Надежда Михайлова
| Надежда Михайлова | |
|---|---|
| болг. Надежда Николова Михайлова | |
 | |
| Народилася |
9 серпня 1962[1][2] (61 рік) Софія, Болгарія[3][4][1] |
| Країна |
 Болгарія |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського і Alphonse-de-Lamartine High Schoold |
| Знання мов | болгарська, французька, російська, англійська і іспанська |
| Посада | Список міністрів закордонних справ Болгарії, Депутат Європейського парламенту[5], заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[6], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[7] |
| Партія | Союз демократичних сил (2012) і Блакитна коаліція (2009) |
| У шлюбі з | Svetlin Neynskid і Q107010807? |
| Нагороди |
 |
Надежда Ніколова Нейнськи (прізвище по чоловікові після її одруження у 2009 році[8], більш відома за прізвищем свого попереднього чоловіка як Надежда Михайлова) — болгарський політик, міністр закордонних справ (1997—2001), президент Союзу демократичних сил (ОДС з 11 березня 2002 року по 1 жовтня 2005 року, член 37-х, 38-х, 39-х та 40-х Національних зборів. На виборах до Європейського Парламенту 2009 року вона була обрана депутатом Європарламенту як лідер списку кандидатів Blue Coalition. На виборах до Європейського Парламенту у 2014 році була лідером списку кандидатів «блакитної єдності», але не змогла стати депутатом Європарламенту.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народилася 9 серпня 1962 року в Софії. Навчалася у 127 загальноосвітній школі «Іван Денкоглу». Закінчила іспанський мовний профіль 9-ї французької школи «Alfons de Lamartine». Закінчила болгарську філологію в Софійському університеті у 1985 році. До початку демократичних змін працювала перекладачем іспанської поезії, англійської літератури та позаштатним журналістом. Камен і Надежда Михайлови також працюють в Єгипті, де її тодішній чоловік був заступником начальника зовнішньоторговельного підприємства «Техноекспорт».
Сім'я[ред. | ред. код]
У 1983 році Надежда побралася з Каменом Михайловим і мала двох дочок — Ніну і Віолету. У 2006 році Надежда і Камен розлучилися[9].
3 жовтня 2009 року Надежда Михайлова вийшла заміж за Світлина Нейнськи. Євродепутатка і бізнесмен уклали цивільний шлюб у посольстві Болгарії в Мадриді .
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Політичну кар'єру вона розпочала з відновленої Радикально-демократичної партії 1989 року, що входила до складу Коаліції Союзу демократичних сил (СДС). Під час виборчої кампанії 1991 року очолила прес-центр СДС, а після виборів стала головою прес-центру і прес-секретарем уряду Філіпа Димитрова. У 1994 році була обрана депутатом 37-ї Національної Асамблеї (1994—1997). У квітні 1995 року стала заступником голови АДС. Обрана депутатом 38-ї Національної асамблеї у 1997 році, але стала міністром закордонних справ (1997—2001) в уряді Івана Костова. З 1999 по 2006 рік була віце-президентом Європейської народної партії (ЄНП) і співголовою Комітету ЄНП з міжнародних відносин.
У вересні 1999 року у публічному просторі був опублікований запис, на якому було чутно, як під час передвиборчого інструктажу у Ловечі Михайлова закликає місцевих функціонерів СДС «нагодувати» журналістів, щоб здобути їхню прихильність[10].
У 2001 році вона була обрана депутатом 39-ї Національної асамблеї, де стала головою парламентської групи «Об'єднання демократичних сил» (ОДС), а після розпаду коаліції у 2004 році — групи СДС. 11 березня 2002 року обрана головою СДС. Після слабкої презентації партії на місцевих виборах 2003 року та парламентських виборах 2005 року вона втратила посаду, поступившись екс-президенту Петру Стоянову. З 2005 року є депутатом 40-ї Національної Асамблеї.
Дехто звинувачує Михайлову в причетності до нечистих приватизаційних угод її колишнього чоловіка Камена Михайлова у зв'язку з придбанням у 1998 році «Автотранссервісу» — колишніх гаражів ЦК БКП[11].
У 2004 році Надежда Михайлова стала головою Інституту демократії та стабільності в Південно-Східній Європі. З 2006 року була членом Міжнародної консультативної ради проекту «Демократична коаліція» і членом Консультативної групи «Круглий стіл» з Суданського лідерства при Південній Раді зі співробітництва.
2007 року стає головою Спілки малих і середніх підприємств у Болгарії (СМСП). У 2007 році обрана віце-президентом Спілки малих і середніх підприємств Європейської народної партії.
Кавалер Національного ордену Почесного легіону — удостоєна вищої державної нагороди Франції, указом Президента Республіки Ніколя Саркозі за внесок у розвиток двосторонніх відносин і спільну європейську справу. Нагороду їй вручив посол Етьєн де Понсен 7 жовтня 2008 року у посольстві Французької Республіки в Софії.
З 2009 по 2014 рік вона — депутат Європейського Парламенту.
З середини 2015 року — посол Болгарії в Туреччині.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Надежда Михайлова |
- ↑ а б в г д Strazha.bg
- ↑ https://pace.coe.int/en/members/5617
- ↑ http://www.sofiaecho.com/article/bulgarian-parliament-elects-former-foreign-minister-as-deputy-speaker/id_30713/catid_66
- ↑ http://www.esiweb.org/enlargement/?cat=39
- ↑ http://www.europarl.europa.eu/meps/en/96861
- ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=3517
- ↑ http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=5617
- ↑ www.vesti.bg. Архів оригіналу за 2 березня 2010. Процитовано 29 квітня 2019.
- ↑ Надежда изпя: Развод ми дай. Вестник "Стандарт". 6 януари 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 29 квітня 2019.
- ↑ Монітор «Монітор». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2019.
- ↑ Скандален екшън за главата на един паяк. Вестник "КЕШ". Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 29 квітня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Надежда Михайлова |