Наталі Саррот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка книги спогадів Наталі Саррот «Дитинство», 1983 рік

Наталі Саррот (* 18 липня 1900, Іваново-Вознесенськ, нині Іваново, Росія — † 19 жовтня 1999, Париж) — французька письменниця російського походження (при народженні — Наталія Іванівна Черняк).

Біографія[ред.ред. код]

Наталія Іванівна Черняк народилася 18 липня 1900 року в місті Іваново-Вознесенськ (від 1932 року — Іваново).

Після розлучення батьків Наталя по черзі жила то в матері, то в батька, доки у віці вісім років не перебралася в Париж до батька. Склавши іспити на ступінь бакалавра, вивчала англійську літературу в Сорбонні, історію — в Оксфордському університеті, соціологію — в Берлінському університеті.

1925 року Наталі вийшла заміж за свого товариша по навчанню Раймона Саррота. В них народилося три доньки: 1927 року — Клод, 1930 року — Анна, 1933 року — Домінік.

1925 року, після закінчення юридичного факультету Паризького університету, Наталі Саррот прийняли в колегію адвокатів. У суді вона пропрацювала до 1940 року.

Творчість[ред.ред. код]

На початку 1930-х років Наталі Саррот серйозно береться за літературну творчість. Перша книга «Тропізми» побачила світ 1939 року.

Після Другої світової війни письменниця плідно працює над новими творами. Широковідомими у Франції та поза її межами стали романи Наталі Саррот «Портрет невідомого», «Мартеро», «Планетарій», «Золоті плоди», «Між життям і смертю», «Ви чуєте їх?», «Дар слова», «Ти себе не любиш» та інші. Останню книгу «Тут» вона видала 1995 року. Творчість Наталі Саррот мала надзвичайно великий вплив на розвиток сучасної французької літератури.

Книга мемуарів[ред.ред. код]

1983 року Наталі Саррот опублікувала автобіографічну книгу «Дитинство». У ній письменниця згадує про своє перебування ще перед Першою світовою війною в Кам'янці-Подільському:

«Я сиджу біля мами в закритому екіпажі, запряженому одним конем. Ми їдемо вибоїстою і курною дорогою. Я тримаю якнайближче до вікна книгу з пригодницької бібліотеки і намагаюсь читати, незважаючи на поштовхи та різні докори матері: „Зараз же припини, досить, ти зіпсуєш собі зір!“. Місто, куди ми їдемо, має назву Кам'янець-Подільський. Там ми проведемо літо у мого дядька Гриші Шатуновського, одного з братів моєї матері, який працює адвокатом. Те місце, куди ми їдемо, те, що чекає мене там, пов'язане з „прекрасними спогадами дитинства“, спогадами, про які розповідають, зазвичай, з певними нотками гордості».

Далі письменниця на кількох сторінках описує дитячі враження від зустрічей і спілкування з кам'янецькими родичами та друзями, говорить про деякі архітектурні пам'ятки древнього Кам'янця («на іншому березі річки височить біла вежа, оточена біля вершини балконом, яку видно навіть здалеку»), з теплотою згадує про перебування в Кам'янці-Подільському.

Твори[ред.ред. код]

  • Тропізми ("Tropismes" , 1939)
  • Портрет невідомого " ("Portrait d'un inconnu" , 1948)
  • Ера підозри ("L'Ere du soupcon" , 1956) — збірка критичних есе
  • Мартеро ("Martereau" , 1959)
  • Планетарій ("Le Planetarium" , 1959)
  • Золоті плоди ("Les Fruits d'or" , 1964)
  • Між життям і смертю ("Entre la vie et la mort" , 1968)
  • Кажуть дурні ("Disent les imbeciles " , 1976)
  • Театр ("Theatre" , 1978) — збірник сценаріїв
  • Дитинство ("Enfance" , 1983)

Вибрані твори Саррот вийшли друком в серії "Бібліотека Плеяди".

Посилання[ред.ред. код]