Нове вбрання короля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нове вбрання короля
Keiserens nye Klæder
Emperor Clothes 01.jpg
Ілюстрація Вільгельма Педерсена
Жанр Казка
Автор Ганс Крістіан Андерсен
Мова данська
Опубліковано 7 квітня 1837

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Нове вбрання короля» (дан. Keiserens nye Klæder) — казка данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Твір вперше опубліковано 7 квітня 1837 року у збірнику оповідань для дітей «Казки, розказані дітям» (дан. «Eventyr fortalte for Børn»). Сюжет запозичений з новели Хуана Мануеля, опублікованої 1335 року в першій частині книги «Граф Луканор». Цей факт задукоментовано у щоденнику Андерсена, в якому письменник згадує збірку новел Карла фон Бюлова як джерело історії.

Сюжет[ред. | ред. код]

Король деякої держави наймає двох пройдисвітів, які обіцяють пошити йому сукню з настільки тонкої тканини, що вона буде практично невидимою для дурнів. Провівши деякий час за порожнім ткацьким верстатом, шахраї передають королю невидиму «сукню». Король і всі його наближені помічають, що самі не в змозі побачити обновку, проте бояться в цьому зізнатися, щоб не уславитися дурнями. Таким чином, король походжає голим і всі захоплюються його «новим чудовим костюмом». Лише маленький хлопчик, що спостерігав за цим фарсом, викриває короля, крикнувши йому вслід: «А король — голий!» — фразу, що стала згодом крилатою (оригінал фрази звучить як: «Men han har jo ikke noget paa»). Народ підтримує хлопчика, а викритий король намагається приховати свій сором, гордо ступаючи далі, ніби нічого не сталося.

Ілюстрація Вільгельма Педерсена

Подібні історії[ред. | ред. код]

Подібний, але більш розгорнутий сюжет згадується у народних голландських легендах про Тіля Уленшпігеля, позитивного фольклорного героя XIV століття, широко відомому у викладі Шарля де Костера. За легендою, Уленшпігель представившись майстерним живописцем, наймається до одного ландграфа зобразити його на картині в оточенні наближених знатних людей. Проте, всі люди, які повинні були зображені на картині мають фізичні вади, і погрожують Уленшпігелю смертельною розправою, у разі якщо він не прикрасить їх. Водночас сам ландграф, і собі обіцяє стратити Уленшпігеля, якщо він хоч найменшим чином викривить груповий портрет[es]. Зрештою, Уленшпігель так нічого й не намалював за відведені 60 днів, які провів у святкуваннях та розкошах, і вдався до хитрощів, відомих з казки про Голого короля. Уленшпігель сказав, що картину зможе побачити тільки представник благородного походження. У результаті всі благородні пани та пані захоплюються порожніми голими стінами, а Уленшпігелю вдається щасливо зникнути разом із належною йому нагородою[1].

Екранізації[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • В українській та російській мовах фраза хлопчика, який викрив «вбрання» короля, — «А король — голий!» — стала крилатим виразом . Її вживають, коли розкриваються якісь непривабливі або нереальні властивості обговорюваної людини або об'єкта.
  • В англійській мові існує аналогічний фразеологізм такого ж походження —  «The emperor has / wears no clothes».[2]
  • Існує адаптація літературної казки у драматичний твір, написаний Є. Шварцем. Ошуканці представлені в ній як позитивні персонажі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Легенда про Тіля Уленшпігеля (рос.)
  2. Фразеологізми сучасної англійської мови. Архів оригіналу за 5 березень 2010. Процитовано 5 квітень 2010. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]