Нерка
| ?Нерка | |
|---|---|
 Самець нерки — знизу, самиця — зверху | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Ряд: | Лососеподібні (Salmoniformes) |
| Родина: | Лососеві (Salmonidae) |
| Рід: | Тихоокеанський лосось (Oncorhynchus) |
| Вид: | Нерка |
| Біноміальна назва | |
| Oncorhynchus nerka (Walbaum, 1792) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Oncorhynchus nerka |
 Віківиди: | Oncorhynchus nerka |
 EOL: | 205251 |
 ITIS: | 161979 |
 МСОП: | 135301 |
 NCBI: | 8023 |
Нерка,[1] червоний лосось,[1] або срібна форель,[2] (морська фаза) (лат. Oncorhynchus nerka) — прохідна риба, що відноситься до родини лососевих, роду тихоокеанських лососів. Є третім найпоширенішим видом тихоокеанських лососів, після горбуші і кети.[3]
У морі вона срібляста, і лише спина забарвлена темно-синьо. Шлюбний наряд дуже ефектний: спина і боки в цей період стають яскраво-червоними, голова зеленою, спинний і анальний плавники фарбуються в кривавий колір. Завдовжки риба досягає 80 см, важить до 3 — 5 кг, максимальна зареєстрована вага 7,7 кг, живе до 6 років. За формою і розмірами нерка нагадує кету, відмінність полягає в кількості зябрових тичинок — у кети 18-28, у нерки більше 30. Статевозрілою стає у 5-6 років. Існує також озерна житлова форма нерки — Кокань (Kokanee) вона менша за прохідну, і рідко досягає 35 см завдовжки. Нерка — більш холодолюбивий вид і в морі не трапляється при поверхневій температурі вище 2°С.
Поширена нерка на Алясці, рідше можна зустріти на півночі Охотського моря і на східному Сахаліні. Найчисленніша популяція нерки біля берегів західної та східної Камчатки. У деяких річках крім прохідної є карликова житлова форма нерки. Карликові риби трапляються в озерах Японії, Північної Америки, Камчатки. Вони не скочуються в море, досягають статевої зрілості у прісній воді і беруть участь у нересті разом з прохідною неркою. Нерку в Канаді особливо слід відзначити в річках Скіна, Насс, і найбільше в річці Фрейзер.
Нерка як місце для нересту вибирає озера, в яких є місця виходу ключів. Нерка має сильний природний інстинкт до розмноження, більшість риб повертається в теж нерестовище, де і народилися. Захід нерки в річки починається в травні і закінчується в липні. По термінах нерка ділиться на літню і осінню. Перше нерестовище відбувається в липні-серпні в озерах та річках, друге — в серпні-жовтні.
Перші два роки молодь нерки мешкає в річках, досягнувши 7-12 см завдовжки, лише потім йдуть на морські пасовища. Живиться нерка переважно жирними рачками — калянідами, які пофарбовані в червоний колір каротиноїдними пігментами. Ці пігменти переходять з проковтнутих рачків в м'ясо нерки. Так м'ясо нерки набуває яскраво-червоний колір.
У США, Канаді та Японії житлову нерку нерідко розводять як об'єкт спортивного рибальства. У сприятливих умовах вона може досягати великої ваги і представляє бажану здобич для рибалки-любителя. М'ясо нерки має незвичайний смак, багато мінеральними компонентами та вітамінними комплексами. З нерки готують найрізноманітніші страви, в тому числі й балик. Ікра нерки — чудовий рибний делікатес, головні гастрономічні ласощі всіх часів і народів. У ній зосереджено колосальна кількість корисних мінералів і мікроелементів як і в м'ясі.
У США популяція нерки перерахована Національною службою морського рибальства.[5] Як повідомляє служба, нерка перебуває під загрозою зникнення у річці Снейк (штат Айдахо, Орегон і Вашингтон), так і перебувають під загрозою зникнення в озері Озетт (штат Вашингтон). Інші популяції червоної риби у верхній течії річки Колумбія і в Пьюджет-Саунд (Вашингтон), не перераховані. Низькі температури в 2008 році в Північних водах Тихого океану принесли багато планктону який, поряд з великим відтоком води річки Колумбія, відроджує популяцію нерки.[6]
Нерка зловлена в Алясці
Нерест нерки, Айдахо
Фаза океану (зверху) і нерестова червона фаза (знизу)
Стрибки нерки на боброві греблі
Нерка в Орегонському зоопарку
- 1 2 Моисеев Р. С., Токранов А. М. и др. Каталог позвоночных Камчатки и сопредельных морских акваторий. — Петропавловск-Камчатский: Камчатский печатный двор, 2000. — С. 22. — ISBN 5-85857-003-8
- ↑ «Fish Resources — Salmon/Steelhead» (англ.). USDA Forest Service.
- ↑ Sockeye Salmon. NOAA Fisheries Office of Protected Resources. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 19 листопада 2006.
- ↑ Карта поширення на IUCN Red List maps. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ nmfs.noaa.gov, U.S. Endangered Species Act
- ↑ Fish Boom Makes Splash in Oregon. Wall Street Journal. 21 січня 2010. Процитовано 21 січня 2010. [недоступне посилання з 01.09.2010]
- Нерка
- WoRMS — Oncorhynchus nerka
- FishBase entry for Oncorhynchus nerka
- Animal Diversity Web entry for rhynchus_nerka
- Species Profile
- Kenai River, Alaska Red Salmon Fact Page
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |