Нагара-Мару (856)
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Нагара-Мару (856) |
| Власник: |
|
| Будівник: | Goshi Kaisha Urabe Zosen Tekkosho |
| Закладений: | 25 квітня 1939 |
| Спуск на воду: | 21 лютого 1940 |
| Завершений: | 8 квітня 1940 |
| Доля: | 5 березня 1945 потоплений у Яванському морі |
| Основні характеристики | |
| Тип: |
|
| Тоннаж: | 856 GRT |
| Довжина: | 56,4 м |
| Ширина: | 9,5 м |
| Осадка: | 5,4 м |
| Двигуни: | 1 дизель |
Нагара-Мару (856) — корабель, який під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил.
Судно спорудили як вантажне в 1940 році на верфі Goshi Kaisha Urabe Zosen Tekkosho для компанії Sankyo Kaiun.
12 вересня 1941-го «Нагара-Мару» реквізували для потреб Імперського флоту Японії, після чого починаючи з 24 вересня провели на верфі Niigata Iron Works його переобладнання у сітьовий загороджувач. Корабель отримав озброєння із однієї 76-мм гармати, одного 13,2-мм та одного 7,7-мм зенітних кулеметів, а також здатність приймати 24 глибинні бомби (під час війни також додали один 25-мм зенітний автомат). З 15 жовтня 1941-го «Нагара-Мару» включили до 54-го дивізіону мисливців за підводними човнами.
7 грудня 1941-го «Нагара-Мару» вийшов з Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) в межах операції по оволодінню островом Батан у Лусонській протоці. 8 грудня (в день нападу на Перл-Гарбор, де ще було 7 грудня) японський загін здійснив успішну висадку десанту. Далі протягом майже всієї війни «Нагара-Мару» ніс конвойно-патрульну службу на сході Нідерландської Ост-Індії (з 10 березня 1942-го 54-й дивізіон відносився до 23-ї спеціальної військово-морської бази зі штабом у Макассарі на південно-західному півострові острова Сулавесі).
18 – 20 листопада 1944-го «Нагара-Мару» супроводив з Балікпапану (центр нафтовидобутку на східному узбережжі Борнео) до Макассару транспорт «Еносіма-Мару». 22 листопада загін, охорону якого підсилили переобладнаний мисливець за підводними човнами «Шонан-Мару № 1» та переобладнаний патрульний корабель, рушив до Балікпапану, проте тієї ж доби унаслідок повітряної атки «Еносіма-Мару» отримав пошкодження, хоча й зміг повернутись до Макассару. Втім, невдовзі цей транспорт все-таки прибув до Балікпапану. 1 – 4 грудня «Нагара-Мару» знову супроводив «Еносіма-Мару» з Балікпапану до Макассару, а 17 – 20 грудня цей загін здійснив зворотній рейс (під час якого додаткову охорону забезпечував «Шонан-Мару № 1»).
Опівдні 4 березня 1945-го «Нагара-Мару» у ролі транспорту вийшов в конвої з Сурабаї (головна база на сході острова Ява) до Макассару. Незавдовго до завершення тієї ж доби в Яванському морі за дві сотні кілометрів на північний схід від Сурабаї конвой почав переслідувати американський підводний човен USS Sea Robin. Спершу він потопив переобладнаний канонерський човен «Маньо-Мару» (також виконував функцію транспорту), а за сім годин по тому, коли вже наближався ранок 5 березня, знищив транспорт «Сою-Мару». Нарешті, за 17 хвилин після залпу по «Сою-Мару» з субмарини випустили три торпеди по «Нагара-Мару». Всі вони пройшли повз ціль, проте Sea Robin дав ще один триторпедний залп та зміг досягнути одного влучання. «Нагара-Мару» затонув, загинуло 4 члена екіпажу.[1][2][3][4]
- ↑ 134293.
- ↑ [http://www.tokusetsukansen.jpn.org/J/201/201_013.htm ���NJ�]. www.tokusetsukansen.jpn.org. Процитовано 7 червня 2024.
- ↑ Japanese Oilers. www.combinedfleet.com. Процитовано 7 червня 2024.
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 7 червня 2024.