно, Московська область, РСФРР, СРСР
Поховання Передєлкінський цвинтарd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія, РРФСР
Діяльність біолог, ботанік, хімік
Alma mater фізико-математичний факультет Московського університетуd
Галузь ботаніка,
альгологія
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка і Тбіліський державний університет
Науковий ступінь доктор ботаніки
Відомі учні Микола Цингер, Григорій Левицький
Членство НАН України, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР і Російська академія наук
Відомий завдяки: каріосистематика, цитоембріологія, відкриття подвійного запліднення покритонасінних рослин.
Нагороди
Заслужений діяч науки РРФСР

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Навашин Сергій Гаврилович у Вікісховищі

Сергі́й Гаври́лович Нава́шин (нар. 2 (14) грудня 1857(18571214), с. Царевщина, нині Балтайського району Саратовської області — пом. 10 грудня 1930, Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. Пушкін Ленінградської області) — радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як Віра Мандрик, Юрій Петрус та інші.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчання та життя в Москві[ред. | ред. код]

Народився у родині лікаря. Початкову освіту отримав вдома, навчався у Саратівській гімназії.

1874 року — вступив до Медико-хірургічної академії, де переважно займався хімією у лабораторії О. П. Бородіна.

1878 року — переводиться до Московського університету, який закінчує кандидатом у 1881 році, захистивши роботу з хімії. Саме тут під впливом лекцій К. А. Тімірязєва та В. Я. Цингера розпочав вивчати ботаніку після курсу хімії, посів місце лаборанта на кафедрі фізіології рослин, та невдовзі (1885) таку ж посаду у Петровській сільськогосподарській академії.

Київський період[ред. | ред. код]

1894 року запрошено працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи у районі Святошино під Києвом, багато часу проводив з дітьми, опікувався справами Київського товариства натуралістів. У 18941896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу і морфологічне значення халазогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист самої дисертації проходив у Одеському університеті 1896 року. 18941914 роки — працює директором ботанічного саду Київського університету. 1898 рік — доповідь про дослідження подвійного запліднення у Lilium martagon L. на засіданні Х з'їзду натуралістів та лікарів. Працює на о. Ява.

Під керівництвом Навашина в Київському політехнічному інституті працювала Марія Василівна Дорошенко[1]

Радянський період[ред. | ред. код]

Професор Тбіліського (1918–1923) університету. Один із засновників (1923) і перший директор (до 1929) Біологічного інституту ім. Тімірязева в Москві. Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924).

Похований в Москві.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин. Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу — халазу; проходження трубки у вільхи, в'яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших однопокривних рослин. Фундаментальне значення мало відкриття ним у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Руднева Яна Борисовна. Из истории высшего женского образования в Российской империи во второй половине XIX начале XX века (по материалам Казанского учебного округа) // Изв. Сарат. ун-та Нов. сер. Сер. История. Международные отношения. 2012. №3(рос.)
  1. IPNI.  Navashin.