Налбандян Мікаел Лазарович

Налбандян Мікаел Лазарович вірм. Միքայել Նալբանդյան
Народження:	2 (14) листопада 1829 Нахічевань-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть:	31 березня (12 квітня) 1866 (36 років) Камишин, Саратовська губернія, Російська імперія
Причина смерті:	туберкульоз
Поховання:	Q120661424?
Національність:	вірмени
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Медичний факультет Московського університетуd (1858)
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Мікаел Лазаревич Налбандян (вірм. Միքայել Նալբանդյան; 2 [14] листопада 1829 — 31 березня [12 квітня] 1866) — вірменський письменник, поет, літературознавець, критик, публіцист, філософ, революційний демократ.

Біографія

Налбандян народився в Новому Нахічевані (на сьогодні мікрорайон міста Ростов-на-Дону) в родині ремісника.

Багато займався самоосвітою, він хотів стати священиком, але незабаром залишив цю ідею і поступив у Московський університет, де вивчав медицину (1854-1858). Пізніше разом зі Степаном Назаряном заснував впливовий журнал «Північне сяйво» («Հիւսիսափայլ», Hiusisap'ayl).

В роки першої революційної ситуації в Росії (1859-1861), Налбандян був одним з перших вірменських письменників, які стояли на позиціях революційної демократії і сприйняли ідейну пропаганду журналів «Дзвін» і «Сучасник». Він об'їздив всю Європу: побував у Варшаві, Берліні, Парижі, Лондоні і Константинополі, також відвідав Індію. У Константинополі Налбандян створив на базі вірменського журналу «Мегу» («Бджола») таємне революційне товариство під назвою «Партія молоді». У Лондоні він знайомиться з Герценом, Огарьовим, Бакуніним, Сєрно-Соловйовичем та іншими російськими емігрантами, бере участь в обговоренні програми майбутньої російської революційної організації «Земля і Воля». У Памфлеті «Два рядки» (1861) він визначив своє політичне кредо — присвятити життя справі народного визволення. У своїй головній праці «Землеробство як вірний шлях» (1862) він піддав нищівній критиці реформу 1861 року з позицій народницького соціалізму. Він вважав селянську революцію єдино правильним рішенням проблем пореформеної Росії.

Після повернення в Росію царський уряд заарештував Налбандяна у липні 1862 року. Він був поміщений в Олексіївський равелін Петропавлівської фортеці. Налбандяна звинуватили в антиурядовій пропаганді і поширенні забороненої літератури і в 1865 році заслали в Камишин в Саратовській губернії. Через рік він помер у в'язниці від туберкульозу. В Росії було заборонено зберігати зображення Налбандяна. Однак його портрети, як і поема «Свобода», розповсюджувалися нелегально.

Ідейна спадщина

Лейтмотив літературної спадщини Налбандяна — оновлення, свобода. Його творчість перебувала під впливом сучасної йому європейської культури. Налбандян публікував роботи з філософії, економіки, лінгвістики, педагогіки. Він сповідував ідеї матеріалізму Людвіга Фейєрбаха і Миколи Чернишевського, невпинно займався пропагандою досягнень природничих наук.

Творчість Налбандяна є важливим етапом в історії вірменської громадської думки. Що стосується революційної діяльності, він намагався об'єднати зусилля демократичних сил Вірменії з російським визвольним рухом. Налбандян, крім усього іншого, основоположник критичного реалізму у вірменській літературі.

У «Путівнику по сучасній вірменській літературі» професор вірменської мови і літератури Геворг Барадаркян пише: «Налбандян — чесний публіцист, чий живий і сміливий стиль, а часом — навіть грубий і зарозумілий, був незмінно іронічним. І як письменник, і як журналіст Налбандян завжди виступав захисником ідеалів свободи і рівності, безстрашним борцем з деспотизмом, імперіалізмом і рабством; у розумінні людського життя він стояв на позиціях суворого матеріалізму; невтомний пропагандист досягнень науки, він вважав сільське господарство найважливішим джерелом досягнення незалежності й добробуту...». Його поема «Пісня італійської дівчини» принесла Налбандяну посмертну славу. Згідно з Бардаркяном, ця поема — з деякими змінами — стала гімном сучасної вірменської держави. Налбандян боровся за введення нової вірменської літературної мови (ашхарабар) замість давньовірменської (грабар), за що зазнав нападок з боку клерикалів і реакціонерів.

Похований Налбандян у монастирі Сурб Хач (Святого хреста) в Новому Нахічевані.

Пам'ять

• Пам'ятник Мікаелу Налбандяну був встановлений в Єревані в 1965 році (скульптор М. Б. Нікогосян і архітектор Д. П. Торосян).
• Ім'я Налбандяна з 1921 року носить одна з центральних вулиць Єревана.
• Ім'я Налбандяна носить вулиця в Пролетарському районі (колишній Нахічевань-на-Дону) міста Ростова-на-Дону, де йому встановлена інформаційна табличка.
• Ім'я носив Ленінаканський педагогічний інститут.
• У 2005 році було випущено поштову марку Вірменії, присвячену Налбандяну.

В кінематографі

Рік	Країна	Назва	Режисер
1955	СРСР	«Мікаел Налбандян»	Я. Кочарян
1968	СРСР	«Мікаел Налбандян»	Ерванд Манарян
1975	СРСР	«Мікаел Налбандян / Легенда палкого серця»	А. Шахбазян
1983	СРСР	«Вогонь мерехтливий в ночі / Мікаел Налбандян»	Рубен Геворкянц, Георгій Кеворков

• 
  Пам'ятник в Єревані
• 
  Поштова марка Вірменії, 2005 рік

Твори

• Налбандян М. Л. Избранные философские и общественно-политические произведения. — М., 1954.

Література

• Хачатурян А. Б. М. Л. Налбандян. — М.: Мысль, 1983.- 144 с.
• Карэн А. Симонян. Микаэл Налбандян. — М., 1984.
• Гаспарян Н. М. К философским взглядам М. Налбандяна // Научные труды Ереванского государственного университета. — 1959. — № 62.
• Карапетян А. Критика М. Налбандяном гегелевской философии // Советская литература. — 1956. — № 9.
• Саркисян Х. Микаел Налбандян — критик некоторых реакционных сторон гегелевской философии // Известия АН Арм. ССР. Общественные науки. — 1949. — № 9.

Посилання

• «Вогонь, мерехтливий в ночі» фільм
• Мікаел Налбандян на сайті "Поезія Московського Університету від Ломоносова і до ... "
• Біографія в Енциклопедії фонду «Хайазг»
• Налбандян Микаэл // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Мікаел Лазарович Налбандян. Афоризми.